.
  • .

Зореслав Байдюк розповів про український „Голос Америки”

В КУ ”Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека” ЗОР, у бібліотечному центрі „Вікно в Америку” пройшла зустріч із заступником керівника української служби „Голосу Америки”

Зореславом Байдюком.
Зореслав розповів про принципи роботи „Голосу Америки”, представив спільний проект своєї служби та державного департаменту США „Вікно в Америку – Відверто про Америку”. Крім цього він презентував серію відео щодо проблем крихітних містечок – „Off the highway” – „Американська глибинка”.
Американський журналіст Зореслав Байдюк вже 17 років працює у великій медійній компанії „Голос Америки” (українська служба), якій цього року виповнюється 75 років.
Я 20 років прожив в Україні, вже 20 живу у США, - розповів пан Зореслав. - Коли у керівництва компанії виникло бажання дізнатися що українці думають про наші програми, я радо погодився на ці зустрічі. До того ж я ніколи доти не був у Слов’янську, на сході та півдні України. А в Запоріжжі, точніше, в селі Правда Більмацького району був – після третього класу „ховався від Чорнобиля” у Запорізькій області.
Які ваші враження від відвідин України, особливо східних регіонів?
Люди в Україні – прекрасні. Відкриті, талановиті. А інфраструктура – плакати хочеться. Щодо Сходу – я розумію, що там йде війна, але стан автошляхів – їх просто немає. Але у Слов’янську мене дуже вразила зустріч із місцевим поетом - він дуже популярний там, читає у вишиванці вірші вишуканою українською мовою.
Зореслав Байдюк розповів про унікальність „Голосу Америки”:
- Ми чи не єдине ЗМІ, яке має державне фінансування і не злежить від реклами. Українська служба має унікальну можливість з перших вуст передавати своїм глядачам в Україні інформацію про життя у Сполучених Штатах. Наші кореспонденти подорожують у найвіддаленіші куточки країни і демонструють Америку без прикрас. Ми не намагаємося когось вчити, ми просто розповідаємо про приклади, які могли б зацікавити людей.
Під час зустрічі запоріжці передивилися серію відеозамальовок „Off the highway” – „Американська глибинка” про крихітні містечка та поселень вздовж річки Міссісіпі. Виявилося, що життя і турботи фермерів Америки дуже подібні до наших. Це містечка, звідки „пішла” промисловість, де живуть переважно пенсіонери, молодь „тікає” до великих міст. Молоді фермери не бажають продовжувати справу батьків та дідів через невпевненість у майбутніх врожаях, бояться що у них не вистачить здоров’я для праці на землі...
- Америка – країна жорстокого капіталізму, - наголосив пан Зореслав. – Держава надає можливість вести власний бізнес, але далі ваші проблеми нікого не цікавлять. Там немає „скандинавського соціалізму”, надіятися можна тільки на себе. І працювати, щоб досягти успіху, треба дуже багато. Наприклад, відпустка у приватному секторі – 10 днів на рік перші три роки роботи. У держслужбовців – трохи більше. Так, рівень життя в Америці вищий, але від труднощів, від проблем не застрахований ніхто.

 

Серед сюжетів Зореслава Байдюка дуже оптимістичним був міні-фільм про унікальний дитячий садочок, поєднаний з будинком для літніх людей. Малі та старі багато часу проводять разом – граються, малюють, гуляють. Вже доведено, що таке спілкування безцінне - дорослі передають свій досвід, а діти дарують гарний настрій і позитив. Літні люди на очах молодшають, а діти, що мають змогу спілкуватися зі старенькими, виростають більш уважними, контактними, відповідальними.
Також цікавим виявився сюжет про жителів передмість Вашингтону, які кооперуються, щоб дістатися до роботи безкоштовно. Якщо у машині окрім водія є три пасажири, то проїзд швидкісною автострадою безплатний. Для пасажирів такий проїзд безкоштовний, а для водія – економний. А для всіх – екологічний плюс: менша кількість машин це менше забруднення повітря міста. Звичайно, це потребує довіри та взаємної поваги – у таких машинах не можна розмовляти по мобілці, взагалі вести дискусійні розмови. Спілкування обмежується мінімумом необхідних фраз.
- Я спочатку боявся сідати до незнайомої людини в машину, - визнав пан Зореслав. – Але тепер дуже часто їду на роботу саме так. А інколи, але значно рідше, коли мені нагально потрібно бути на машині, підбираю попутників.

Дуже цікавим був діалог із запоріжцями про українські та світові ЗМІ.
- Я розумію, що головна проблема ЗМІ в Україні зараз – це олігархізація, коли майже всі засоби масової інформації комусь належать. У світі зараз масово закриваються „паперові” видання, а електронні видання розміщують все більше відео. Взагалі ж ЗМІ майже повністю переходять на електронні варіанти. І окремо хочу вас заспокоїти – „Раша тудей” в Америці цікавить лише тих, в кого і так в голові „русский мир”, а це дуже-дуже мало людей. Американців взагалі мало цікавлять проблеми інших країн. Для них важливіше, скільки грошей йде на паркування машини, на медичну страховку, бо це дуже дорого. І, так, дійсно американці приїздять в Україну „робити зуби”.
Поговорили запоріжці з американським гостем і про політику та політиків.
- В Америці людина, яка планує йти в політику, з молодих років слідкує за собою, щоб не було жодного негативного вчинку, не говорячи вже про кримінальні випадки. Бо це обов’язково спливе та зруйнує кар’єру. Хабарі в Америці не беруть – за цим слідкує ФБР, а це структура, яка не піддається нічиєму пливу. Нещодавно губернатор штату пішов у відставку через те, що йому подарували годинник десь за 1000 доларів. Це був небачений скандал, бо держслужбовець має право приймати лише подарунки ціною до 10 доларів. Щодо нового президента Америки, я не поділяю побоювань щодо його непередбачуваних рішень – в президента немає абсолютної влади, як немає абсолютної влади і в конгресу. Це такий політичний баланс, який саме й зберігає розумну поміркованість.
Після зустрічі запоріжці погодилися, що Америка стає більш зрозумілішою після таких контактів. Культурні програми за підтримки Посольства США в Україні сприяють порозумінню між Україною та США, українці стають більш поінформованими, та й невиправдані думки, що в інших країнах все дуже гарно та безпроблемно, вивітрюються.

До відома. Зореслав Байдюк у 1997 року закінчив інститут журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, в засобах масової інформації працювати почав з другого курсу навчання. Протягом 1994–1997 років працював в Телевізійному інформаційному агентстві „Вікна” (Київ). В 1997 р. переїхав до США через сімейні обставини. В 1998–1999 рр. працював телерадіожурналістом Української телерадіомережі (Ukrainian Broadcasting Network) (Fort Lee, New Jersey, USA). В 1999 р. як власний кореспондент у США співпрацював з радіо „Новини від Лідера” (Київ). Зараз він – заступник керівника української служби „Голосу Америки”, ведучий телевізійної програми „Вікно в Америку”.

Олена Маковецька, фото автора

 Собака на 23 сентября

 

kot

 

Підпишіться на наш відеоканал