Перший (медовий) Спас – Маковій

Що означає народне свято Маковія (Маковея)? Іноді ми вживаємо фразеологізм «ані на макове зерно». Бо з давніх давен вважалося, що саме зернинка (насінина) маку є найдрібнішою серед зерен усіх сільськогосподарських культур. Її господар сіяв навесні й отримував у кінці літа велику коробочку (плід) із сотнями й тисячами таких же насінин. Тому найперше значення цього празника – родючість як рослин, так і Матері-землі, подяка Богові за врожай.
Видатний етнолог Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» стверджує, що сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». Маком обвіювали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин».
Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не зурочила якась людина, котра прийде провідати породіллю.
На Маковія святять також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день є «шулики» – печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру й заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готують також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники.
Свято Маковія ще називається в народі «Першого Спаса», або «Спаса на воді». Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.
Інакше трактується це свято в християнстві. Його відзначають у пам’ять семи братів мучеників Маковеїв і матері їхньої Соломії та учителя Елеазара. Ці святі мученики жили ще за сто п’ятдесят літ до Різдва Христового, походили з єврейського народу й нізащо не хотіли зрадити своєї рідної віри. А цього від них вимагав єврейський язичницький цар. За свою віру всі брати пішли на тяжкі муки. Маковеїв мучили перед очима їхньої матері та учителя, вимагали, щоб вони переконали своїх дітей, аби ті зреклися віри й цим спасли своє життя. Але й мати Соломія, й учитель Елеазар навіть підбадьорювали дітей, аби вони непохитно трималися віри батьків і не боялися страждань і мук за неї. Усі семеро братів Маковеїв, а за ними мати й учитель безстрашно пішли на муки й смерть за свою віру.
Хтось, можливо, запитає: «А причому тут християнство, якщо події сталися задовго до народження Христа?» Справа в тому, що християнство виникло не на голому місці. Це спочатку була невелика група (секта) іудаїзму, яка пізніше розрослася й стала самостійною релігією. Якщо взяти Біблію, то багато сюжетів «перетікають» зі Старого (Ветхого) Завіту в Новий (Євангеліє). Та й Христос ніде й ніколи не сказав, що канони Старого Завіту не треба виконувати.
Це торжество прийшло до нас із Візантії (а до Константинополя – з Єрусалима). Суть свята полягає в перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглася. Протягом двох тижнів цю святиню носили столицею для очищення міста від епідемії. За допомогою хреста освячували й воду, щоб була чистою. У Київській державі встановився звичай влаштовувати хресні ходи до водоймищ, де вода освячувалась, і після цього всі купалися та купали худобу, щоб очиститися від лихої сили й запобігти хворобам.
Нині в церквах під час цього празника на Богослужінні відбувається винесення хреста на середину храму та вшанування його, а після літургії – водосвяття.
У народі прижилася назва цього дня як Маковія, Спас на воді або Перший медовий Спас.
І якщо церковні канони з народними не співпадають, то страви (шулики, пиріжки з маком, мед) – однакові як в українському язичництві, так і в християнстві.
Отож, зі святом вас, шановні читачі!

 

 

Пилип ЮРИК, «Запорізька правда»