Повага до природи – повага до себе

Нарешті я на місці, в Шевченківському районі. Переходжу трамвайні рейки та йду вулицею Чарівною. Позаду мене гуркотить, шумить та висвистує індустріальне Запоріжжя. Але чим ближче я підходжу до пункту свого призначення – Центру еколого-натуралістичної творчості – тим менше чутно автомобілі та натовп за спиною. І в якийсь момент настає така бажана для вух тиша, а в душі панує спокій.

Стоячи напроти охайних воріт та спостерігаючи, як працівники центру доглядають за рослинами, я не наважуюсь зайти у затишний двір та порушити гармонію між людьми та природою. Але робота – є робота. Тому прямую до головного входу Комунального закладу “Запорізького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді “ Запорізької обласної ради. Біля дверей мене зустрічає жінка років п’ятидесяти, у суворому костюмі та із привітною посмішкою на вустах.

Відповідаю їй такою ж усмішкою та представляюся. Ульянова Олена Іванівна, заступник директора з навчально-методичної роботи, дає зрозуміти, що на мене чекають, та запрошує увійти. 

Йду по довгому коридору і слухаю екскурсовода, намагаючись зазирнути до кожної кімнати позашкільного закладу. У цьому приміщенні юннати займаються своєю природничою діяльністю. 

Загалом центр еколого-натуралістичної творчості має 58 гуртків, у яких знайомляться із екологією, як наукою, більше 600 починаючих лісників, екологів, біологів, хіміків, зоологів та флористів. До того ж, у закладі є хіміко-біологічний профіль Малої академії наук, який налічує близько 300 школярів-науковців. Крім цього, центр координує роботу в екологічному напрямі та проводить більше 30 природничих акцій по всій Запорізькій області. 

Аж ось знадвору лунає музика, мікрофон передає витончений голос маленької ведучої, перериваючи мою ділову екскурсію. Почалося дійство – те, заради чого я сьогодні прибув сюди, на Чарівну 11.

22 квітня в екологічному центрі – свято під назвою “Живи, Земле”, присвячене міжнародному Дню Землі. У дворі, серед зелених в’язів та каштанів, квітучих магнолій і тюльпанів, зібралися юннати, учні загальноосвітніх шкіл № 42, 52, 59, 60 та гості, які завітали на захід: Роман Кузьменко і Микола Барзіон, депутати обласної ради, та Тетяна Озерова, директор департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації. Тиша, що зустріла мене тут приблизно двадцять хвилин тому, повністю зникла. Проте від дитячих голосів та сміху природний куточок ніби оживає ще більше.

Відкрив запорізький День довкілля Ярмощук Микола Анатольович, директор Центру еколого-натуралістичної творчості,  – статечний чоловік у простій білій вітровці, з вусами та мудрою промовою. Він запитав школярів та юних натуралістів, чи переходили вони коли-небудь дорогу на червоне світло.

– Ні! – завзято, хором відповідають йому діти.

– Чесно? – перепитує Микола Анатольович.

Всі сміються та відповідають: “Інколи нехтуємо правилами”.

“У нас є знання про те, що на червоне світло не можна переходити дорогу, проте ми не завжди керуємося цим знанням. У нас є знання про те, що пластикову пляшку не можна кидати на землю чи в річку. Але ми не завжди доходимо до урни. Розумієте, справа не в наявності знань, а у відсутності вмінь та навичок, у відсутності автоматизму, із яким ми б не викидали пляшку з-під лимонаду у пісочницю чи до річки. Ми зібралися сьогодні для того, аби розвинути той самий автоматизм хоча б у сорока дітлахів. Проте це вже буде хороший результат”, – говорить Микола Ярмощук.

Юні натуралісти започаткували природоохоронні акції “Принось батарейки – рятуй життя”, “За чисте довкілля”. Суть першої полягає у тому, щоб не викидати батарейки та не забруднювати хімікатами землю, воду. Адже одна батарейка забруднює 202м території та 8 відер води. Другої – у тому, щоб не смітити поліетиленом, адже один пакетик розкладається у ґрунті цілих 400 років. Юннати подарували усім спеціальні екопакети із натуральних тканин, які не будуть шкодити навколишньому середовищу. Один такий пакет дістався і мені.

Головну подію залишили наостанок, коли всі разом – школярі, юннати, вчителі, чиновники, кореспондент МТМу та я сам – пішли закладати так звану “Алею Миру”. 10 туй у справжній товариській атмосфері висадили із задоволенням. Я думаю, дерева обов’язково приймуться, адже спільна робота була заряджена позитивною енергією, щирим сміхом та  добротою.

Діяльність Центру еколого-натуралістичної творчості – як ніколи важлива для нашого міста. Ми виховуємо у собі та у своїх дітях обов’язок справжнього господаря землі, який думає не тільки про сьогоднішній день, але і про майбутнє своїх земляків. Ми повинні доносити до всіх навколо, що ігнорування смітників шкодить в першу чергу нам самим.

То чи стане розумна людина отруювати своє життя? Чи поважаємо ми самі себе?

Андрій Ненадов