ФЕСТИВАЛЬ ПІСЕНЬ І СОНЦЯ У ЗАПОРІЖЖІ

ФЕСТИВАЛЬ ПІСЕНЬ І СОНЦЯ У ЗАПОРІЖЖІ

В останні дні запорізького бабиного літа, 19-21 жовтня, на базі Міського Палацу дитячої та юнацької творчості відбувся Х Всеукраїнський фестиваль «Сонячний зайчик», організований Державним центром позашкільної освіти, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради за підтримки Театру поетичної пісні Олени Алексєєвої, ГО «Запорізьке театральне товариство» та Запорізького відділення Українського фонду культури..

Багато хто з учасників і майстрів давно вже став частиною дружнього кола «Сонячного зайчика», а дехто приєднався лише в цьому році. Серед таких «новачків» опинилася і я – одна з викладачок фестивалю. Власне, саме свіжість вражень новачка і надихає мене писати про це. Перше відчуття – це сонячність. Дружня атмосфера фестивалю якось дуже природно поєдналася з ясною погодою та золотоосінніми пейзажами довкола Палацу творчості. І ніби на доказ правильності часу, місця і назви, крізь високі вікна весь час линули сонячні зайчики…
Здавалось би, така атмосфера передбачає сам лише відпочинок. Проте і майстри й учасники зуміли дуже плідно попрацювати. Протягом фестивалю відбувалися професійні майстерні для учасників: психологічний тренінг, акторська майстерність, авторська пісня, поезія, сценмова, сценрух, робота з мікрофоном і сценкультура, гітара, вокал. І все це в трьох паралелях мінімум. Плюс індивідуальні заняття на бажання самих майстрів та учасників. Плюс вечір з нагоди 100-річчя відомого автора-виконавця Олександра Галича. І звісно ж, концерт переможців та фінальний концерт лауреатів, гостей і викладачів. А ще виїзні концерти напередодні фестивалю в дитячому будинку «Надія» та Запорізькому центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. І новинка фестивалю – спроба дипломної вистави випускників «Переломлення, або сад лунаючих скульптур» на основі майстерень Олени Гаджилової та «відсебеньок» скульптора Бориса Чака. Нічогенький інтенсив?
Власне, у такому приблизно режимі Всеукраїнський відкритий дитячо-юнацький фестиваль-майстерня авторської пісні «Сонячний зайчик» проходить уже десять років. І «бувалі зайці» іншого й не чекають, адже саме в насиченому графіку навчань і концертних виступів вони здобувають чи закріплюють ті навички, які стають незамінними на конкурсах, звітних виступах і далі, в професійному творчому житті. Цьогоріч досвідом з учасниками фестивалю-майстерні ділилися митці і педагоги Олена Гаджилова та Кирил Алексєєв (Київ), Олександр Ворох (Київ-Одеса), Михаїл Гантман (Ерланген, Німеччина) і запоріжці Жан Сєлєзєнєв, Микола Квєтков, Інна Миленко, Марина Щевлєва та Наталія Мамай. На жаль не зміг попрацювати з «зайчиками» поет і бард Ігор Касьяненко (Суми), котрий серйозно травмувався в дорозі і був змушений залишатися в лікарні. Підтримуючи поета під час лікування, фестивальна родина очікує зустрічі з ним уже наступного року.
До речі, фестивальна родина охоплює чималу кількість людей та має широку географію. За десять років Запоріжжя відвідали більше семисот п’ятдесяти учасників з усіх регіонів України, а цього року на фестивалі зібралося більше вісімдесяти дітей, юнаків і дівчат з Дніпропетровської, Донецької (Слов’янськ, Бахмут), Запорізької, Київської, Львівської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської та Хмельницької областей. За підсумками фестивалю більше двадцяти індивідуальних і колективних дипломи призерів та лауреатів роз’їхалися в різні регіони. Декілька дипломів залишилося і в Запоріжжі. Гурток пісенної поезії і туризму «Обрій» під керівництвом Анни Киящук став призером у номінації «Ансамблі» за виразне втілення громадянської тематики, його учасник Микита Морозов – у номінації «Виконавець авторської пісні» за емоційну виразність. Учасниця «Обрію» Валерія Калашник стала лауреатом у номінації «Автор-виконавець» за вишукану метафоричність поетичних текстів. Дипломи лауреатів одержали й вихованці Олени Алексєєвої: в номінації «Дует» – Михаїл Равіч і Анна Тищенко (гурток авторської пісні, Міський Палац дитячої та юнацької творчості) за майстерне втілення режисерського задуму, а в номінації «Поезія» – Дар’я Суровикіна за потужно емоційну поезію (Театр поетичної пісні).
Як і належить всякому фестивалю, «Сонячний зайчик» завершився з натхненням від пережитого, сумом від розставання та надією на нову зустріч. А ще з серйозною настановою організаторів і учасників працювати над новими дипломними виставами і розвивати майстерні української пісні.

29-10-2018
Наталія Ігнатьєва, театрознавець