Запорізький національний університет оприлюднив дані щодо поширеності корупції у стінах вишу

Це стало можливим завдяки комплексному соціологічному дослідженню щодо поширеності корупції у Запорізькому національному університеті, проведеному протягом лютого-березня 2016 року серед 1491 студентів 2-6 року навчання всіх факультетів вишу. Подібні дослідження дозволяють налагодити комунікацію між студентами та адміністрацією вишу, і на постійній основі проводяться Центром незалежних соціологічних досліджень ЗНУ (керівник Надія Кузьмичова. Приємно усвідомлювати, що такі моніторингові внутрішні опитування є рідкістю для вишів України, а функціонування на їх базі відповідного підрозділу – нова традиція для невеликої кількості університетів.
Якщо зазвичай дані за подібними дослідженнями є «внутрішньою» інформацією та надаються адміністрації вишу, то особливістю цьогорічного дослідження є те, що ЗНУ став першим в Україні університетом, який оприлюднив дані з такої специфічної тематики. Крім того, у цьому році університет максимально наблизився до студентів у моніторингу цієї проблематики – до реалізації опитування долучились студенти факультету соціології та управління, зокрема студентка магістратури ФСУ Оксана Ковтун, робота якої на основі даних дослідження отримала перемогу у стипендіальному конкурсі антикорупційних досліджень, що проводився Трансперенсі Інтернешнл Україна за підтримки Фонду сприяння демократії посольства США в Україні. Нагадаємо, що саме Оксана Ковтун є студентським координатором Проекту сприяння академічній доброчесності, який реалізується у 10 університетах країни, а серед ВНЗ-учасників є і Запорізький національний університет.
Що ж відбувається у ЗНУ з корупцією на думку його студентів? З корумпованістю  галузі освіти погоджуються 23% студентів. Освітня галузь разом із медичною посідає проміжну позицію між армією та ЖКГ, які сприймаються студентами як найменш корумповані, та міліції і органів місцевого управління як найбільш корумповані. Серед студентів ЗНУ 26% мали досвід корупційних практик. Основним виконавцем ролі отримувача хабара є викладач, але ним можуть виступати співробітники структурних підрозділів університету.  Ще 36% студентів не мають особистого корупційного досвіду, але чули про такий через знайомих («спостерігачі»). І 38% студентів ніколи не зустрічались із корупцією у стінах вишу та не чули про неї від знайомих («необізнані»).  Рівень залучення до корупції студента та частота його участі у корупційній взаємодії на старших курсах підвищується, одночасно з цим не маючи статистичної залежності від статі, місця проживання студента до вступу до ЗНУ, форми навчання.
За існування корупції студенти ЗНУ схильні перекладати відповідальність на викладача –  37% з них розцінюють корупцію як прояв аморальності останніх. «Необізнані» студенти розцінюють корупцію, у першу чергу, як злочин (37%). У той час як для «досвідчених» і «спостерігачів» таке сприйняття корупції знаходиться на третьому місці, поступаючись трактуванню її як підготовці некваліфікованих працівників та прояву аморальності працівників університету.
Саме з низькою фінансовою винагородою викладача і статусом педагога пов’язують відхилення від стандартів доброчесності у вищій школі. Це сприяє загальній орієнтації на викладача як «жертву системи». Так, 29% «досвідчених» погоджуються у тій чи тій мірі, що якщо держава не може забезпечити викладачам відповідний рівень життя, вони мають право забезпечити його у тому числі хабарами. Серед «необізнаних» з цим погоджуються 40%. Для студентів підтримання такого образу є зручним, оскільки слугує у якості виправдання корупційних практик, що здійснюються ними, і сприяє підтриманню існуючого корупційного фону у ВНЗ.
Замінюючи навчання в університеті корупційним обміном, студент адаптується до умов функціонування вищої школи, отримуючи вигоду, втілену у вирішенні проблем. Найпопулярнішими проблемами, вирішення яких потребує платні або дарування речей представникам вишу, на думку «досвідчених» та «обізнаних» студентів, є отримання заліків, іспитів (69%), добір балів з дисциплін (50%), загроза відрахування з університету (28%) і звільнення від фізкультури (27%), і майже кожен п’ятий студент у такий спосіб вирішує поселення до гуртожитку. Основні приводи звернення до реалізації корупційної взаємодії пов’язані з проблемами повсякденного характеру, тоді, як більш специфічні мотиви – написання курсової або дипломної роботи, перескладання заліку, іспитів або практики, проходження практики, вступ на бюджет, відвідування знайомих у гуртожитку – коливаються у межах 19-11%, а успішний захист дипломної роботи, матеріальне забезпечення університету, переведення на бюджет, отримання дозволу на дострокову здачу сесії, вступні іспити в магістратуру, оформлення вільного графіку занять і використання предметів побуту, заборонених у гуртожитку, – на рівні 7-4%. Однією із причин такого розподілу є зменшення кількості студентів, для яких характерна кожна наступна група проблем. Іншими словами, здавати залік повинні всі студенти університету, а користування деякими речами у гуртожитку чи вступ до магістратури характерно для обмеженого кола осіб. Динаміка основних проблем, які вирішуються за допомогою хабара, за 2014-2016 рр. підтверджує, що долучаючись до корупційних взаємодій студент адаптується до умов вищої школи. З 2014 року необхідність вирішення такої проблеми як загроза відрахування з університету, зросла з 19% до 28%. Ймовірно, причина цього – активізація роботи адміністрації ЗНУ з дотримання контролю за боржниками з числа студентів контрактної форми навчання.
У ВНЗ за досвідом та чутками студентів форма хабара представлена грошима (63%); матеріальними засобами – канцелярією (33%), господарчими товарами (30%), продуктами харчування (18%), квітами і оргтехнікою (9% і 2% відповідно); і наданням взаємної послуги – друк, ксерокопія книжок (32%), купівля літератури (22%), поповнення мобільного рахунку або Інтернету (15%), примусові послуги репетитора (5%) і 3% складають картки на паливо. У 2016 році студенти згадували про білети на концерти та поодиноко про диски, що раніше не зустрічалось як форма хабара. Зважаючи на зміни в соціально-економічній площині життєдіяльності студента на фоні суцільного збіднення населення, квитки на концерт у якості хабара є зручним варіантом.
Про існування стандартного розміру «вартості оцінки» у ЗНУ проінформовані менше третини студентів, які брали участь особисто чи опосередковано у корупційній взаємодії. Так, про стандартну ціну за іспит або залік знають 13%, а про існування фіксованої ціни, але яка може відрізнятись залежно від складності завдання, вимог викладача, рівня знань студентів, проінформовані 19% студентів. Більша частка студентів (31%) стверджує про відсутність конкретної ціни, оскільки кожен домовляється сам, а ще 37%, які мають прямий чи опосередкований досвід участі в корупційних схемах в закладі вищої освіти, не знають про визначені розцінки.
Студенти, які знають або на власному досвіді переконалися в інформації про розцінки, або чули від знайомих, найчастіше визначають вартість заліку у 201-300 гривень, а «ринковим коридором» (розцінками, які складають сумарно 75%) для купівлі є 101-500 гривень. Іспит у порівнянні з заліком є більш затребуваним і важливим для студента, що підтверджується і його розцінками – найчастіше ціна складає 301-500 гривень. Менш розповсюдженим є купівля диплому, судячи з того, що 23% студентів не зустрічались ні з розцінками, ані з власне купівлею курсових або дипломних робіт. Підготовка, написання та захист диплому є індикатором якості отриманої вищої освіти та результативності перебування у ВНЗ, і за умови купівлі дипломної роботи студенту необхідно витрати більше 1001 гривні. При цьому, студенти бюджетної форми навчання з купівлею диплому зіштовхуються рідше, а суми, вказані ними, відрізняються від розцінок контрактників на 100 гривень менше.
У ситуації, коли студент сам пропонував вирішити проблему за допомогою хабара, та ставав тим, кому пропонують дати хабар, опинялось 4% студентів. У 14% студентів ЗНУ вимагали винагороду за певну послугу, але при цьому зворотна ініціатива від студентів відсутня.  Ще 17% студентів виступають у якості «ініціатора», який пропонував вирішувати питання за допомогою певної винагороди, але він позбавлений досвіду ставати об’єктом вимоги хабара. Показовим є те, що тільки 5% опитаних вказали прізвища або посади осіб, які вимагали у них або у їх знайомих винагороду за певну послугу.
За інформацією «досвідчених» студентів, найменш розповсюдженим механізмом є вимоги винагороди від викладача, з чим зустрічались 23% студентів, із яких 37% проінформовані до кого звернутись за допомогою, якщо його змушують давати хабар. З огляду на те, що 27% студентів самостійно пропонували винагороду людині за послугу, а 33% студентів шукали посередника для вирішення проблемного питання – можна говорити про активність з боку студента у підтриманні корупції у виші. На відміну від пасивного посередництва, коли студент самостійно шукає посередника, найчастішим за інші при налагоджені корупційної взаємодії є механізм активного посередництва (42%), за якого посередник пропонує студентові вирішити проблемне питання за винагороду. Саме він є адаптером студента та викладача до умов вищої школи. Посередник, або медіатор, виконує інформативну функцію через наявність налагоджених соціальних зв’язків або безпосереднє залучення до корупційних мереж ВНЗ.
Стереотипізованість у сприйнятті ролі посередника демонструється відсутністю відмінностей між тим, до кого звертаються студенти, в залежності від факультету їх навчання. Найтиповішим є звернення студента до колег зі старших курсів (51%) як, перш за все, до досвідченого джерела інформації, аніж до тих, хто дозволить встановити контакт. На другому місці є їх однокурсники – 19%, а на третьому з показником 13% – староста як «сполучна ланка» між студентами та викладацьким складом. Розгляд секретаря, лаборанта кафедри або деканату у якості джерела відомостей про можливість хабара з показником 9% хоч і є найменш популярним, але свідчить про існуюче сприйняття студентами такого способу вирішення проблем як лояльного зі сторони адміністративних працівників.
Майже кожен другий студент у разі потреби в інформації щодо способів вирішення питання із викладачем або співробітником ЗНУ звертається безпосередньо до них, оминаючи контакт з посередником. Частіше за все студентам достатньо одного каналу інформування про можливість реалізувати корупційний обмін.
Виглядає вкрай важливим, що конкретних суб’єктів антикорупційних змін незалежно від рівня залучення студента респонденти вбачають у керівництві ВНЗ (69%), на другому місці зазначають самих студентів (45%) і на третьому керівництво факультету (31%). Третина студентів відзначає у якості цих суб’єктів правоохоронні органи (міліцію, суди, прокуратуру), і менше 21% – місцеві органи влади, студентське самоврядування або профспілки, молодіжні громадські організації тощо.
Результати дослідження стали основою для планування діяльності вишу з мінімізації корупції у його стінах. Крім того, розуміння бачення студентами стану речей щодо неї дозволили скласти план дій університету у межах участі у Проекті сприяння академічної доброчесності, та зрозуміти основні підводні камені, які чекають команду Проекту на шляху формування іміджу ЗНУ як такого, який чітко слідує принципам академічної доброчесності.

Центр незалежних соціологічних досліджень ЗНУ