.
  • .

Пройшли Іловайськ, вистояли в Дебальцево, захистили Авдіївку

Колишній добробат – 39-ий батальон територіальної оборони  «Дніпро-2», а нині батальйон охорони 55-ої окремої Запорізької  артилерійської

бригади, який за мужність і героїзм   вороги охрестили «спецназом», щойно повернувшись на реабілітацію, вже готується до виконання  нових бойових завдань.

 

На полігоні у розташуванні 55-ої артбригади  хлопці розмістилися у похідних наметах. А це означає: бути напоготові - у будь-який момент може надійти команда виступати на передову. Вони – артилерійська піхота, загартовані вогнем у найгарячіших точках визвольної війни на Сході, три роки провели в окопах - без змін і ротації.
- Трохи перепочинемо, і до роботи, - підтверджує комбат підполковник  Володимир Гуляк.  
З цим  батальйоном він з першого дня його формування 10 травня 2014-го. У цьому підрозділі був спочатку начальником штабу, а згодом –  став командиром. Володимир  Миколайович кадровий військовий, але з 2008 року - на заслуженому відпочинку у статусі військового пенсіонера. Виховав двох дітей – сина і дочку, навіть дідом встиг стати – підростають два онуки. Та коли окупанти прийшли на нашу землю, пішов на фронт, щоб захистити тих, кого любить і ким найбільше дорожить.
Відпочинок  і реабілітація – то дуже умовно, адже побутові умови для особового складу практично не змінилися. Сплять у наметах, обігріваються «буржуйками», проводять тактичні навчання, тощо. Єдине, тут можна не очікувати ані кулі снайпера, ані «прильоту» градів чи мін. А ще – взяти відпустку, щоб зустрітися із рідними. І це, вважають хлопці, найкраща реабілітація.
 - У першій лінії оборони – не курорт. Нам випадало бути там, де найгарячіше. Наш батальйон поніс тяжкі втрати.  Маємо загиблих і чимало поранених, - згадуючи своїх побратимів, Володимир Миколайович притискає руку до серця – болить.-  Першу втрату мали  11 червня 2014 року. Коли займали блокпост, прилетіла куля ворожого  снайпера просто в голову нашому солдату. Мені власноруч довелося витягати хлопця із бліндажа, в який потрапив  кумулятивний снаряд. Виймали по шматках.   Прикро, що були випадки не прямого влучення – а від рикошету.  Ми розташувалися у лісі, з одного боку, це добре – є де сховатися, але… дурна куля рикошетом від дерева  вразила хлопця. Там, у цьому лісі, залишили хрести, щоб не забути про своїх загиблих побратимів.
Всі загиблі навічно вписані у лави  особового складу батальйону. Командир підтримує зв'язок з їхніми родинами. Коли має нагоду вирватися у відпустку, або їде у  військових справах  повз їх домівки, обов’язково зустрічається з батьками, дружинами, разом відвідують  їх могилки. А родини загиблих  бійців, ставши волонтерами,  допомагають батальйону.
 Про бойовий шлях свого підрозділу підполковник Володимир Гуляк згадує з гордістю, адже не осоромили військову честь, і разом з тим, із  глибоким сумом.
 - Насправді, у нашому підрозділі кадровий військових – небагато. Здебільшого – звичайні хлопці-добровольці. Але ж ворог охрестив нас «спецназом»! – Володимир Миколайович не дивується, він певен того, що ввірені йому військовослужбовці – гідні найвищої оцінки.
Це саме вони, понісши найболючіші втрати в Іловайську, вийшли таки до своїх,  на єдиній БРДМ, що залишилася після обстрілів градами, вивезли своїх поранених. Це саме їхній начфін Сергій Добренький у карманах від пластин бронежилета по тилах ворога проніс зарплату бійців, не втративши жодної копійки, і видав всім згідно  відомості вже на «великій землі». Це саме вони утримували  свої позиції за 100 метрів від ворога, стійко переносячи  ворожі і психологічні,  і   вогневі атаки.
 А тапер ці героїчні хлопці відпочивають. Фактично їх вперше вивели із зони АТО. У 55-ці їм влаштували урочистий прийом. З цієї нагоди військовий оркестр 55-ї окремої артилерійської бригади провів святковий концерт для особового складу батальйону. Коровай, спеціально для зустрічі приготовлений запорізькими волонтерами, вручив бійцям начальник оркестру, військовий диригент, майор Іван Солошенко. Ну, а концертна програма, що включала попурі з творів світової музичної класики та українські пісні, викликала у загартованих бійців цілу бурю емоцій!
Привітав піхотинців з поверненням додому член ради ветеранів 55-ї окремої артилерійської бригади, колишній командир 23-го батальйону територіальної оборони, полковник Юрій Могилевець. «Пам`ятайте: не дивлячись на складнощі та випробування військової служби, ви творите новітню історію України. І від вас залежить, якою Україна буде в майбутньому», - підкреслив Юрій Євгенович.
На проблемні питання військовослужбовців батальйону відповів заступник командира 55-ї окремої артилерійської бригади з морально-психологічного забезпечення, підполковник Ігор Немінський. Він також вручив відзнаку «За оборону Авдіївки» гранатометнику батальйону охорони, солдату Олександру Мазоха. За словами хлопця, йому подобається служити саме в цьому підрозділі, і він в майбутньому бачить себе офіцером рідного «бату».
-Я працював пожежником у Запоріжжі, а у 2016-му пішов на контрактну службу до лав Збройних Сил України. Служив у 17-му окремому мотопіхотному батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Потім перевівся до батальйону охорони 55-ї окремої артилерійської бригади. В Авдіївці, звідки ми тільки повернулись, був гранатометником, як і в 57-й бригаді. Вдало «загасив» ворожу ЗУ-шку, за що й отримав відзнаку «За оборону Авдіївки». Оскільки в пожежній частині я був лейтенантом, сподіваюсь, що і в лавах Збройних Сил отримаю офіцерське звання. Подобається мені в армії, - посміхається 28-річний Сашко.

 Від редакції. У День волонтера, напередодні Дня ЗСУ ми відвідали військовослужбовців батальйону – передали хлопцям щирі вітання  і сердечну вдячність від наших читачів, а також ліки і листи подяки від студентів ветеринарного факультету  Київського національного університету біоресурсів і природокористування  України, білизну, пошиту власноруч студентами Запорізького вищого професійного училища моди і стилю із тканини, зібраної працівниками редакції,  теплі вовняні шкарпетки, власноруч плетені  жінками-патріотками, які працюють на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті.

Олександра Воронцова, Олександр Максимов (фото)

Підпишіться на наш відеоканал