Наостанок – не забута, рідна всім «Червона рута»!

Наостанок – не забута, рідна всім «Червона рута»!

Виступаючи перед бійцями Української армії, котрі лікуються в Запорізькому військовому госпіталі, виконувач обов’язків головного редактора газети «Запорізька правда» Наталя Зворигіна запевнила присутніх, що волонтери, які з перших днів війни опікуються пораненими й хворими воїнами, разом із Національною спілкою журналістів України й надалі робитимуть усе від них залежне, аби армійці швидше одужували, мали гарний настрій, були забезпечені всім необхідним. Тому й цього дня гості привезли військовикам понад сто книг для бібліотеки шпиталю. Наталя Георгіївна зазначила, що благодійництвом волонтери займатимуться, як і раніше. А воїни Збройних сил України для них – на першому плані.

Потім в.о. головного редактора відрекомендувала бійцям гостей, які завітали до шпиталю. Це – заслужений артист естрадного мистецтва України, співак і композитор Анатолій Сердюк, а також член Національної спілки письменників України, поет Пилип Юрик, який також представляє «Запорізьку правду», адже працював він саме в цій газеті.

Відтак слово надали Анатолію Сердюку, який одразу ж запитав, чи серед воїнів є запоріжці. З’ясувалося, що до шпиталю потрапили військовослужбовці родом із Херсонщини, Полтавщини, Дніпровщини та інших областей. Тоді пан Анатолій запропонував послухати в його виконанні своєрідну свою візитівку – пісню «Запоріжжя моє кохане», яку він написав разом із поетесою, членом Національної спілки письменників України Вірою Коваль.

Запоріжжя моє, Запоріжжя моє кохане!

Народився я тут і в далекі пішов світи…

Видно було, що кожен армієць сприймає ці слова й мелодію близько до серця, згадує рідну сторону, батьківський дім. Адже такими ж любими для воїнів є їхні села, міста й селища. А далі прозвучала зворушлива пісня про сьогоднішню нашу армію, її витязів, котрі захищають рідних їм людей, не дозволяють брудній сепаратистській нечисті повзти з Донбасу далі на територію України.

Знов посягнули злі ворожі сили

На наші душі, поле, степ і гай.

Колись діди Вкраїну боронили,

Тепер і ми бороним рідний край!

Анатолій надав слово колезі по Всеукраїнській асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ» імені Петра Ребра Пилипу Юрику, який прочитав бійцям свої ліричні поезії та вірші громадянського звучання: «Мамин хліб», «Кінь Сагайдачного», «Орлині душі». Коментуючи власні твори, Пилип зазначив, що не міг не написати про витязів, які ціною власного здоров’я й життя захищають Україну від варварського нашестя оскаженілого сусіда.

– Завдяки вам, героям, ми можемо спокійно ходити вулицями Запоріжжя, інших не окупованих міст і сіл, не боячись, що прилетить снаряд чи куля зі снайперської гвинтівки. Я увечері сідаю на кухні й пишу літературні та публіцистичні твори, а не ховаюся в підвали. За це вам усім – низький уклін!

Письменник подарував для бібліотеки шпиталю редагований ним новий альманах «Весела Січ», що побачив світ нещодавно. Його Асоціація гумористів і сатириків видає ще з 1993 року. Розпочав цю справу світлої пам’яті письменник Петро Павлович Ребро. Нині запорізькі сатирики під керівництвом кошового Миколи Білокопитова продовжують його справу.

У виконанні Анатолія Сердюка прозвучали й ліричні пісні. Особливо сподобалася глядачам «Подарувала матінка сорочку» на слова Віри Коваль:

Вдягну сорочку і немов руками

Мене за плечі мама обійма.

Пилип Юрик прочитав і гуморески про нинішню ситуацію в Україні й світі. Зокрема, й про біснуватого лідера держави-агресора. Сподобалися глядачам його «Пісня про Путлєра», «Барбос і сучка», «Даремний переляк», «Дояр», «Україна і Болгарія», «Депутат-дегенерат» та інші. А текст сатиричного твору «Вольдемар Пуйло» один із воїнів попросив собі:

– Я його вивчу й прочитаю по телефону кумові, котрий зараз перебуває в Криму, – сказав боєць.

Щиро подякувала воїнам Збройних сил за ратний подвиг і голова Комітету підтримки газети «Запорізька правда» Людмила Зеленюк. Вона пригостила бійців смаколиками.

На закінчення Анатолій Сердюк виконав славнозвісну пісню Володимира Івасюка «Червона рута», яку підхопили й заспівали хором усі присутні.

Наталя Зворигіна запросила армійців вибрати собі книги для читання. Вона запевнила, що ця зустріч – не остання.

Степан СІЧОВИЙ, Олександр МАКСИМОВ (фото)