Через терни до зірок

Максим Сербін – 23-річний запорізький танцюрист. Хлопець з малечку займався стрибками у воду, але по іронії долі, не зміг реалізувати себе в даному виді спорту. Юнак погодився розповісти «Запорізькій правді» про свій тернистий шлях, який привів його до всеукраїнського визнання, як талановитого і професійного хореографа.

 

Доброго дня! Максиме, нашу розмову хотілось би розпочати з того, як Ви знайшли себе у танцях, адже відомо, ще з дитинства ви активно займалися плаванням?
Доброго! Саме так. З самого дитинства я займався стрибками у воду, думав зв’язати своє життя з цим видом спорту. Але, на жаль, не склалося. Мені довелося попрощатися з дитячою мрією через особисті проблеми.
Для того, щоб просто не сидіти вдома, батьки мені запропонували спробувати себе в іншій ролі – танцюриста, на що я охоче погодився. Так я потрапив в Народний театр сучасної хореографії «Фенікс». Завдяки кваліфікованим педагогам-хореографам, я дізнався про справжні, спортивні, сучасні танці. Професійні наставники навчили мене багато чому, прививали мені любов до танцю,  навчили слухати і розуміти музику. Тепер я володію багатьма видами сучасної хореографії. І за це я  дуже вдячний, передусім, своїм педагогам.

Що ви вважаєте своєю найбільшою заслугою, як танцюриста? Можливо, це перемога чи участь у фестивалі чи конкурсі?
Всі мої перемоги, або участі в різних конкурсах – це тільки миттєвості життя! Для мене важливіші мої діти, яких я треную, вони є моєю гордістю. Так як я один з педагогів в ансамблі сучасної хореографії «Загадка»,  до мене потрапляють різні діти, з різною підготовкою, і моє завдання, як педагога, зробити з них відмінних танцюристів, як свого часу з мене зробила Сніжана Лободюк, керівник НТСХ «Фенікс». І тільки коли я бачу результати ввихованців, їхню перемогу на тому чи іншому фестивалі, їх палаючі очі радості – я щасливий. Діти і є моя гордість, моя перемога.
Але все ж таки, хочу сказати, і про участь у шоу «Танцюють всі», бо для мене – це невід’ємна частина невичерпного досвіду.

Скажіть, крім танців, ви маєте інші захоплення?
Крім танців, ще люблю готувати солодощі вдома. До речі, я є кондитером за фахом – це моя перша освіта.

Максиме, ким ви бачите себе у майбутньому? Ви остаточно вирішили присвятити себе акробатиці, спорту, танцям?
Я безсумнівно хотів би пов’язати своє майбутнє з танцями. Танці стали для мене частиною життя. В майбутньому я думаю,  що буду хореографом-постановником. Можливо, відкрию свою школу танців і буду представляти не тільки Запоріжжя на різних конкурсах, а й Україну в цілому.
До речі, нещодавно, мені запропонували стати членом журі на Чемпіонаті України з сучасної хореографії. Я сподіваюся, що побачу безліч талановитих особистостей, які будуть прославляти своє місто, свою країну.

Віталій РОЗКАРЯКА,
журналіст