Антикорупційна терапія по-українськи

Україна успадкувала багато шкідливих звичок. Одна з найгірших – це корупція, яка стала типовим явищем як на побутовому, так і на державному рівнях. Лише після Революції Гідності Україні вдалося ухвалити антикорупційне законодавство та створити низку відповідних органів, які почали контролювати роботу чиновників. Центр громадського моніторингу та контролю дослідив перші практичні результати роботи новоствореної антикорупційної платформи.
Закладення антикорупційного фундаменту
За даними соціологічного опитування фонду «Демократичні ініціативи», 56% українців вважають антикорупційну реформу пріоритетною. І це не дивно, оскільки корупція фактично гальмує економічний та суспільний розвиток України. Експерти неодноразово зазначали, що якби не ураження українського суспільства корупцією, розвиток країни пішов би зовсім іншим шляхом. На думку директора з досліджень Центру економічної стратегії Андрія Бойцуна, якби рівень корупції в Україні знизився до рівня Польщі, обсяг прямих інвестицій зріс би на 74%, а це – $2,2 мільярди доларів.
Попри декларативну боротьбу з корупцією протягом всього часу незалежності, реальні антикорупційні ініціативи почали створюватись лише у 2014 році. Вперше в історії України був ухвалений Закон «Про запобігання корупції», який зобов’язав чиновників подавати електронні декларації. Неправдива інформація в деклараціях стала приводом для перевірок з боку Генеральної прокуратури та Антикорупційного бюро. Окрім того, завдяки відкриттю більшості реєстрів міністерства юстиції посилився контроль за доходами чиновників. З 2015 року інформація про володіння землею та нерухомим майном стала доступною, що створило засади для порівняння доходів та видатків державних службовців.
Відтепер з’явилась можливість не тільки фіксувати незаконне збагачення чиновників, а й притягати їх до відповідальності. Була створена низка антикорупційних органів: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), яке займається досудовим розслідуванням корупційних злочинів, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), яка здійснює нагляд за законністю ведення досудового слідства НАБУ, і Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яке займається моніторингом е-декларацій чиновників, контролем за додержанням органами державної влади антикорупційного законодавства. Співробітники до новостворених інституцій відбирались за відкритим конкурсом.
Варто зазначити, що створення антикорупційної платформи активно підтримується з боку міжнародних партнерів нашої держави. Яскравим прикладом співробітництва є спільний проект України з Данією, яка є першою за Індексом сприйняття корупції Transparency International і готова ділитися своїм досвідом. У квітні цього року Президент України Петро Порошенко обговорив антикорупційні ініціативи з прем’єр-міністром Королівства Данія Ларсом Люкке Расмуссеном. На спільній прес-конференції в Копенгагені глава держави зауважив, що, попри успіхи антикорупційних органів, він чекає від них ще кращих результатів роботи.
«За 2,5 роки ми створили визнану ефективну антикорупційну інфраструктуру. Ми суттєво збільшили кількість людей, які зараз притягнуті до відповідальності. Такого в моїй країні не відбувалося раніше», – заявив Президент.
Корупціонери «під прицілом»
Попри розгалужену систему антикорупційних органів, найбільш публічним є Національне антикорупційне бюро. Штаб НАБУ складається з 700 осіб, серед яких є аналітики й детективи, які виконують оперативну та слідчу роботу. Окрім того, бюро має регіональні відділи, які спеціалізуються на викритті корупційних злочинів в областях.
На початку серпня бюро відзвітувало про свою роботу за перше півріччя 2017 року. Згідно з даними, цього року детективи повідомили про підозру 218 особам, серед яких – вищі посадові особи держави, народні депутати, судді, прокурори, керівники державних підприємств та інші державні службовці. Вперше за історію незалежної України повідомлено про підозру чинним посадовцям такого рівня, як голові Державної фіскальної служби Роману Насірову, голові Рахункової палати Роману Магуті, голові Центральної виборчої комісії Михайлу Охендовському.
Сьогодні Антикорупційне бюро розслідує провадження щодо 61 чиновника через неправдиву інформацію в електронних деклараціях. Зокрема, фігурують 18 народних депутатів, 17 суддів, семеро керівників органів виконавчої влади та навіть двоє керівників правоохоронних органів. Як правило, розслідування ведуть за статтями «незаконне збагачення» і «декларування неправдивої інформації». У бюро заявляють, що їм вдалося повернути державі понад 136 млн гривень, а також запобігти розкраданню 879,9 млн гривень. На думку експертів, саме існування НАБУ поламало монополію прокуратури на розслідування злочинів, скоєних державними службовцями.
Довгий шлях попереду
Зважаючи на перші успіхи, створення антикорупційних органів не стало панацеєю для країни. За словами голови НАБУ Артема Ситника, головним викликом реформи залишається затягування розгляду корупційних справ у судах. Судовий розгляд досі не розпочато у 22 із 81 справи. Експерти вважають, що для ефективної боротьби з корупцією Україні необхідно завершити судову реформу і створити незалежний судовий орган, який буде розглядати корупційні справи. Це може бути окремий антикорупційний суд або антикорупційна палата в рамках судової системи.
Та навіть попри недоліки, що залишаються, міжнародні експерти вказують на низку позитивних зрушень у боротьбі з корупцією. За даними Transparency International, за останні роки в Україні зменшилась кількість посадовців, які використовують службове становище з метою особистої вигоди, насамперед це стосується поліції та армії. До лав Національної поліції, Нацгвардії і Збройних сил України приходять люди «нової формації», які готові змінювати Україну.
«Україна зробила величезний прогрес за останні роки. Зважаючи на те, що було зроблено, реформи, які були здійснені, все-таки залишається ще багато чого зробити», – вважає Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер.
І справді, створення антикорупційної основи, перші резонансі справи високопосадовців – це лише початок шляху у боротьбі з корупцією. Найбільшим викликом для всієї антикорупційної системи залишається прищепити суспільству «антикорупційну культуру». Адже за статистикою, кожний п’ятий українець стикався з хабарництвом, давав або брав хабарі. Тому найпростіший рецепт боротьби з корупцією – почати з себе.

Матеріал Центру громадського моніторингу та контролю