ДІЯТИ ЗА ЗАКОНАМИ ГУМАНІЗМУ

ДІЯТИ ЗА ЗАКОНАМИ ГУМАНІЗМУ

Так вважає Людмила Калашнікова,яка тридцять років очолює Оріхівську районну організаціюТовариства Червоного Хреста України.
Більше двох десятків років знайома з цією незвичайною людиною і постійно дивуюся її невичерпному оптимізму і надзвичайному запасу доброти. Про благодійницьку діяльність колективу червонохрестівців написано багато матеріалів – про доброчинні акції для інвалідів та одиноких літніх людей,про роботу центру медико-соціальної допомоги (до речі, єдиному у наші області),про розвиток волонтерського руху,про зустрічі з ветеранами війни та праці і солдатськими вдовами.

Виступаючи перед аудиторією на нарадах і зборах різного рівня,Людмила Олександрівна наголошує на тому,щоб ми люди частіше проявляли милосердя,чуйність і повагу до знедолених, зігріваючи своїм душевним теплом. Вона переконана: головне—не скупитися на душевну доброту, і від нашого піклування їхнє життя посвітлішає і полегшає.

Так вважали і її підлеглі, патронажні сестри, які переймалися болем і проблемами своїх підопічних, не залишаючи на самоті зі старістю та хворобами. Привозили продукти, готували обіди, прали, прибирали, словами заспокоювали, втішали, піднімаючи настрій.

–А знаєте, — зізнається Людмила Олександрівна ,–чим бідніша людина, чим більше пізнала горя, тим вона щедріша. Особлива категорія — «діти війни», які пізнали на собі лихоліття минулої війни, голод,тягар втрат. Вони поділяться останнім ,що мають. Ми відчули це,коли знадобилась допомога вимушеним переселенцям зі сходу України і учасникам АТО— в місті і селах,куди ми приїздили, несли гроші, продукти, одяг.

– Хоча серед наших волонтерів,–продовжує моя співрозмовниця,– досить багато людей середнього статку і заможних, котрі відгукуються на наші звернення, постійно вносять грошові пожертви, а також продовольчі та промислові товари,необхідні для підопічних.

Людмила Олександрівна називає цілий список добровільних і безкорисливих помічників районної організації Товариства Червоного Хреста України, розповідає про те, як діють загони милосердя з числа волонтерів—студентів коледжу та учнів, про співпрацю з іншими службами,установами і закладами, що дає змогу матеріально і морально підтримати малозабезпечених громадян. Тепер, коли колектив розформовано, тільки на волонтерів і надія…

За довгорічну і самовіддану роботу в Товаристві Червоного Хреста України Людмила Олександрівна була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня,і вона по праву заслужила таку високу відзнаку своєї сумлінної праці на благо людей.

У неї неспокійна вдача і сильний характер,накопичений значний досвід. Раніше працювала у рентген-лаборантом в поліклініці, за станом здоров’я змінила роботу, і ніколи про це не пошкодувала. Вона завжди настроєна на добрі справи.

Незважаючи на завантаженість невідкладними клопотами, Людмила Олександрівна знаходить час для спілкування з донькою Ілоною, онуком Максимом та його дружиною Світланою і маленьким Дмитриком,правнуком. Тільки хто назве прабабусею цю приємну у всіх відношеннях і стильну жінку. Так вважають і її численні щирі та надійні друзі.

Тамара Курочкіна,

журналістка, волонтер Товариства Червоного Хреста.