Туристичну привабливість Запоріжжя оцінить міжнародна фокус-група

Туристичну привабливість Запоріжжя оцінить міжнародна фокус-група

Туризм об’єднує людей та країни. Поки одні відпочивають, інші – мають змогу економічно зростати, тому туризм – це важлива складова розвитку держави. Як стати конкурентним гравцем в туристичній галузі – важливе питання для Запоріжжя, відповідь на яке відкриває нові можливості, – вважає Інеса Носенко – член асоціації сільського зеленого туризму. Разом з колегами з інших країн вона відвідала Грецію, Болгарію, Туреччину та Грузію. Саме ці країни (+Україна) об’єдналися в рамках міжнародного проекту «Розвиток мережі екотуризму у Чорному морі». Ми знаходимось не на березі Чорного моря, але все ж таки потрапили до проекту. В нашому місті партнером виступає Агенція регіонального розвитку Запорізької області. Передбачається, що за результатами співпраці Україна з’явиться на міжнародній туристичній мапі веломашрутів. А зручність та відповідність майбутніх маршрутів оцінить міжнародна фокус-група.

«Мріяти, що Запоріжжя буде велотуристичним – це одна розмова. Інша – фахово організувати маршрути», – визнає Інеса Носенко.

 

  • Вже відомо, що це будуть за маршрути?

Зараз іде робота, яку важко осягнути і виміряти – це, так би мовити, невидимий фронт, коли ти вивчаєш які є можливості, цікавинки. Головна інтрига розкриється через 2 місяці, коли точно з’являться відповіді на запитання: «де можна зупинитися?», «де взяти велосипед?», «чи можна взагалі приїхати велосипедом?» Зараз починається робота експертної команди, яка саме надасть фахові відповіді. Ми спілкувались з велосипедистами: це і наш туристичний центр, і федерація велоспорту. Питаємо їх: як краще їхати містом, чи є визначені на мапі Запоріжжя конкретні території, де велосипед є «законним», як краще рухатися з центру на о.Хортиця на велосипеді… Чекаємо на відповіді.

  • З колегами з яких держав Ви вже бачились і який досвід отримали?

Ми зустрічалися з головним партнером проекту – це Туреччина. Далі грецька група, болгарська, грузинська. Кілька тижнів тому зустріч була безпосередньо на березі моря і це вже другий випадок, коли ми бачимо море з вікна готелю. Я тоді переживала: яким чином тут буде Запоріжжя? Коли повернулася, я точно визначилася, що Запоріжжя має право бути в цьому проекті, бо ми теж маємо своє морське узбережжя. Крім того Дніпро – є підтвердженням, що ми – саме той регіон, який може співпрацювати з такими яскравими країнами, як Греція, Болгарія, Туреччина та Грузія.

 

Ми думали, що така експертиза веломаршрутів є тільки для України чимось новим. Але першим питанням болгар було саме: «А як Ви проводите експертизу маршрутів? Яким чином Ви знаходите спеціалістів-професіоналів?». Для них це теж щось нове.

Для нас було відкриттям, коли грецькі партнери сказали, що вони не можуть з «0» розробляти проекти, у них вже є ці туристичні маршрути, розроблені державою, і вони мають їх сертифікувати.

Такий досвід дає розуміння, що у нас взагалі більш широка задача: і розробити маршрути для велотуристів, і провести експертизу. Тобто розпочинаємо з «0».

  «Спочатку треба відповісти на питання «Куди їхати?», – наголошує Інеса Носенко.

 

Точно знаємо, що не можна не показати людям о.Хортиця. Не можна не познайомити з перлиною степової України. Туристи звикли, що лісові або гірські території – це і є зелений туризм. Але що таке степ, що таке краса вольниці – для багатьох загадка. Партнери з Туреччини зізнаються, що їм це буде дуже цікаво, бо вони звикли до свого моря. Тому у нас насправді постає особлива задача – відкрити світові степові  напрямки завдяки Запорізькому краю. Перед нашими велосипедистами стоїть складна задача. Ми зустрічалися з головою федерації велоспорту, і він як фахівець спочатку відкрив мапу, потім подивився, які цікавинки ми шукаємо. Наприклад, недалеко від вільнянського маєтку сільського зеленого туризму «Дивосвіт» є кінний завод, один з найкращих в нашій країні. Але відповісти на питання, чи буде там зупинка на веломаршруті, за ці два місяці мають саме експерти».

  • Закордоном Ви бачили море, а у нас в планах показати Хортицю і степ. Який досвід Ви отримали?

По-перше, ми подивилися, які точки вважаються туристично привабливими з позиції наших партнерів. Наприклад, болгари показали кілька місць, причому абсолютні хащі, куди важко дістатися навіть на спеціалізованому транспорті. Але коли доїжджаєш до точки зупинки, а там оглядовий майданчик розльоту птахів, стоїш і відчуваєш себе птахом. Наші партнери нам так і сказали, що вони давно шукали місце, на якому людині захочеться зупинитися. Ми були так званою фокус-групою, у якої запитали, чи подобається це місце. Так, подобається, насправді там хотілося зупинитися. До речі, я пораділа, дорога, якою ми їхали, порівнянна з нашою. Я заспокоїлася – це така сама дорога, яка немає асфальтного покриття, яка йде інколи між деревами, інколи між хащами.

 

Разом з партнерами по проекту «Розвиток мережі екотуризму у Чорному морі» обговорювали, що є точкою зупинки. Наші українські спеціалісти сказали, що точка має кілька показників. Ви маєте зрозуміти, чому я тут зупинився – це така історична довідка або рекомендація, що Ви в цьому місці можете зробити. Друге – це має бути місце, де велосипед буде спокійно стояти. Що це означає? Якщо люди прийшли, сфотографувалися і поїхали далі – це один тип зупинки. А якщо люди приїхали, зупинилися і пішли ще 50-100м, щоб подивитися – це інша ситуація. Тоді на цій зупинці має бути хоча б якась система безпеки: ціпок, до якого можна буде прив’язати свій велосипед. Має бути стіл, стільці і обов’язково має бути щось над головою, бо велосипедисти шукають не тільки сонячні дні, можуть бути різні погодні умови.

Ще є один момент, яким поділилися з нами партнери, і ми це будемо робити і у нас. Скажімо, людина, яка приїхала до туристичного об’єкту і вона не знає, що там за дорога: вона складна, чи проста. Наші партнери будуть на мапі, яку запропонують на Інтернет ресурсі, позначати, що у цьому місці дуже тяжкий маршрут. Наприклад, він буде червоного кольору, у цьому місці дуже високий підйом і непрофесіонал, який не є гірським велосипедистом, тут не зможе піднятися. Головне, що з точки зору наших партнерів потребує турист: він має знати всю правду про ту територію, по якій він погодився мандрувати. Тому ми починаємо відповідати на питання: «Де безпечно?», «Де цікаво?», «Де можна відпочити, а де зупинитися поїсти і може залишитися до наступного дня?».

  • Запорізька область розраховує на збільшення кількості туристів, коли такий маршрут з’явиться. Вивчаючи досвід інших країн, хто ці мандрівники? Розумію, що велосипедом вони не приїдуть з іншої країни. Чи навпаки?

Ви сформулювали питання щодо складності маршруту саме так, як це робили наші партнери, і греки, і грузини, і болгари. Вони всі визначили, що треба самим для себе зрозуміти, що таке складність. Насправді є нормативи туристичні, спортивні, вікові. В групі експертів є саме ті, які дуже добре знаються на цих нормативах. Коли ми поїхали по майбутньому маршруту, який запропонували болгари у м.Бяла, вони підкреслили, що ми є фокус-групою, яка має першою відповісти: чи цікаві оглядові майданчики. Ми їхали не велосипедами, а на автомобілях. І зрозуміли, що це дуже складно, простий велосипедист по цьому підйому не зможе без спеціальної підготовки проїхати. Потім ми як фокус-група надали рекомендації. Тепер на таку експертну оцінку чекаємо в Запоріжжі.

Ми зараз розглядаємо варіативність майбутніх маршрутів в нашому регіоні: для професійних велосипедистів, для родинної подорожі, для велосипеда-тандема. Нам треба самим спробувати поїхати на такому велосипеді і відповісти на запитання, якою доріжкою ми можемо їхати, чи то на Хортиці, чи то у степах Вільнянщини. Тому є і непрофесіонали, так звана фокус-група, які будуть разом з нами давати оцінку запропонованому маршруту. Бо вже весною до нас приїдуть партнери з інших країн та нададуть оцінку.

  • Повертаючись до іноземних туристів. Яку кількість чекаємо в Запорізькій області, після того як веломаршрути запрацюють?

Кількість туристів прямо пропорційна кількості пропозиції, яку може зробити туристично приваблива країна, організація або територія. У нашому випадку дуже важливо, щоб ми сьогодні проговорили і люди почули – якщо приїздить одна людина, це добре, але якщо одна людина запитає: «А що окрім велодороги, яка намальована в Інтернеті, я можу отримати?». Тому ми ведемо перемовини з митцями, творцями, хенд-мейд-майстрами, людьми, які виробляють крафтові продукти. Ми ведемо перемовини з Дружелюбівською сільською радою, Михайло-Лукашівською та з Антонівською сільрадою. Про що ми з ними домовляємося? Якщо буде багато людей, до яких захочуть завітати, хтось якісь вишиванки робить, хтось неймовірні медові зустрічі, хтось виробляє крафтові сири або ще якусь продукцію. Ми візьмемо на себе відповідальність за навчання цих людей. Ми будемо робити зустрічі і допомагати перетворювати уміння на продукт, який будуть купувати.

Коли ми починали 10 років тому розвивати зелений туризм, були поодинокі заявки. Загалом люди говорили: «Та що у Запоріжжі можна подивитися, які там сільські об’єкти? Який взагалі зелений туризм може бути в Запоріжжі?». Сьогодні запити значно збільшилися, люди їдуть групами від 5 до 50 осіб. І кожного разу головне питання – що нового? що ще? що Ви додали?

Проект «Розвиток мережі екотуризму у Чорному морі» розширює можливості зеленого туризму в Запорізькій області. Тому не зупиняємось! Співпраця з іноземними партнерами відкрила нові можливості та дала чіткі орієнтири розвитку туристичної галузі.

Автор НАТАЛЬЯ Агаркова