Волонтерка і АТОвець стали на рушник

Волонтерка і АТОвець стали на рушник

На конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро»
Історії на кшталт тої, яку ми хочемо вам розповісти, ніколи не втратять своєї актуальності. Будьте певні, дива ще трапляються. І вони відбуваються саме з тими, хто в них вірить.

«Я чекала саме Його все своє життя»
Її очі випромінюють щастя. Вона – наречена, і невдовзі стане дружиною. Сьогодні її день! Найважливіший і вікопомний! Красуня Ольга Береславець могла б скласти щастя будь-якого гідного чоловіка. Але вона не поспішала, бо чекала на СВОЄ. А зустрівши його зненацька, обпалене війною, довгоочікуване і вистраждане, одразу ж відчула – сталося!
Історію свого кохання – кохання цілого свого життя наречена пригадувала по ходу ведення підготовки до весільної церемонії. У затишному офісі відомої запорізької волонтерки Олени Ярошенко – у студії весільних подій «Любовь-Морковь» над чарівним образом нареченої чаклували феї з салону «Аделіна» – перукар-модельєр Олена Єрохіна та візажист Жанна Кузьменко. Нагадаємо, що саме Олена Ярошенко ініціювала благодійну акцію «Кохання перемагає!», в рамках якої організує безкоштовні весільні церемонії для воїнів-захисників України та їхніх наречених. Пані Олена не тільки забезпечує натхненне проведення урочистостей, але й безкоштовно надає дівчатам прекрасні весільні сукні. А також залучає в орбіту своїх добрих справ інших небайдужих добрих фей і чародійників, які допомагають створити незабутню атмосферу щастя і високого душевного піднесення на весіллі.
І наречена Ольга почувалася тут , під опікою пані Олени, цілком затишно і розквітала з кожною хвилиною.
-До речі, саме Олена Ярошенко стала свого роду хрещеною матінкою нашому коханню, – підтвердила Ольга. – Наближалося свято нового року, і ми – волонтери із Мелітополя поїхали на передову до наших підопічних військовослужбовців , щоб їх привітати. А там вже була прекрасна Снігуронька із Запоріжжя – Олена Ярошенко. Це був грудень 2014-го. Тоді я вперше побачила свого Сергійка.
Ольга за фахом – медсестра. У Мелітополі працювала в реанімаційному відділенні дитячої лікарні. З перших днів війни на Сході стала волонтеркою. Чимало добрих справ робили мелітопольські волонтери для наших захисників. Особливу увагу приділяли бійцям 23-го Запорізького батальйону територіальної оборони. Саме тут ніс службу колишній інженер-електрик із Запоріжжя, доброволець призову першої хвилі Сергій Медведков.
– Це доля нас поєднала, – певна Ольга. – Адже коли того для ми збиралися на виїзд, з’ясувалося, що наш бусик вщент завантажений, і мені в ньому немає місця. Я вже було розстроїлася, що цього разу не поїду. Та раптом вирішили перепакувати наш вантаж. І мені місце таки знайшлося. Цікаво, що саме Сергій тоді супроводжував нас у розташування 23-го бату.
Потім були й інші зустрічі. За півроку, влітку 2015-го Ольга вже була певна – свого принца вона дочекалася. Проте про весілля ані Ольга, ані Сергій не говорили.
-Не до укладання шлюбу мені було, – говорить Ольга. – Прагнула якнайшвидшого завершення війни. До того ж Сергій був поранений, переніс контузію. Його лікування, реабілітація потребували величезної уваги.
Сам Сергій не дуже переймався- на своє поранення серйозно не відреагував. Після завершення служби у 23-ьому батальйоні тероборони перевівся до 55-ої артбригади. Ольга ж намагалася його підтримувати.
День весілля і день народження – в один день
І все ж Сергій освідчився Ользі. Була зима. Вони зустрілись у Маріуполі. Він дуже хвилювався. Вже потім зізнався, як сильно переживав, боявся, що вона – любов його життя йому відмовить.
-Я відчувала, що між нами є почуття. Одразу ж, з першої зустрічі, зрозуміла, що закохалася. Втім, не могла дозволити собі бути щасливою, коли навкруги біда, – згадує Ольга. – Та все ж кохання перемагає!
Щаслива усмішка ще більше прикрашає цю вродливу наречену.
– А знаєте. Сьогодні у мене подвійне свято- окрім весілля ще й мій день народження, – раптом признається Ольга. – Це Сергійко так придумав. І сам все організував. Очікую від нього чимало приємних сюрпризів.
Весілля Ольги та Сергія було дійсно красивим і зворушливим. Сльози щастя бриніли на очах нареченої , щиру любов випромінювали очі нареченого. Коли вони обоє давали один одному обітницю бути разом і в горі, і в радості, гості не стримували своїх емоцій.
– Така красива і гідна пара. Було так легко створювати цю весільну церемонію. Особливо, коли поруч команда однодумців, – коментує подію головний розпорядник свята – запорізька волонтерка і власниця студії весільних подій «Любовь-Морковь» Олена Ярошенко.- Образ нареченої створили наші Феї – Жанна Кузьменко ) і Олена Єрохіна. Весільний каравай подарував Віталій Півненко. Вишивка сукні нареченої, вишиванка нареченого- Вікторія Троценко-Галко. Оформлення виїзної реєстрації і банкету – “Геліос” і Яна Лазарева. Поліграфія- Марія Гамм. Прикраси для волосся від «VeroCozi Graft». Фотосесія і відеозйомка весілля від «Студії продакшн ZP» від газети «Запорізька правда». І звичайно, флористика, проведення реєстрації та банкету, координація і організація торжества – від студії весільних подій “Любовь-Морковь”. А разом ми – проект “Кохання перемагає!” – команда яка дарує нашим героям і їх обраницям весілля їхньої мрії.

А далі? Далі буде життя
Вони мріють пройти разом, міцно тримаючи один одного за руки, крізь всі випробування. І готові до того, що доля їм приготувала їх чимало.
– Наше кохання – особливе. Воно – доросле: бережне і дбайливе, – говорить Ольга. – Ми піклуємося один про одного. Гадаю, що кожна жінка мріє про те, щоб її коханий чоловік опікувався нею саме так, як робить це для мене Сергійко.
Попереду у Сергія тривале лікування і реабілітація після поранення на фронті. Піклування про його здоров’я – особлива місія для Ольги. А турбота про щастя молодої дружини – зона підвищеної відповідальності Сергія. І їх взаємне кохання робить із шлюбного обов’язку справжню насолоду.
А у свою весільну подорож вони намітили поїхати до Грузії. Тут проведуть свій медовий місяць.
Щасти вам, молодята!

Олександра Воронцова, Олександр Максимов (фото)

«Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро» ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом».