“До завтра. Цілую. Оскар”

Чи можна за дванадцять днів прожити… ціле життя? Дитячий егоїзм і юнацьку закоханість, дорослу відповідальність і примирення зі старістю. А потім, нарешті, зустріч із Богом…

Моновистава “Оскар і Рожева пані”, прем’єру якої глядачі побачили на Малій сцені запорізького Театру молоді (ТЮГу), – зовсім не про те, як у лікарні помирає хворий на лейкемію десятирічний хлопчик. Хіба хтось усміхався би, спостерігаючи смерть дитини?! А публіка радіє і навіть сміється майже всю ту годину з чвертю, що триває спектакль. І лише у фіналі накочує світлий сум, від якого власні негаразди здаються дріб’язковими.

Художник-постановник Катерина Пахомова оформила сцену в неяскравих тонах. Навіть Рожеву пані вдягла не в зефірно-рожеве, а в скромний сірий костюм. Мабуть, до такого рішення вони прийшли спільно з режисером-постановником Наталією Вощиловою й актрисою Наталією Середою. Жодної солодкуватості!

Історія, яку театр розповідає услід за відомим французьким письменником Еріком Емманюелем Шміттом, здається удавано простою. Наче взагалі – “не зрежисованою”. У цій постановці Наталія Вощилова уникнула змайстрованості та сльозливості. Вся увага – виключно на актрисі.

Наталія Середа не намагається копіювати десятирічного хлопчика. Навіть читаючи листи Оскара до Бога і відтворюючи хлоп’ячі інтонації, лишається мудрою Рожевою пані. Актриса тримається на грані напрочуд тактовно. Недарма ж, хоча в Запоріжжі прем’єра “Оскара і Рожевої пані” відбулася днями, вона вже здобула другу премію фестивалю моно- і камерних вистав “Віват, актор!” у Дніпропетровську.

Віталіна МОСКОВЦЕВА,
“Запорізька правда”