Військове побратимство  спонукає шанувати  воїнів-інтернаціоналістів

Військове побратимство спонукає шанувати воїнів-інтернаціоналістів

У четвер, 15 лютого, в Запоріжжі, на алеї Слави, біля меморіалу воїнам-інтернаціоналістам, відбудеться мітинг та покладання квітів з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Цей день приурочений до дня виводу радянських військ з Афганістану – 15 лютого 1989 року. Аналогічні публічні заходи відбудуться і в інших населених пунктах нашої області. Зокрема, в Енергодарі заплановане проведення мітингу-реквієму з покладанням квітів до пам’ятного знаку і традиційного концерту військово-патріотичної пісні. Таке рішення ухвалили ще 2 лютого на засіданні організаційного комітету з відзначення в Енергодарі Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 29-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.
Напередодні визначної дати у Запорізькій ОДА організували урочисте нагородження громадських активістів, причетних до цієї дати. Такі ж заходи провели і в деяких інших владних структурах області. Так, у Шевченківській районній адміністрації відбулася зустріч з учасниками бойових дій на території інших держав. З теплими привітаннями та подякою за проявлений героїзм перед присутніми виступили заступник голови районної адміністрації Зоя Лимарчук, військовий комісар Шевченківського військового комісаріату Євген Щербань, голова Спілки ветеранів Афганістану Шевченківського району Валентин Зарва.
За активну громадянську позицію, підтримку ветеранського руху, збереження пам’яті загиблих під час бойових дій, патріотичне виховання молоді на особистому прикладі і з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і 29-ї річниці з дня виведення військ з Афганістану учасникам бойових дій були вручені грамоти районної адміністрації, пам’ятні подарунки, медалі, нагороди Української Спілки ветеранів Афганістану. Своє музичне привітання героям презентували учні та викладачі Запорізької школи мистецтв № 4.
Варто нагадати, що саме відзначаємо? У цей день 29 років тому командувач 40-ю армією обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані генерал-лейтенант Борис Громов перетнув міст через річку Амудар’ю зі словами: «За мною не залишилося жодного радянського солдата». Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Вона забрала життя понад 15 тисяч осіб, з них – 3360 українців. За роки афганської війни 72 військовослужбовців були удостоєні звання Герой Радянського Союзу, 11 з них – українці. Афганістан втратив близько 2-х мільйонів людей. Левова частка смертей припала на мирне населення, а саме жінок, дітей і людей похилого віку. Доречно зауважити, що незважаючи на вихід радянських військ, мир в Афганістані так і не настав. Після недовгого затишшя боротьба за владу між різними клановими групами розгорілася з новою силою. Особливою проблематичності ситуації додавали десятки тисяч тонн різноманітної зброї, що залишився після запеклого протистояння 1979-1989 років. З новою силою громадянська війна в Афганістані спалахнула в 1992 році і фактично не припиняється і сьогодні.
– Тепер, з плином часу і відкриттям нових документів, ми маємо дещо інший погляд на ту війну, – говорить колишній «афганець» із Запоріжжя Анатолій Дощенко. Він щороку приходить до меморіалу воїнам-інтернаціоналістам, щоб зустрітись із побратимами і пом’янути тих, кого вже немає поруч.- Здебільшого, говорять, що та війна була непотрібною, мовляв, її вчинив тодішній тоталітарний сересерівський режим на поталу політичним амбіціям тодішніх можновладців…Можливо так і є… Не мені судити. Але я знаю напевне, що уроки цієї війни ми мусимо засвоїти, а воїнів-інтернаціоналістів маємо шанувати саме за те, що загартували у реальних боях наше військове побратимство. До речі, кістяк нашої армії, яка нині боронить Україну від окупантів на Сході, сформували саме «афганці». Це вони були серед тих, хто прийняв на себе перші удари у 2014-ому і вистояв.
Багато українських родин поклали на вівтар тої жорстокої «чужої» війни найдорожче – своїх синів. Але чимало й пересічних запоріжців серед тих, хто був дотичним до трагічних подій «афганської війни».
Ользі Лещенко, на щастя, не довелося ховати свого кровного родича. Втім, чорне крило торкнулося і її сім’ї: в Афганістані при виконанні бойового завдання загинув військовий льотчик – друг дитинства її чоловіка.
– Коли чула про те, що до когось звідти син повернувся у цинковій труні, було ніяково. Але, здавалося, то горе – все ж не твоє. А тут звістка про загибель друга нашої родини просто розірвала серце, – згадує пані Ольга.- Тільки ж нещодавно він гостював у нашому домі під час відпустки… А тут вже його немає. Говорять, що труну ховали порожньою. Бо його вертоліт збили десь над ворожою територією…Хто б що не казав, а своїх двох синів я виховувала на прикладі нашого друга. Він для нашої родини є справжнім Героєм.
Держава, відмінна від СРСР, незалежна Україна шанує воїнів-інтернаціоналістів. Зокрема, згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2004 року, 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. А інваліди війни з числа учасників бойових дій на території Республіки Афганістан і на території інших держав щорічно отримують одноразову адресну цільову допомогу. Так, у лютому кожен з них отримає грошову допомогу в розмірі 1000 гривень.
Українське громадянське суспільство також шанує цих хлопців. У цей день по всіх церквах молитимуться за загиблих і померлих воїнів-інтернаціоналістів. Тож давайте разом помолимося, щоб наші правителі винесли свої уроки, і наші сини, брати, чоловіки, кохані ніколи не ставали заручниками політичних амбіцій можновладців.

Олександра Воронцова