Якщо не бував ти в Одесі…

 – Мамо, а що від Одеси далі – Місяць чи Запоріжжя?

– Сьома, не дури голову! Поглянь на небо. Місяць бачиш?

-Так.

-А Запоріжжя?

 

Перефразовуючи почутий в Одесі анекдот на кшталт Запоріжжя, мушу сказати: не така вже і велика відстань між нашими містами. Ввечері сідаєш на потяг,  а наступного дня Одеса гостинно зустріне  тебе піснею про білу акацію та сонячним ранком. Як правило, сонячним ранком, бо кількість сонячних днів, аби ви знали, в Одесі перевищує цифру 290.

А що таке Одеса?  О, як казав класик, «вся Одесса очень велика», тому не намагайтеся її охопити і сприйняти  з ходу. Не вийде. Якщо раніше сюди їхали здебільшого заради  моря, то зараз одесити роблять все можливе, щоби місто стало  привабливим протягом всього року.  І  туристичний девіз  такий придумали – «Одеса-365».

В цьому таки переконалися учасники прес-туру, що з’їхалися нещодавно до цього славного міста з різних куточків України. В Одесі годинами напроліт можна милуватися її незрівняною архітектурою, зачаровуватися Приморським бульваром та Оперним театром,  Дерибасівською та Ланжеронівською вулицями, пам’ятниками  та скульптурами. І, ясна річ, турист не втримається від спокуси відвідати музеї. Їх десятки, та поруч зі старими і традиційними,  завдячуючи ініціативним одеситам,   відкривають двері  для відвідувачів  нові, сучасніші. 

Один з них – музей історії розвитку українського (причорноморського) козацтва. Забігаючи наперед, мушу сказати,  що до нашого музею на Хортиці  за масштабом йому, м’яко кажучи, далекувато, але  відвідувачів неодмінно зачарує та вишуканість і гостинність, з якою їх зустрінуть  господарі, по-справжньому закохані у свій рідний край та свою справу.  Тут проводяться тематичні конкурси, українські народні свята, майстер-класи з народного мистецтва, ексклюзивна автобусна екскурсія «Козацька Одеса». А ще  вам і пісню заспівають, і в танок поведуть  і  домашньою випічкою пригостять…

А ось, наприклад, музей Вогню, що запрацював лише  торік, але за кількістю експонатів вже встиг потрапити до Книги рекордів Гінесса. А почалося з того, що  Євген Борисков почав колекціонувати звичайні запальнички і їм згодом стало дещо  затісно в домашніх умовах, ще б пак –  понад 2500 штук. Зі  всього світу, між іншим. Міська влада підтримала ентузіаста, виділивши під музей приміщення.

Чого тільки не витворює людська фантазія? Серед експонатів запальнички у вигляді  космічних ракет, меблів, мотоциклів, велосипедів та авто, зброї, музичних інструментів, фотоапаратів, мобільних телефонів, тварин, овочів, фруктів і навіть героїв популярних мультиків. Є запальничка у вигляді знаменитого 12-стільця, що встановлено на Дерибасівській, її випустили до 200-річчя Одеси невеликою кількістю.

Чільне місце зайняли  історичні запальнички – кресала 16-19 століть, фронтові  запальнички. І навіть копія  агрегату Леонардо да Вінчі, що добуває іскру.

Не так давно  запросив на гостини і музей шоколаду. До речі, шоколад в Одесі не робили і не  роблять, та це не стало перешкодою підприємливим  громадянам створити справжній шоколадний шедевр.  Тут ми побачили скульптури ручної роботи, фігурки  та багато картин. І все – шоколадне-шоколадне.  У спеціальній залі регулярно проводяться майстер-класи з дітьми, які навчаються самі відливати шоколадні фігури. Після цікавої лекції про історію виникнення шоколаду вам неодмінно запропонують скуштувати справжній гарячий  шоколадний напій.

А яка багата історія Одеси пісенно-літературного спрямування. Якраз під час нашої поїздки  відкрився музей-квартира Леоніда Утьосова. Поки що експонати розмістилися у двох крихітних кімнатах, але міська влада зараз веде переговори з нинішнім власником квартири про повний її викуп. Повністю зберігся дворик, де бігав маленьким тоді ще  Лазар. Всі, хто живе у цьому дворику, взяли найактивнішу участь у створенні музею, облаштуванню території, де обладнали спеціальний столик для  загального чаювання, як у добрі старі часи. До речі, під час створення музею, мешканці дворика брали «на повний пансіон» майбутнього директора Валентину Олексіївну. Ось такі одесити, які люблять своє місто і свою історію.

Звичайно, перебуваючи у місті, просто неможливо обійти  місця так званої Бабелівської Одеси. Відомий письменник саме тут написав свої знамениті «Конармію» та «Одеські оповідання».

Як на мій погляд, перлиною у музейному намисті є музей «Літературна Одеса». Це лише спочатку здається, що цей заклад нудний і  малоцікавий. Та досить зайти у його розкішне приміщення, як ви відразу поринаєте у найдивовижніший світ літератури, переймаєтеся життям тих, хто створював світові літературні шедеври. А особливо, якщо залами вас проведе екскурсовод Марія. Як  стверджують самі одесити, історія цього міста існує двічі – в реальності і в літературі.

Приміщення, в якому розмістився музей, збудоване в середині позаминулого століття і належало одному з перших громадян Одеси князю Гагаріну.

У музеї присутні більше трьохсот письменницьких імен, творчість  і життя яких було тісно переплетені з Одесою. Ось тільки невеличкий перелік: Іван Котляревський, Олександр Пушкін, Адам Міцеквич, Лев Толстой, Микола Гоголь, Леся Українка, Шолом Алейхем, Михайло Коцюбинський, Антон Чехов, Іван Бунін, Іван Франко, Анна Ахматова, Ільф і Петров, Валентин Катаєв. Представлені автори  менш відомі, але які відіграли також  важливу роль у становленні літературного процесу.

Літературний музей,  без перебільшення,  є одеською візитівкою міста, важливим науково-дослідним, видавничим і культурним центром. Він відомий ще своїми художніми виставками, концертами класичної музики, презентаціями, науково-практичними конференціями та семінарами. А парадна золота зала  має чудову акустику і вважається кращою  серед камерних зал Одеси.

Ну, а якщо ви вже побували у храмі літератури, то  ніяк не обминете сад скульптур, що розмістився поруч у затишному  дворику італійського типу. У ньому зібрано близько двадцяти скульптур гумористичного спрямування, що присвячені письменникам, літературним героям та відомим персонажам  знаменитого одеського гумору. Тут ви маєте нагоду ближче познайомитися з «Героєм одеських анекдотів Рабиновичем», «Шаландами, полными кефали», «Одесситом Мишкой», «Джинсовым Дюком», «Зеленым фургоном», «Сашкой-музыкантом», «Одессой-мамой» та багатьма іншими.

Тут же нині створюється ще одна унікальна експозиція – знаменитий одеський дворик.

Необхідно додати, що в структуру літературного музею входять ще чотири філіали: літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна, меморіальні музеї Костянтина Паустовського, відомого нашого гумориста Степана Олійника та Христо Ботєва.

Ні,  на щастя, це ще не все, що хочеться  відвідати в Одесі. Вам неодмінно запропонують (а ви й не відмовитесь, запевняю вас) екскурсії до музею контрабанди, проїхатись чи пройтися тематичними екскурсіями «Від Дюка до люка», «Єврейська Одеса», «Щоб ви провалились» – одеські катакомби, «Смачненька Одеса». А кому   не захочеться побувати у музеї коньячної справи знаменитого Шустова і почастуватися  келихом справжнього  янтарно-сонячного напою? 

То ж бо! Одесити не тільки задумали унікальну програму «Одеса-365», а й всіляко  сприяють її виконанню. А скільки  пісенних, літературно-мистецьких, побутових, гумористичних фестивалів та конкурсів тут проводиться, знаєте?

Нічого не скажеш, люблять своє місто одесити.  І вміють закохати у нього всіх гостей.

До чого веду? Та до того, що наш запорізький край  також багатющий на історію, гарних  та ініціативних людей. А решту – додумуйте самі. Повчитися є в кого.

Як кажуть а Одесі: «Таки да!».

Микола Бордюжа, журналіст