.
  • .

Право на захист

Незважаючи на суттєві реформи правоохоронної та судової систем, демократизацію законодавства, пережитки минулої обвинувально-репресивної системи ще дають про себе знати. Наприклад, рішенням одного районного суду було засуджено неповнолітню

дівчину за вчинення крадіжки. Органами досудового розслідування їй інкримінувалося скоєння восьми епізодів крадіжки, скоєних у різний час, і які мали самостійну кваліфікацію, тобто кожен епізод визначався як окремий закінчений злочин. Разом з тим, районний суд, перекваліфікувавши дії обвинуваченої на скоєння одного злочину у один день, без зміни обвинувачення прокурором, самостійно вийшов за межі обвинувачення, та на власний розсуд визначив умисел обвинуваченої, не мотивувавши при цьому мотивів прийнятого рішення. Крім того, районний суд позбавив сторону захисту у доведеності своїх доводів стосовно невинуватості обвинуваченої, через відмову у прийнятності та не дослідження заявлених нею доказів, чим порушив принцип змагальності сторін. Стороні обвинувачення, при вирішенні питання про обсяг дослідження доказів суд надав можливість скористатися всіма зібраними конкретними викривальними обвинувачену доказами, тобто, надаючи можливість представити свої докази стороні обвинувачення, у свою чергу, сторону захисту фактично позбавив такого права.

 


Недотримання засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості призводить до порушення інших засад кримінального провадження: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист.


Безпосередність дослідження заявлених доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх як зібраних, так і заявлених у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в законі, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Особливу актуальність ці вимоги набувають при розгляді кримінальних проваджень стосовно неповнолітніх обвинувачених, що виключає спрощений підхід до розгляду справ такої категорії і вимагає найретельнішого з’ясування всіх обставин провадження.
Таким чином, поставивши у нерівні умови сторони кримінального провадження, щодо подання доказів, районний суд порушив вищезазначені гарантії, оскільки, можливість представлення доказів як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, мають особливе значення для вирішення питання про винуватість чи невинуватість неповнолітньої обвинуваченої, у вчиненні інкримінованих їй злочинів, що у свою чергу призвело до того, що весь розгляд справи щодо неї в цілому набув несправедливого характеру.


Право на захист зазнало такого обмеження, відповідно до якого неповнолітня обвинувачена, була позбавлена можливості скористатися справедливим судом.
Суд має розглянути кримінальне провадження в цілому, із урахуванням прав захисту та всіх учасників кримінального провадження.


Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.


Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює принцип верховенства права, згідно якого кримінальне провадження здійснюється з додержанням цього принципу, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.


Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до закону.
Ці вимоги закону, судом першої інстанції, дотримано не було.
Так, право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд.


У рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Таким чином, невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв’язку з порушенням норм процесуального права.


Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вищезазначений вирок районного суду таким вимогам закону не відповідає і підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Адвокат, член НААУ, НСЖУ, НСПУ, САУ, голова ЗОО НСПУ Віхляєв Володимир Вікторович

За правовою допомогою адвоката (юридичними послугами) звертайтесь за телефонами: тел.: (061)701-21-03, 063-71-79-499, 066-493-70-03, 097-88-34-1-74
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Підпишіться на наш відеоканал