За вушко – і на сонечко Євген Ком знайшов свою «Перлину»

За вушко – і на сонечко Євген Ком знайшов свою «Перлину»

«Чому твоя нова виставка проходить в обласному художньому музеї?» – мабуть Євгену Компанійченко (Кому) навіть трохи набридло відповідати на це запитання. Адже його ставив мало не кожен, хто приходив на презентацію «КуКі». Справді, не зовсім звично бачити світлини поруч із картинами. Але Компанійченко не просто фотограф. Він – фотохудожник, член Національної Спілки фотохудожників України, випускник факультету кінофотомайстерності Московського інституту культури (1988 рік), за освітою – режисер. А його фотографії – не просто фотографії…

Назва персонального проекту Євгена Компанійченка «КуКі» розшифровується як «Курортний кітч». Чотири десятиліття поспіль (!) Ком фотографує пляжі Криму й Одеси. І не випадково. У 1977 році він переїхав у Запоріжжя з Євпаторії. Поміняв курортні принади на задимлене індустріальне місто. Багатьом таке здавалося божевіллям, але… молодого чоловіка не влаштовував комерційний підхід до фотографії, що сповідували кримські колеги. А Запорізький міський фотоклуб гримів на всю країну. Ком не помилився: у Запоріжжі він отримав потужний поштовх до творчості. Проте щоліта повертався до своїх пенатів і… фотографував, фотографував людей на пляжах.

За його знімками можна досліджувати «пляжну історію» України. Але фотохудожник ніколи не намагався відображати лише красивості. Навпаки, безжалісно фіксував «несмак пляжного сервісу, потворні купальники, недоладні пози». В його об’єктив потрапляли люди, які «бездарно вбивали час, непомірно загоряючи, заливаючи очі пивом і фотографуючись на тлі декорацій з пластмасових пальм, обідраних манекенів, гламурного лахміття».

В юності Євген Ком писав гумористичні оповідання й малював карикатури. Він завжди помічав в оточуючому смішне, а пляж, з його точки зору, «самодостатній у своїй сміхотворності».

На виставці «КуКі» двадцять насмішкуватих фотографій… ні, точніше – фотокартин. Вони неймовірно яскраві та строкаті. Автор зізнається, що штучно згустив фарби. Хоча додавати до знімків, за його словами, майже нічого не довелося. Ком хіба що «сплів» рамочки з оголених людських тіл та помістив «перлину» (вельми огрядну жіночку) в мушлю.

– Це мій стиль – іронічний, – наголошує Компанійченко. – Колись я зневажав пляжну круговерть, але тепер дивлюся на неї інакше. Я вдячний відпочивальникам за їхню природність та розкутість. Пляж – веселий карнавал. Тільки «навиворіт». Бо на карнавалі маски надягають, а на пляжі, навпаки, зривають разом з одягом, дозволяючи розгледіти різноманіття людської дурості…

В експозицію «КуКі» несподівано органічно вписався безрукий оголений манекен дівчини. Жоден відвідувач не оминає «пляжницю» увагою.

– Колись манекен викинули з одного із сусідніх магазинів, – розповідає директор обласного художнього музею Інга Янкович. – Наші співробітники його підібрали, обклеїли вирізками із газет – і створили арт-об’єкт. У такому вигляді він потрапив на виставку «Образ. 90-ті». Відтоді манекен лежав у запасниках музею. А коли ми готували цю виставку, знову знайшли йому застосування. Женя приніс із дому темні окуляри, нафарбував дівчині губи та щоки…

Як мало, виявляється, треба, аби з «нічого» зробити «щось»! Хоча сам проект «КуКі» аж надто дорогий. «Курортний кітч» можна було б доповнити багатьма промовистими й цікавими фотокартинами, але автору це не по кишені: Ком чекає на спонсорів. У серпні минулого року, виставка експонувалася в салоні Болгарського центру Одеси. Тепер «КуКі» демонструється в Запорізькому обласному художньому музеї. Як завжди – в одних викликаючи обурення і неприйняття, в інших – захоплення і сміх.

Віталіна МОСКОВЦЕВА (текст і фото)