Як у Запоріжжі «загубився» Сінатра

Як у Запоріжжі «загубився» Сінатра

Існують імена, що стали знаковими. Почуєш їх – і навіть коли не можеш щось суттєве вишкребти з глибин неслухняної пам’яті, все ж відчуваєш миттєвий резонанс. Наприклад, «Сінатра – пісні». Відверто кажучи, більше нічого не пригадала, коли збиралася на прем’єру шоу «Sinatra» Запорізького муніципального театру танцю Лариси Неверової та Jazz City Big Band Валерія Авдієвського. Ішла в Концертний зал імені М.Глінки з приємним передчуттям гарної музики, красивого видовища, цікавої історії життя. Щодо двох перших складових – не помилилася.

Ніщо так не піднімає настрій, як жива джазова музика. Особливо коли звучать світові хіти й разом із Jazz City Big Band співають солісти Поліна Гонтарь і Олег Тодика. Та й заслужений артист України Олександр Фортус, якого спеціально запросили із Запорізького академічного театру молоді на роль Френка Сінатри, хоч і не вокаліст за фахом, виконав кілька джазових композицій гідно свого зіркового персонажа.

Танці «а ля кабаре» теж не розчарували. Тим більше, що балетній трупі Запорізького муніципального театру танцю не звикати працювати в цьому стилі, а балетмейстер Дар’я Жужура уміє додавати в нього свіжі фарби.

На цьому можна було б поставити крапку. Якби не підзаголовок вистави – «Sinatra. Музика. Життя. Жінки». Музику ми почули, танцями помилувалися. А де життя? Я розумію, що жанр шоу не обов’язково передбачає зв’язну оповідь. Але хоча б щось!

Із вистави ми дізнаємося, що Сінатра народився 12 грудня 1915 року в родині емігрантів з Італії. В юності не уникав бійок, коли його називали «макаронником» (цей епізод ілюструє динамічний танець).

А далі виконавець головної ролі ділиться з глядачами не надто оригінальними голослівними міркуваннями щодо друзів і жінок, злетів і падінь… І жодного конкретного факту! Ситуація важка для актора: Олександру Фортусу просто нічого грати.

Уже після шоу, зайшовши вдома в Інтернет, я дізналася, що Френк Сінатра одинадцять разів був лауреатом премії «Греммі» й один раз – «Оскара». Що він знявся більш як у 40 фільмах (зокрема, зіграв Денні Оушена у стрічці 1960 року «Одинадцять друзів Оушена»). Що в 1949-му його викинули з радіо, зі сцени, дружина Ненсі подала на розлучення, а в 1951-му він взагалі втратив голос. Коли Френк знову зміг співати, йому довелося починати спочатку. А коли в 1979-му він записав «New York, New York» – то став єдиним в історії співаком, який у віці за 60 утретє повернув шалену популярність. Не кажучи вже про те, що нам повідомляють дату народження Френка Сінатри, але навіть не згадують про його смерть 14 травня 1998 року, яку дехто оголосив «незалежно від календаря – кінцем ХХ століття».

А жінки? На великому екрані глядачам шоу «Sinatra» показують чудову добірку світлин. Але… хто всі ці люди? Друзі? Вороги? Коханки? Дружини? На жаль, сьогодні мало хто впізнає красуню Аву Гарднер – другу жінку, з якою Сінатра був в офіційному шлюбі. І навряд чи вона фанатично розкладала по полицях шкарпетки (таке враження складається, коли слухаєш текст від головного героя). А хіба не цікава історія третього одруження 50-літнього Сінатри з майбутньою кінозіркою Міа Ферроу, якій тоді було лише 21? Та й четверта дружина Френка, з котрою він прожив до кінця життя, теж заслуговує уваги…

Звісно, якби в сценарій шоу ввести хоч кілька подробиць і гострих ситуацій – це додало би драматизму, піднявши його на вищий щабель порівняно зі звичайним концертом. Бо коли приходиш  зі сподіванням щось дізнатися про головного героя, а не дізнаєшся нічого – це дратує. Я спеціально зупиняюсь на ключових точках біографії Сінатри, щоб потенційна публіка бодай зрозуміла, про кого йдеться. А далі… Розслабтеся й отримуйте задоволення від живої джазової музики, гарних танців, фотографій у стилі ретро. На жаль, Сінатра тут ні до чого.

Віталіна МОСКОВЦЕВА