З Вічності – до живих

З Вічності – до живих

«Життя кожної людини – це епоха. А епохи не вмирають і нікуди не зникають. Епохи просто переходять у Вічність» – це заключні слова книги «Моя доля» – першого і єдиного друкованого твору Петра Ваната – ветерана Запорізької обласної організації НСЖУ, народного депутата України, Почесного громадянина Запоріжжя, президента обласного союзу підприємців, промисловців та підприємців (роботодавців). Книга стала єдиною, тому що Петро Михайлович Ванат пішов у Вічність два роки тому, залишивши недописані рукописи, спогади, роздуми, великий депутатський доробок. Привести все це до ладу та підготувати до друку його дружині Людмилі допоміг відомий журналіст, член ревізійної комісії Запорізької обласної організації НСЖУ Микола Бордюжа.

В заходах по увічненню пам’яті колеги – в цей день було відкрито також меморіальну Дошку та пам’ятник П.М. Ванату, а також у презентації його твору разом з широким колом громадськості, народним депутатом Олександром Романовським взяли участь та виступили колеги по журналістському цеху: літературний редактор книги Микола Бордюжа, відповідальний секретар Валентина Манжура, члени НСЖУ – голова обласної організації Національної спілки письменників України Олександр Медко, народний депутат, Почесний громадянин Запорізької області, журналіст, автор кількох книжок Олександр Білоусенко.

Він ніби розмовляє з нами, живими – з Вічності, – зазначив у своєму виступі народний депутат України Олександр Романовський. – Ми працювали разом у Верховній Раді, я знаю, як він переживав за Запоріжжя, скільки йому вдалося зробити. Я думав, що добре знаю Петра Михайловича, та, прочитавши його книгу, відкрив нові грані цієї непересічної людини, нашого колеги, земляка, яким ми можемо пишатися.

Здається, що він тут, з нами – так щиро, проникливо і талановито розповідає наш колега Петро Михайлович Ванат про себе і про долю свого покоління, ділиться сокровенним, мріє про вільну і заможну країну, – сказала Валентина Манжура. – Він активно працював у нашій журналістській організації, надавав допомогу у проведенні заходів, а коли став народним депутатом, першу свою зустріч з журналістами провів у нашому прес-центрі. Ця книга – як продовження його роботи – і депутатської, і журналістської.

Він залишив після себе на землі не тільки багато добрих справ, а й двох синів – продовжувачів його життя, його дороги. Спогадами про батька поділився з учасниками презентації його син Максим.

Він подякував за прекрасну роботу і літературному редактору, і видавництву «Дике поле» і колективу «Потенціалу». Які доклали чимало зусиль, щоб книга «Моя доля» побачила світ.

Учасники презентації ще довго спілкувалися у невимушеній обстановці, переглядали фотографії, ділилися спогадами. То дійсно, епохи нікуди не зникають, лише переходять у Вічність. А Петро Ванат – наш колега-журналіст, народний депутат України і багаторічний голова обласного союзу промисловців т апідприємців (роботодавців) був людиною-епохою.

Валентина Бистрова, фото Сергія Біжко