«Українські амазонки» запалюють серця і в окопах, і на подіумах

«Українські амазонки» запалюють серця і в окопах, і на подіумах

Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Його ідею у 2006 році запропонувала Леся Воронюк – студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету, маючи не меті збереженяі українських цінностей та їх популяризацію. Свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Втім, одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання, – така дія має глибокий зіст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

У Києві до Дня вишиванки у Мистецькому арсеналі провели етнопоказ з дефіле за участю «українських амазонок» – жінок-військових, волонтерок, журналісток. Захід організований Міністерством інформаційної політики України і ГО «Всесвітній день вишиванки», відбувся за участі вищого керівництва держави та міжнародних дипломатів. Втім, був вельми демократичним – без звичних рамок і доглядів-контролів на вході, без розділення зон на VIP і для звичайних людей. Запросили доволі широке коло учасників. І «Запорізькій правді» знайшлося місце у перших рядах між послами Японії та Німеччини. Приємно, що всі учасники були у вишиванках. Навіть іноземці, проявивши щиру пошану до української традиції, вдягли яскраве і вельми красиве традиційне українське вбрання.

– Сьогодні 30 жінок із зони АТО виходять на сцену продемонструвати сучасну українську сукню. Ми хочемо показати, що українська жінка, яка воює, – вона прекрасна, вона може бути опорою, а може поруч з чоловіком взяти зброю до рук, – заявила радник голови Міністерства інформаційної політики Марина Соботюк.

До події організатори підготували тканий рушник для проходу гостей, виставку 40 картин десяти сучасних художників з усієї України, картини-полотна «Українські амазонки», 3D-маппінг Петриківського та Самчиківського розпису. Також учасники заходу мали нагоду ознайомитись із старовинними строями з колекцій традиційного вбрання з регіонів України, яким понад 200 років. Їх возили по всьому світу і нарешті демонструють у Києві. Студенти в національному вбранні розповідали про традиційний одяг з різних регіонів України.

-Тут за кожним вбранням стоїть історія – волонтерська, добровольча. Коли люди готові були віддати своє життя, при цьому несуть стільки добра і краси – це неймовірно, – зізнався міністр культури Євген Нищук.

На заході, що проходив у форматі дипломатичного прийому, можна було без проблем поспілкуватися з представниками керівництва держави. Зокрема, в залі були присутні очільник МІП Юрій Стець, перша заступниця Голови Верховної Ради Ірина Геращенко, віце-премєрка з питань євроінтеграції Іванна Кліпуш-Цинцадзе та інші. Тож скориставшись нагодою, очільниця «Запорізької правди» Наталя Зворигіна обговорила висвітлення низки питань щодо європейських перспектив України, в цілому, та Запорізького регіону, зокрема, із пані Іванною.

Основну частину заходу – дефіле «українських амазонок» відкрили Юрій Стець спільно з Іриною Геращенко та Іванною Клімпуш-Цинцадзе та Лесею Воронюк.

– На подіумі Воїтельки світла : дівчата – військовослужбовиці, волонтерки, військові медики і журналістки, – відмітила у своїй промові Ірина Геращенко. –  Для мене дівчата і жінки із сучасної української Армії – це продовжувачки і послідовниці великих Українок – учасниць визвольного руху, членкинь УПА , узниць ГУЛАГу, світлих Ангелів боротьби за українську Незалежність. Ми ще так мало знаємо про їх роль і внесок у визвольну боротьбу. Так само маємо більше говорити про роль жінок у захисті України від мордору, в миротворчих процесах. Зустріла на показі дружин наших заручників, які щодня також ведуть свою боротьбу – за рідну людину і за країну, бо ж Україну захищали їхні хлопці. Зараз в ЗСУ більше 24 тисяч жінок – контрактниць, з них лише близько 3000 офіцерів. Має бути більше жінок-офіцерів , це буде чесно. Професійний, патріотичний рівень українок надзвичайний.  Вони всі – великі героїні. Наше суспільство, яке зробило насправді великий внесок в питанні гендерної рівності, ще дуже консервативне в силових структурах. Тому я вважаю своїм обов’язком і обов’язком своїх колежанок з парламенту, докласти всіх зусиль, щоб і в армії працювали закони гендерної рівності.

Вона відмітила важливість нинішнього заходу поваги до традиції і історії і зауважила, що українці личить вишиванка. Втім, українки змушені сьогодні носити однострої і камуфляж, брати зброю до рук…. А в політиці іноді більш доречний макогон і скалка, аби декого привести до тями, наголосила пані Ірина.

Але ми , українки, впораємося й переможемо. Де треба – зі скалкою , де треба – зі зброєю, захистимо країну! А вишиванка – наш Оберіг. Справжній, стильний, неповторний, унікальний Оберіг, – визнала Ірина Геращенко.

Іванна Клімпуш-Цинцадзе:

«Прекрасний урочистий захід до Всесвітнього Дня вишиванки у Мистецькому арсеналі.

І хоч цей день ми відзначаємо у четвер, та вже сьогодні в цьому величному дійстві була проявлена суть свята.Йому вдалося поєднати декілька найкращих рис, притаманних сучасному українському суспільству.

Перша з них – це боротьба українців за незалежність своєї Батьківщини. Боротьба, яка так чи інакше поєднує всіх нас, не залишаючи байдужим нікого. Боротьба за те, аби зберегтися як народ, як нація, як країна. Стати на захист – це найшляхетніше, що може зробити людина для свого дому, своєї сім’ї, для своєї Батьківщини. Українці сьогодні стали прикладом для громадян багатьох держав світу: прикладом того, як треба захищати свою землю, незважаючи на чисельного і добре оснащеного агресора.

Друга риса – це рівність. Це нова роль жінки в українському суспільстві. Це переосмислення статусу жінки, яке стало одним з найцінніших здобутків Революції Гідності. Жінки-воїни, жінки-керівники, жінки, які відіграють ключову роль у суспільному поступі країни. Далеко не всі стереотипи щодо ролі і статусу жінок нам вже вдалося подолати. Але ми стали на шлях до подолання однієї з найганебніших нерівностей – нерівності за гендерною ознакою. І ми не звернемо з цього шляху.

Третя риса – це сила наших національних традицій. Ще не так давно людина у вишиванці на вулиці міста сприймалася, у кращому випадку, як якесь дивне явище, «архаїка», а у гіршому – мовчки засуджувалося як «прояв націоналізму». 

Сьогодні вишиванка не просто «прописалася» у нашій повсякденності. Вона є не просто свідченням пошани до народних традицій. Традиційне українське вбрання виявилось напрочуд сучасним. Українська вишивка зрозуміла у всьому світі без перекладу. Вона надихає провідних дизайнерів. Її радо вдягають люди і в Європі, і в Америці, і в Австралії. Тому що дійсно народне мистецтво – це завжди про загальнолюдські цінності, про гідність та самоповагу. Про любов і журбу, які переплітаються на вишивці – так само як у житті.

Тож сьогодні маємо унікальне поєднання – героїзму, рівності, традицій. Це поєднання робить вас уособленням сьогоднішньої надзвичайної України. Країни, що має гідність. Країни, що шанує традиції і дивиться у майбутнє. Країни, що здатна захистити себе.

Побажала усім сьогоднішнім особливим моделям – жінкам-військовим, медикам, волонтерам, воєнним журналісткам, що демонстрували сучасне українське вишите вбрання, а також усім глядачам гармонії в житті, як на вишиванках.

І нехай у наших долях чорного ніколи не буде більше, аніж червоного».

На подіум вийшли військові медики, журналістки, волонтерки, котрі сьогодні змінили  звичні камуфляж та берці на вишиванки та підбори. Дефілювали вони в сукнях від українських дизайнерів. Частина дівчат – герої України, за плечима котрих криваві бої та сотні врятованих життів. Деякі красуні розповіли, що вперше за чотири роки війни взули туфлі, а не берці.

-Я за два-три дні повернуся назад у Широкине. Не встигаю перемикатися, я так і лишаюся на війні. А тих, хто повернувся, такі заходи будуть стимулювати на мирне життя, вони згадають, як це – носити спідницю. Це круто, – вважає  парамедик – прославлена на всю Україну Тайра. Під її проводом «Янголи Тайри» продовжують рятувати життя нашим захисникам.

Олександра Воронцова