«Пливе кача» звучатиме у серці кожного

«Пливе кача» звучатиме у серці кожного

В Україні 20 лютого День Героїв Небесної Сотні. відзначається щорічно згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.

У цей день 2014 року під час Революції Гідності протистояння між громадянами і тодішнім режимом сягнуло піку. Тоді загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала їх жертвами. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”, тоді ж пролунала жалобна пісня “Плине кача…”, що у подальшому стала українським народним реквіємом.

Трагічний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року. Тоді від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. В їх числі був і запорізький активіст Євромайдану Сергій Синенко, який був спалений в своєму автомобілі. Відповідальність за цей злочин взяли на себе так звані «Привиди Севастополя», які продемонстрували відеозапис цього жорстокого вбивства по громадському телебаченню вночі 16 лютого 2014 року. 

З особливою жорстокістю нелюди закатували ще одного нашого земляка – відомого запорізького журналіста, кореспондента нашої газети «Запорізька правда» Василя Симоненка, який в останні роки жив у місті Корсунь-Шевченківський  на Черкащині і був заступником голови Народної Ради Корсуньщини, активісти місцевої самооборони. 4 квітня 2014 року Василь Сергієнко у домашній одежі вийшов у двір власного будинку у місті Корсунь-Шевченківському, щоб закрити хвіртку в огорожі. В цей час троє невідомих осіб напали на нього. Вони жорстоко побили Василя, а потім заштовхали в свій автомобіль та вивезли у невідомому напрямку. Тіло чоловіка знайшли хлопці з місцевої самооборони в обідню пору наступного дня за 15 кілометрів від міста у Виграївському лісі: вони відшукали місце, яке було схоже на свіжовикопану яму, прикидану сміттям. Спостерігались ознаки того, що яму викопали заздалегідь, оскільки свіжа мокра земля була перемішана із сухою. Очевидно, що зловмисники спланували та готувались до цього злочину.

Після прибуття черкаських криміналістів, почали розкопувати це місце. На дні ями лежало тіло Василя Сергієнка, яке вбивці вкинули туди обличчям донизу. На руках чоловіка були наручники, а саме тіло загиблого містило сліди страшних катувань: нелюди повністю розбили йому голову, перебили коліна, завдали численних ножових поранень в область нирок та в серце, а на завершення свого звірства злочинці перерізали йому шию спереду та з боку потилиці. У цій страшній могилі було дуже багато крові загиблого, що свідчило про те, що сюди чоловіка привезли ще живим, а добивали його вже тут на місці. Це було жахливе видовище – тіло закатованого чоловіка скоріш нагадувало якесь суцільне місиво, аніж тіло людини. це звіряче вбивство було скоєно суто з політичних мотивів та було безпосередньо пов’язане з громадською діяльність чоловіка. Було очевидно, що такий страшний злочин вчинили з метою залякування інших активних громадян міста, щоб позбавити їх бажання надалі контролювати та чинити тиск на стару наскрізь корумповану владу.

З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Найстаршому з них справжньому офіцеру Івану Наконечному з Києва, який помер через два тижні не приходячи до тями від отриманих в ході побиття на Майдані травм, було вже 83 роки роки. А наймолодшому – Назару Войтовичу з Тернопільщини виповнилося лише 17років.

Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Всі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Таку ціну Україна заплатила за свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

Вражає свідчення французького фотографа Еріка Буве, який працював тоді на Майдані, а раніше знімав у багатьох гарячих точках світу:”Поранені на Інститутській не плакали, не кричали. Я бачив багато таких сцен у різних куточках світу. Люди зазвичай впадають у паніку, але не в Києві. Хлопці йшли з палицями вперед, прикриваючись щитами, мовчазні, спокійні. Думав, чи ви здуріли: ви ж ідете проти озброєних із голими руками. Єдиний шум — постріли із протилежного боку. Це було так дивно: люди йшли назустріч смерті зі спокоєм і гідністю”.

Олександра Воронцова