«Козацька проща»: в пам’ять Запорізького святого Петра Калнишевського велосипедисти подолали 196 км

27-29 травня 2016 за благословенням архієпископа Запорізького і Мелітопольського Луки маршрутом Запоріжжя-Дніпродзержинськ-Петриківка пройшов щорічний велопробіг «Козацька проща». Захід традиційно  присвячений пам’яті новопрославленого Запорізького святого праведного Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорозької Січі.

Вранці, 27 травня, у супроводі машини поліції, після молебню, від Покровського архієрейського собору, що у центрі Запоріжжя, стартували 28 православних любителів їзди на велосипеді всіх віків. 

Перший день видався зовсім не важким. Проїхали 65 км. Зупинилися в селі Василівка Дніпропетровської області. Привітні господарі провели нас до мальовничого ставочку, де ми розбили наметовий табір, нам приготували смачну юшку на багатті. За приємною розмовою швидко збігав час. І дощ не заважав, а навіть додав певної романтики.

Світанок наступного дня видався теплим і вологим. У повітрі пахло травою і дощем. Табір прокидався. Чекав важкий день. За графіком необхідно було подолати 95 км шляху. Дорога… коли крутиш педалі, долаючи великі відстані, є досить багато часу поміркувати над усім, що тебе оточує, навести «порядок» у своїй голові, розставити всі крапки над «і»… Їдеш і насолоджуєшся природою, вітром, травою, квітами і запахами… Такого не зустрінеш в місті, не звернеш на це увагу за повсякденною суєтою. Стабільно миготять кілометри на лічильнику спідометра. У якийсь момент ловиш себе на думці: «А що ти тут робиш? Чому тобі не сидиться вдома в затишній квартирі?» І розумієш, що тебе кличе дорога, труднощі, екстрім, незручності… І бажання випробувати себе, відчути свою силу або слабкість.

Після ситного обіду в Дніпродзержинську так не хотілося їхати. Раптом огорнула втома… організм протестував і вимагав відпочинку, але зібравши всю волю в кулак, група рішуче рушила в дорогу, підкоряти останні 50 км. В с. Галушківка нас зустрічали місцеві козаки з хлібом і сіллю на вишитому рушнику. Прекрасна вистава козаків, екскурсія хутором, привітність господарів поступово знімали втому. На ночівлю розташувалися біля найчистішої річки Оріль. Змили в ній дорожній пил та залишки втоми.

Ще зранку небо затягнуло хмарками. А тепер вже загрозливо заблищали блискавки і пролунав грім. Бути дощу. Погода вирішила дати нам сповна відчути буття наших предків козаків-воїнів. Весь шлях від с. Галушковки до с. Мала Петриківка – 18 км нас поливало дощем. І тільки під час літургії він закінчився, вийшло сонечко. У храмі, поки йшла літургія, ми підсушили речі і зігрілися. Далі нас чекали куліш та узвар. Зробивши гуртове фото на пам’ять, ми завантажили багаж з велосипедами в машину супроводу і пішли на місцеву автостанцію. Мала Петриківка -Дніпро -Запоріжжя -Дім!!! Так пройшов шостий велопробіг «Козацька проща». Ми проїхали на велосипедах 196 км. 

Збираючись у похід, чи знала я про майбутні труднощі? Звичайно! Але натомість отримуєш колосальне задоволення і непередавані відчуття. Дуже складно передати словами те духовне хвилювання, яке супроводжувало нас під час походу. Дуже хочеться, щоб інші змогли пережити це. Тому будемо раді, коли якомога більше запоріжців   приєднаються до нас у наступній подорожі.

Величезна подяка організаторам за ідею подорожі і її втілення. Адже так близько стикнутися з святинями в повсякденному житті практично не реально. І повертаючись додому, ми забираємо з собою частинку тієї енергетики і благодаті, що ввібрали за час паломництва.

Тетяна Відлога