“Голі , босі, і у вінку”- це не про  нас

“Голі , босі, і у вінку”- це не про нас

Ми побували у друзів. Кадрові військові. Служать давно і знають злиденну армію до 2014-го року, застали війну з самого початку. Приїхали до них закрити господарські питання.
“… Лєн, ну, ось, дивись: ми облагородили нашу територію. Нє, ну, а як? Нам тут жити не один місяць. Що, по бруду ходити? Був би зовсім нуль – зрозуміло, але у нас інша специфіка. Тому і доріжки виклали, і спортивну залу облаштовуємо на літо . Придумали, як фільми демонструвати – знайшли проектор, і дивимося. Альтанки хлопці наплели, бачиш, навіть глечик знайшли, так що все, як годиться. Дівчата наші (а на ротацію приїхали жінки військовослужбовці) купили насіння. Посіяли грядки. Попросили непотрібні шини, і ось дивись, клумби розбили »- провів екскурсію по розташуванню підрозділу командир.
Не обійшли стороною і животрепетне для всієї країни питання: актуальна для всіх українців тема виборів тут також має свою реалізацію.
«… А ще покажу наш виборчу дільницю. Прислали нам нові намети. Ти подивися, які класні: на вікнах антимоскітні сітки, утеплювач інший. Усередині белуха стебана. Все для голосування видали. Столи правда сам шукав. Ось обладнали ділянку за всіма правилами. Сейф, бачиш, біля нього охорона була. Були і спостерігачі. Тут все серйозніше, ніж в мирному житті було, з дотриманням правил. Столи для голосування в кабінках – зауваж, основа не продавлюється, щоб не зіпсувати бюлетень. Ручки ось, ну не трави, не зникає в них чорнило – можеш спробувати. У сенсі- тиск на бійців? Ні, я сам ніколи нікого не пресував у виборі і тиснути не буду. Принципи – ми віримо що все буде добре …. не знічуйся, прорвемося. Пішли чай пити з печивом … »
«Сонечки голодують. Армію розікрали …. набивають черево свині .. бійці голодні … мій п’ятіюродний брат сусіда знизу на минулій роботі сказав, що його знайомий служив три дні тому, і не було що їсти”, – я правильно цитую розхожі домисли і фантазії обивателів? У мій минулий приїзд до цих хлопців підійшов до мене кухар місцевого підрозділу. Я вже була в курсі, що військові частини переходять на нові стандарти харчування. І багато хто вже перейшли, дана частина в їх числі.
“-Лєн можна прохання? Привези ваги до 200 кг електронні. Просто нам же привозять продукти не на день. І потрібно чітко знати вагу. М’ясо, фрукти, масло. Щоб я точно міг знати вагу продуктів. Розумієш, тепер уже все по-іншому . Боєць повинен отримати ту вагу продукту, який записаний в менівці. І якщо, не дай Бог, він не отримає все в повному обсязі, полетять голови всіх. Як дізнаються? Так просто фото в мережі. А на ньому, наприклад, не відбивна, як в меню, а шматочок тушняка …. Або салат не той. Я чітко йду за розробленим меню. І не можу зробити відбивну менше, ніж за стандартами. А якщо мені привезли м’ясо, і я прийняв його менше, то виходить, і відбивна буде менше, а так не можна. І ще, ну, раптом зможете знайти м’ясорубку велику. Краще професійну. А то купую на ринку ручні, а вони ламаються. А ти спробуй на ній накрутити фаршу на сто чоловік … А якщо в меню котлети, то хоч помри, але повинен боєць їсти котлету .Хоча плюс від ручної м’ясорубки є – дивись які біцепси!»
Спасибі Олена Волкова за м’ясорубку і Роман Белогуб за ваги для хлопців. У кухаря і зампотилу тепер щастя і свято. Все, що кухар замовив для роботи, привезла.
Так що армія не голодує. А навіть навпаки. Тож терміново потрібні гантелі, штанга, груша та боксерські рукавички, м’ячі футбольні. волейбольні, тенісні ракетки, бадмінтон !!!!
Про духовність. Півроку тому в одному з розбитих будинків я побачила ікону. Будинок зруйнований, вигорів, а на одній стіні була вона. Скло пробито кулею. Але вона вціліла. Хлопці пішли з цього будинку, бо його “пристріляли”. “Забери ікону, шкода що згорить від обстрілу. Знайди, може кому то потрібніше.” Ми забрали її. Наступною точкою у нашій поїздці виявився підрозділ, де хлопці саме зводили свою капличку. Тож їм ми передали цю ікону. …
Минув час і ми знову приїхали в гості. У підрозділи з’явився капелан. Батюшка української православної церкви. Молодий і такий світлий.”Божа людина” – він саме такий. Розговорилися. Батюшка першим у своєму регіоні перейшов з МП до Українсткої православної церкви. Душею вболіває за Україну. І (для мене) перший православний священик, який став капеланом і відразу поїхав на фронт. У нього в невеликому наметі свій маленький храм. Служать службу. І так там затишно. Наша ікона теж тут, але вона поки “на лікарняному”. Не можна її просто взяти і відреставрувати. Треба час і знання. Але він її обов’язково полікує, і вона займе своє місце в капличці бойового підрозділу. І у неї буде друге життя. …
Ми приїхали сюди в депресивному стані. Їхали ж від хлопців – і сонечко стало яскравіше, і на душі тепліше. Бійці і батюшка дали надію і віру. Якщо у вас є бажання подарувати ікони або рушники для каплички – буду мати честь передати!
Ну, і на завершення: не розповідайте мені про аватарів! Я бачила їх з 2014-го року. У клітках під дощем в Новоселівці і під пекучим сонцем на полігонах, в льохах Павлополя і занедбаних хатах Гнутового ….. Я бачила …. але вже кілька років не бачу. А бачу черги біля військових частин. Хлопці просять взяти їх на контракт і не рік-три, а на п’ять років. Бачу підрозділ, в якому є командир з великої літери, герой України, людина легенда. Де проводять офіцерські бали, де цінують і шанують кожного солдата, матроса. Де за командира горою, і в вогонь і в воду! Бачу підрозділи, де хлопці самі роблять спортивні майданчики і облаштовують спортзали. І з гордість ведуть на екскурсії по своїй території. І не важливо, де це – на КПП або в полях. Порядок скрізь є, якщо є бажання.
Це та армія, яку я знаю. Де боєць отримує обіцяні 1000 грн в день на бойових. Це та армія, яка дає сили йти далі і не опускати руки. Думаєте, я не бачу недоліків? Бачу і багато. Але давайте бачити і хороше. Я ж не військова людина і махаю шашкою різкіше і жорсткіше. Хоча розумію: іржаву махину оборони, яка десятиліттями була без руху і тільки розкрадалася, зрушити з місця це вже досягнення. А змусити змінюватися і змінюватися швидко – подвиг! Не дай нам Бог втратити її. Не дай Бог ті, хто зараз майбутнє і рушійна сила нашої армії розчаруються і підуть …… в тихе громадянсько-сімейне життя … Ну вони ж теж люди. Ось тоді комусь доведеться одягнути форму не на сцені, а в житті, не в клубі сидіти, а в окопі ….. Не по клавіатурі клацати, а патрони і міни подавати …. Давайте цінувати!
Буду вдячна вашій фінансовій підтримці і допомозі!
Якщо не ми то хто ж! Хто ж як не ми !!!
Карток ПриватБанку 5168 7427 1640 1611

Олена Ярошенко, волонтер

Відома запорізька волонтерка Олена Ярошенко регулярно вибирається до хлопців, що захищають нас і виборюють незалежність нашої держави у визвольній війні на Сході, часом, навіть ціною власного життя. Своїми враженнями від чергової поїздки пані Олена поділилася із нашими читачами.