Берегиня сьогодення

Берегиня сьогодення

Мабуть, багато жінок живе таким же життям на нашій багатостраждальній Україні. Але мені хочеться розповісти про одну з таких жінок – Бєлікову Любов Василівну.

Близько сорока років тому приїхала молода красуня Люба до міста Приморськ за державним направленням для працевлаштування за спеціальністю «вихователь дошкільного закладу». Чому саме цю спеціальність вибрала дівчинка 15 років? А все тому, що жила вона ще маленькою, а пізніше школяркою в невеликому містечку на Дніпропетровщині, де поряд з домівкою знаходився дитячий садок (тоді ще в пристосованому приміщенні). Спочатку з цікавості, а потім і за потребою заходила в свій вільний від уроків та домашніх справ час на майданчик дитячого садка, щоб погратися з дітьми, поспостерігати за їх звичками, допомогти вихователеві та няні організувати та доглянути за маленькими. Так невимушена цікавість вплинула на вибір майбутньої професії. Після закінчення школи успішно вступила та закінчила навчання в педагогічному училищі. Доля відправила молодого спеціаліста у сусідню – Запорізьку область працювати за фахом. І за прозою життя – вступ до вузу та одруження майже одночасно (треба віддати належне чоловікові). Одному. Майже 40 років.

Окрім «садочкових» дітей у Любові Василівни додалися ще й свої – дві донечки та синочок, який потребував ще більше часу, терпіння уваги та догляду, тому що має проблеми зі здоров’ям. Зараз сину – за 25, а дівчаткам і того більше…

Швидко промайнули літа. Разом з «дорослими» клопотами додалися піклування про внуків. Їх троє, поки що.

За такий великий проміжок часу ніколи не полишала працювати – займала майже всі по черзі педагогічні посади в дошкільних установах: вихователя, завідуючої, методиста та ,навіть, інспектора з дошкільного виховання в районному відділі освіти. Але посада вихователя виявилася найріднішою – так ближче до дітей.

Життя та час ніколи не стоїть на місці – вони вимагають руху та змін і від кожного. От і Любов Василівна не стоїть осторонь, у неї активна громадська позиція, Сьогодні вона обіймає посади голів цілої низки громадських утворень, а саме громадської організації «Надія»; первинної ветеранської організації дошкільного закладу «Казка» м.Приморськ; Приморської районної організації партії «Солідарність жінок України» (саме Любов Василівна відродила цю організацію після тривалого затищщя).

Люди, з якими Любов Василівна йде по життю, довіряють їй. Чуйність Любові Василівни, небайдужість до людських проблем, горя завоювали людську довіру. А ще вона добра господиня, вміє добре готувати, шити, в’язати, вишивати, вирощувати квіти в квітнику та на підвіконні, овочі на городі та ще багато чого.

Мабуть, такими ж якостями та рисами володіли справжні Берегині, яких оспівували та яким поклонялись в сиву давнину – Берегині домашнього затишку, дітей, добробуту, своєї маленької батьківщини і всієї держави.

«В переддень Всесвітнього дня вчителя та дня вчителя в Україні хочеться побажати всім миру та злагоди. Мир ми творимо самі через добрі, милосердні вчинки та стосунки. Бажаю всім шукати та знаходити добро в спілкуванні один з одним» – говорить Любов Василівна Бєлікова.