Аби ніхто нічого не второпав?

Аби ніхто нічого не второпав?

Узнали жителі славного Запоріжжя, що навпроти універмагу «Україна», на площі Яланського, один із місцевих бізнесменів (він же – депутат міськради) вирішив провести реконструкцію майдану та побудувати в парку торгово-розважальний центр. Законні чи незаконні документи видали йому на це в міськвиконкомі – хай розбираються компетентні органи. Але подальші події показали, що з мешканцями Запоріжжя просто не порадилися. Якщо й провели громадські слухання, то формально.
Коли люди дізналися про ці наміри бізнесмена та влади, то й почали питати одне одного: «Навіщо нам отой торгово-розважальний центр? Ціни там будуть європейські, а наші зарплати й пенсії дозволяють хіба що як-небудь кінці з кінцями звести. Та й не до розваг тепер». А як ще й дерева почали в парку обрізати так, щоб вони швидше всохли, запоріжці вже не витримали, назвали це свавіллям. Бо, як відомо, Запорізька область посідає останнє місце в Україні за площами лісових насаджень. Запоріжжя також зеленим не назвеш (виняток – острів Хортиця та Дубовий гай). До норми озеленення в обласному центрі не вистачає ще 1000 гектарів лісових насаджень, отже, кожна деревина – на вагу золота. Місцеві ж заводи щодня викидають в атмосферу тонни пилу й диму. Чим будуть дихати наступні покоління – невідомо. Тоді люди й створили організаційний комітет протидії реконструкції та будівництву. Написали звернення до влади, в парку розбили намети й стали чергувати, аби не знищили хоча б ті дерева, що залишилися.
Ваш покірний слуга мав честь одним із перших підписати те звернення. Там же дав точну домашню адресу, електронну пошту. І ось мене ощасливили – з Департаменту архітектури й містобудування за підписом в.о. директора цієї установи Павла Назаренка надіслали відповідь аж на двох сторінках формату А4. Що я очікував прочитати? Чіткі конкретні відповіді на запитання й проблеми. Думав, вельмишановні посадовці напишуть, що цю ділянку отому бізнесмену продали на аукціоні, а законодавство не дозволяє без суду повернути її у власність міста. Гадаю, що й першокласникам це було б зрозуміло. Натомість… Цитую за оригіналом:
«Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва (оце відкрили Америку! А я такого й не знав! – П.Ю.).
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (а це вже Австралію відкрили! – П.Ю.).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з інших підстав не допускається». Кінець цитати.
Признайтеся, шановний читачу, самому собі – таке накопичення статей, законів, витягів з інструкцій подається тільки для того, щоб ніхто нічого не второпав. Я – людина, яка має дві вищі освіти – насилу збагнув, що мені пишуть. Треба було, напевно, ще одну здобути, аби скоріше розібратися.
Пригадую свого колегу Василя, який у часи «дорогого» Леоніда Ілліча працював завпартвідділу газети «Шахтар Марганця». Колеги спеціально до нього посилали скаржників. І ось незадоволений читач розповідає пану (в ті часи – товаришу) Василю, що його привело в редакцію. А журналіст йому:
– Ось послухайте, що про це сказав Карл Маркс (називає статтю, том і сторінку та цитує напам’ять).
А людина ж не прийшла сюди слухати лекцію з марксизму-ленінізму чи наукового комунізму, вона хоче вставити в промову й свої п’ять копійок. Та де там! Від Маркса Василь переходить до Енгельса, Леніна, далі – до Брежнєва, Суслова й Косигіна. Людина бачить, що не туди втрапила й тікає з редакції, а журналіст доганяє її:
– Зачекайте, шановний! Зачекайте! Я ще не все сказав!
Чи не нагадує відповідь із Департаменту оту промову пана Василя? Нижче пояснюють чиновнички, чому відбувається незаконне (в цьому переконана громадськість міста) обрізання дерев до стовбура:
«Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.09.2017 №1080/30948, державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства безпосередньо законності вирубки, ушкодження дерев здійснюється Державними екологічними інспекціями в областях». Кінець цитати. Сюди, мабуть, не вистачає тільки цитат із творів Леніна, Сталіна й Троцького!
Скажіть тепер, дорогий читачу, оці всі номери, параграфи, дати ухвалення наказів і їхньої реєстрації в Мінюсті, цитування статей законів (а простіше – марання паперу) комусь потрібні? Мабуть, як зайцю стоп-сигнал! Мені та іншим підписантам необхідна чітка відповідь, чому місцева влада, зокрема, й Департамент архітектури та містобудування, не звертають увагу на знищення зелених насаджень? І її я таки знайшов у передостанньому абзаці:
«Згідно з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, парк є самостійним архітектурно-організаційним комплексом площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Розміщення такого об’єкту зеленого господарства на означеній у зверненні території не передбачено ані містобудівною, ані землевпорядною документацією».
Як цікаво! Розміщення парку на тому місці депутати та посадовці ще не передбачили, а він, нехороший, росте вже десятки років! Яке неподобство! Яке ж він мав право рости й усім (зокрема, й чиновникам!) кисень давати? Геть із-перед очей! Щоб і духу його там не було! А те, що парк «виконує санітарно-гігієнічні функції» – кого турбує? Сотнею дерев більше, сотнею менше – від цього зарплата посадовців аж ніяк не постраждає!

Ці намети розбили активісти, аби бути присутніми тут і не допустити подальшого знищення парку

Пилип ЮРИК (текст і фото)