У Новомиколаївському районі активісти відстояли право людей офіційно спілкуватися українською

До порядку денного  чергової 20-ої сесії Новомиколаївської районної ради Запорізької області сьомого скликання було включено  26 питань.

В числі найважливіших – про скасування рішення районної ради, прийняте депутатами попереднього скликання, яким  російська мова на території  Новомиколаївського району визнавалася як регіональна і потребувала на заходи з її впровадження  і розвитку  виділення коштів з районного бюджету, а також  про затвердження Програми розвитку і функціонування української мови у Новомиколаївському районі на 2017 – 2020 роки з метою  формування повноцінного україномовного середовища, виховання поваги та усвідомленого ставлення до державної мови як головного чинника існування держави та нації.
Рішення було ухвалене беззаперечно. Цьому успіху передувала копітка робота місцевих активістів. Вони  підготували звернення до районних депутатів, в якому обґрунтували свою позицію щодо збереження і розвитку рідної мови на території Новомиколаївського району, аргументували неправомірність  і протизаконність раніше прийнятого рішення.
Також було розгорнуте обговорення мовного питання громадськістю на сторінках районної газети. Ініціатор порушеного питання, голова  волонтерської організації  «Хто, як не ми» Олександр Моргунов переговорив особисто з кожним депутатом райради про важливість захисту рідної мови, побував на засіданнях комісій, що передували даній сесії райради. І треба віддати належне депутатам сьомого скликання, котрі з розумінням поставились до  позиції активістів і  більшістю голосів скасували рішення своїх попередників. Це, зокрема,  І.Гладун,  В. Бондаренко, П. Литвин, К.Узун,  Ю.Павленко  з Блоку Петра Порошенка,  М. Павелко, П. Дубовик –  представники Аграрної партії України, С. Пеньковський, С. Чалий, Ю Уткін – від Радикальної партії  України, Т. Коцило, А.          – від Блоку Юлії Тимошенко, В. Власов і О. Балдурський –  від партії  «Наш край»,  В. Вакуленко, Н. Юнаш і О.  Доленюк – представники «Опоблоку». «Утримався»  під час голосування   депутат від Опозиційного  блоку Ю.  Яриш.  А депутати попереднього і нинішнього скликання С.Гут та О. Попков, котрі  за попередньої каденції просували і підтримували рішення райради у серпні 2012 року про  запровадження російської мови у державних установах та органах самоврядування на території району, поспішно залишили засідання сесії і не взяли участь у голосуванні.
Не можна миритися з приниженням
– Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків,- цитує видатного педагога Костянтина Ушинського новомиколаївський патріот – юрист і волонтер  Олександр Моргунов.- Мої патріотично налаштовані земляки не змогли змиритися з тим приниженням, яке завдав українській мові  сумнозвісний закон Ківалова-Колісниченка, який  посилював роль російської мови і блокував розвиток і фунціонування української мови, як державної, у відповідності до якого наша райрада  у серпні 2012-го ухвалила рішення про регіональну російську мову. Йшлося про те, що російська стала офіційною мовою у нашому районі.
Нагадаємо, що 17 серпня 2012 року 18 сесія Новомиколаївської районної ради Запорізької області шостого скликання прийняла рішення №9  «Про заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов  меншин, передбачені  Законом України «Про засади державної мовної політики», на території Новомиколаївського району Запорізької  області». Тоді було вирішено: застосувати заходи, спрямовані на використання російської мови як регіональної на території Новомиколаївського району Запорізької області; довести до відома територіальних громад сіл, селищ Новомиколаївського району, місцевих рад району, що російська мова, як регіональна мова, використовується на території району в роботі місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних  закладах , а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються Законом України «Про засади державної мовної політики»; рекомендувати місцевим радам на території Новомиколаївського району розглянути питання про застосування на відповідній території заходів, спрямованих на використання інших регіональних мов або мов меншин, передбачених чинним законодавством України; рекомендувати державній районній адміністрації визначити видатки, необхідні для реалізації у Новомиколаївському районі Закону України «Про засади державної мовної політики» та врахувати при підготовці проекту районного бюджету на 2013 рік.
 – За даними останнього на поточний момент Всеукраїнського перепису населення, датованого ще  2001-м роком,  у нашому районі проживало 19580 осіб із яких : українці  складали 18165 осіб, росіяни – 1173, білоруси – 63, грузини -35, молдовани – 25, решта – інші національності. З них російську мову вважали рідною 1127 осіб , що складало  5,76 відсотка від загальної кількості населення району. За результатами того ж перепису населення  українську мову  вважали рідною, окрім 17999 українців, що складало 99 відсотків від їх загальної кількості і районі,  також 275 росіян (23%), 30 білорусів (48%) і т.д. Загалом же носіями  української мови на території району тоді були 93,8 відсотка його жителів, – стверджує Олександр Моргунов. – Та зрозуміло, що таке зухвале рішення  приймалося на догоду керівникам держави, які працювали аж ніяк не на інтереси України.
Тож активісти ініціювали звернення до  районної ради.
 «Важаємо, що дане рішення, прийняте  з порушенням законодавства, а тому повинно бути  скасовано. Ми не проти російської мови і її застосування на території нашого району. Ми за те, щоб у побуті кожен міг говорити вільно рідною мовою чи тією, яку вважає за потрібне. Але нині, як не дивно, особливої уваги і піклування потребує  саме українська державна мова.  В зв’язку з цим публічно звертаємось до вас, шановні депутати Новомиколаївської районної ради, з проханням: скасувати незаконно прийняте  депутатами попереднього скликання рішення №9 від 17.08.2012р. «Про заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, передбачені Законом України “Про засади мовної політики» на території Новомиколаївського району Запорізької області»; звернутися до сільських і селищних рад, які на виконання цього рішення запровадили на своїй території російську мову як регіональну, переглянути свої рішення; прийняти районну програму підтримки і розвитку української мови», -йдеться у зверненні, під яким поставили свої підписи громадські активісти  Олександр Моргунов, Ірина Завгородня, Юрій Андрєєв, Володимир Харківський,  Олена  Татаренко,  Лариса Протасова,  Володимир Протасов,   Надія Кугуй, Володимир Клевчук, Світлана Горпинич,  Мирослав Добрянський,  Тетяна Єна та багато інших небайдужих людей.

 

Закон Ківалов-Колісніченка – складова багатоходівки з просування «руського міра»
 – Хтось скаже, що цей закон уже давно забутий, він, мовляв, не діяв та й жодних наслідків не спричинив. Помиляєтесь, панове, бо такі рішення приймалися на території всіх південно-східних областей України. Це робилося продумано, цілеспрямовано з підказки  нашого північного сусіда, донедавна «старшого брата», який так і чекав слушної нагоди, аби запопадливо  захистити російськомовних громадян в чужій країні. Все це, шановні,  вписувалось в загальну концепцію кремлівської багатоходівки просування, так званого, «руського міра» з метою знищення України як держави, – розмірковує  відомий запорізький історик і художник  з Новомиколаївки Мирослав Добрянський. – І «руський мір» не забарився.  Він нахабно  господарює у нашому українському домі, вогненним смерчем, тисячами життів співвітчизників, страшенною руйнацією пройшовся  по Донечччині та Луганщинні, утисками і репресіями в незаконно анексованому Криму. І тут мені хочеться запитати місцевих прихильників “руського міра”:  а де зараз українська мова в Криму, чи у, так званих, ДНР і ЛНР, де сотні, а може, тисячі тих справжніх українських патріотів, які там спробували відстоювати свої права та єдність України, замордовані, підступно вбиті, скалічені в катівнях псевдонародних республік.  І це не фейкові пропагандистські жертви на кшталт про «распятого трехлетнего мальчика», чи «казок» про  снігурів і синичок.
Мова – важливий фактор національної безпеки
 Як історику і митцю  пану Мирославу доступні різні джерела інформації. А його фахова здатність її аналізувати   дає нам право вважати його певною мірою експертом  у даному питанні. Тож  нам цікава і корисна  його  точка зору на мовну політику у нашій державі.
Свої думки він виклав в одній із публікацій в районній газеті.
«Мова – це наша ідентичність, колективна приналежність до певної культурної спільноти. В той же час мова – це засіб державотворення. Відсутність, невизначенність, розмитість  державної мовної політики робить процес державотворення незавершеним і несе в собі неприпустимі безпекові ризики. Тобто, мова є важливим фактором національної безпеки, бо чужа мова несе в собі чужі цінності, чужі почуття, чужу історію, чужу героїку, – пише він у своїй статті «Скажімо добре слово, земляки, про рідну  мову». –  Потрібен новий  закон про мови в Україні, в основі концепції якого українська мова повинна мати не декларативний статус, як нині, а як у переважній більшості країн цивілізованого світу: у Німеччині – німецька, у Франції – французька, в Італії – італійська, в Росії – російська, в Китаї – китайська. Чи бачили ви в парламентах, в державних чи не державних установах країн світу, де б функціонувала мова сусідньої країни. Ні, не побачите такого ніде, окрім, щоправда,  України.  Мені заперечать, мовляв, є такі країни. Так, є країни двомовні, трьохмовні.  Наприклад,  Канада. Провінція Квебек у більшості  франкомовна. Але скільки разів у Квебеку збурювалися сепаратистські настрої, аж до відділення від Канади. Схожі проблеми мають такі країни, як Англія, Іспанія, Бельгія. Двомовність – це завжди розірваний інформаційний простір країни, який дає підстави для розповсюдження  сепаратистських ідей в регіоні і, як результат,   гібридність ідентичності населення (на Донбасі лише 51 % населення вважає себе громадянами України).  Як свідчать дослідження науковців, 78 % населення на Донбасі – етнічні українці. 100 років тому українська мова була поширена не тільки на Донбасі, а й на Кубані та прикордоних з Україною територіях Росії. Дідусі і бабусі розмовляли ще українською. Тобто російськомовними люди стали у першому чи другому поколіннях.  Остання Українська школа в Донецьку була закрита в 1955 році, а в м. Бердянську не було жодної української школи. Про Запоріжжя годі говорити – вся вулиця російськомовна. Чи ж не дивина, що діти і внуки наші в Запоріжжі стають російськомовними.  Ось приклади цілеспрямованої державної політики тотальної русифікації.  Тому я глибоко переконаний, що відновлення статуcу української як повноціної державної мови повинно стати приорітетом державної політичної стратегії і здійснюватися на державному рівні з серйозними санкціями щодо порушників, як це відбувається у Франції».
Новомиколаївський досвід слід поширити на всю область  
А як це буде відбуватися залежить від  свідомих  і не байдужих громадян. І скасування ганебного рішення сесії   Новомиколаївської районної ради  минулого скликання щодо статусу російської  мови, як регіональної  стало визначним кроком на цьому шляху.
-Прагнемо, щоб наш досвід було поширено на всю територію запорізької області, – говорить представник ініціативної групи Олександр Моргунов.- Звертаюся  до земляків-запоріжців: будьмо патріотами, будьмо гідними наших захисників, які  нині боронять Україну, не шкодуючи свого життя, мусимо відстояти право людей на рідну мову!