Там, де хліб виростає з любові…

Там, де хліб виростає з любові…

Від самого горизонту, з блакитного марева, що озивається співом жайворона, рухаються хлібним ланом комбайни. Високе сині небо, подекуди – білі хмарини… Повітря майже не рухається – спека. Витає над полем запах теплого зерна і свіжоскошеної стерні – жнива.

ljgbliub5497yegb

 

 

gkhdo759hglihg

Позаду – велика робота, тривоги і клопіт багатьох людей. І ось він – підсумок. Нинішнього року для агропідприємства «Валена» Запорізького району – він достойний і радісний. По 44 центнери на круг дають зернові, а на парах – більше 60. Не менш очікуваного дали і горох, і ячмінь – це при тому, що ці місця – зона ризикованого землеробства.
Вони й ризикують – хлібороби від Бога, академіки від землі – два партнери, два господаря – Володимир Козиряцький та Валерій Сушилов. Надійний і міцний дует. І разом з ними з такою ж наснагою і віддачею працює весь колектив агропідприємства. Люди байдужі до землі, ліниві нероби в «Валені» не приживаються. Спільна відповідальність за землю об’єднує і цементує колектив – з року в рік, з дня у день, в негоду і ясну днину. Тому щасливим і вдалим для агропідприємства є не тільки рік нинішній, а кожен, бо хліб тут виростає з любові.
Бо ставляться тут до землі не як до засобу виробництва (хоча за економічною наукою так і є), а як до матері-годувальниці – з теплом, з повсякденною турботою. Ми бачили, як готують лания, де від жнивували, вже під новий врожай – обробляють, вносять добрива. Одразу ж, не втрачаючи часу. Дивувались дослідному полю, де колосяться пшениці кількох сортів – у «Валені» вивчають, які на їхніх землях будуть найбільш ефективними. Далі – гібриди соняшника, сортодільниці кукурудзи. Теж вивчають, експериментують, досліджують. Займається цим особисто Володимир Іванович Козиряцький – сам насіннєвод-дослідник.
– Землі треба давати все найкраще, – тільки тоді можна чекати гідної віддачі. Ми ж не випадкові на ній люди, не тимчасові правителі, ми сини її, а вона нам мати. І вчить нас уму-розуму, і годує, – говорить Козиряцький.
На запитання, чи не стомився за стільки років працювати від зорі до зорі – бо земля ж не верстат, виключив – і-пішов. Тут же ні часу, ні турботи виміряти не можна, відповідає, щиро посміхаючись: «Та я відпустку повністю не витримую, вже на третій день тягне мене до землі, до роботи… Після вихідних – поспішаю, немов рік не був»…
Разом з директором ми виїхали в поле, де збирають врожай передові механізатори Володимир Гришин, Віктор Ковальчук та водій Павло Чижинок. На жнивному лані – спекотно, а в кабінах могутніх степових кораблів – зручно і прохолодно. «Валена» зробила ставку на сучасну техніку, тож збирають врожай практично без втрат і з гідними умовами для механізаторів.
Про людей в агропідприємстві піклуються не менш, ніж про землю. Адже саме від них залежить і день нинішній, і день майбутній господарства, а від того – і всієї України. Бо якби всі так працювали, як у нас, ми б жили набато краще, – переконаний директор.
В агропідприємстві вчасно і в повному обсязі розраховуються по паях, його працівники мають гідну зарплату, тут створено гарні умови роботи, а головне, що кожен відчуває ту: він – не один, і в біді, і в радості його підтримають, допоможуть. Тож і віддача від людей відповідна.
На подвір’ях працівників агрофірми, і вздовж парканів, на вулиці, буяють квіти – і спека їм не страшна. І в цьому теж є високий зміст: там, де у людей вистачає серця і душі, щоб не тільки працювати заради хліба насущного, а ще й створювати красу – живуть любов і віра в гідне наше майбутнє, заради якого всі вони і працюють.

Валентина Манжура