Який у нас вибір?

«А хто вам сказав, що Він творив лише добро? Він був живою людиною, з плоті і крові, як усі ми — сповнений своїх пристрастей, гріхів, згубних звичок. Інколи

Він навіть ображав людей, хай і несвідомо, але бувало й таке. Чи, краще сказати, люди інколи ображалися на Нього, бо не всі розуміли Його дивакувату натуру, Його нестандартні погляди на життя, оту Його майже скажену віру в справедливість для всіх, якої, як ви знаєте, не існує. Я скажу більше — багато хто Його абсолютно не розумів — або відмовлявся розуміти, або просто не хотів цього робити. Він був, великою мірою, чужий у цьому світі. Він сам прекрасно усвідомлював це, але переробити себе вже не міг. Та й навіщо? Адже Він виглядав, принаймні, ззовні, щасливим, впевненим, сильним. Він був таким, яким був... Розумієте, я ж Його, насправді, не знав настільки близько, щоб говорити про всі Його прояви. Ви про це спитайте краще у тих, хто був з Ним постійно поруч, хто проживав разом з Ним оте Його шалене життя. Таких небагато, але вони є. А ще краще, спитайте про Нього у молоді, у тих юних прихильників, які серед нас усіх найбільше любили Його»

 

Ось цитата із нового, щойно надрукованого у видавництві «Кальварія», роману «В.І.Н.» запорізького письменника, журналіста, музиканта, лідера рок-гурту «Декаданс», телеведучого, автора телевізійної програми «Козацька звитяга» Валентина Терлецького. Книга насичена символами навіть не з першої сторінки, а просто з обкладинки. Бо її назва «В.І.Н.»  розкривається у «Вибору іншого немає». Це  детективно-містична історія про загадкове зникнення відомого митця, який зачаровував оточуючих своєю харизмою, став для багатьох сучасників взірцем і дороговказом у житті. Але одного разу він зник, не полишивши після себе й сліду, окрім спогадів його друзів, ворогів і колег.
Його слідами йде журналіст Шульц, чиї спроби написати серію матеріалів про таємничого митця виливаються у захопливе і навіть небезпечне журналістське розслідування, сповнене загадок і несподіваних відкриттів. На читача  чекає незвичайна історія, яку самі її герої називають «грою у самого себе». І врешті, саме читач має зробити свій вибір - грати, чи жити.
 
Валентин Терлецький - автор поезій, есе та романів. Переможець і лауреат низки літературних конкурсів і премій. Роман  «В.І.Н.» — восьма видана і п’ята прозова книжка Валентина. Вона  увійшла до серії сучасної прози «Перехрестя» й вперше презентувалася під час Форуму видавців у Львові, після чого розпочався тур автора Україною з презентаціями новинки.

Учасницею  презентації у столичній «Книгарні «Є» пощастило стати авторці цих рядків. Оскільки обидва ми із Запоріжжя, то й розмова відбулася між нами відверта.
Валентин розповів,  що книги  друкує за кошти від перемог в міжнародних та національних конкурсах з літератури, а також розповів про своє творче життя і виконав музичні композиції  з репертуару рок-групи «Декаданс»   (нагадаю, група існує з 1992 року ,і нинішнього, 2017 року, мала б святкувати свій чвертьвіковий ювілей - а це, погодьтеся, немалий час, втім, на жаль, бажаючих підтримати таке свято у Запоріжжі не знайшлося, і,  до речі,   ідея створення групи належить саме  Валентину Терлецькому, тож він там і автор текстів і музики, і фронт-мен-виконавець, а ще – й продюсер)).

-Я люблю експериментувати, тому всі мої книги написані в різних жанрах. У мене є  автобіографічна проза «Хмарочос», тепер ось - роман «В.І.Н.», книгу «Три роки зими» відносять до фентезі, оскільки в ній я зобразив вигаданий світ та вигадані події, хоча, на мою думку, це роман –притча. А нещодавно я закінчив  працювати над новим твором в жанрі історичного роману, який  наступного року вийде у світ, - визначив жанрову палітру, в якій працює, літератор.
- Що має вплив на твою  творчість, що  надихає на  написання книг?
-  Вплив мають різні речі.  Наприклад,  «Хмарочос» мені наснився.  Зранку я прокинувся, а у мене в голові повністю роман з сюжетом, який я потім за 4 місяці відтворив на аркушах. Дуже часто я прислуховуюсь до інтуїції та  внутрішнього голосу, які  дають мені підказки, знаки, що потім втілюються у моїх творах.
- Яка все ж таки  головна ідея роману «В.І.Н.», кому книга присвячена?
-  Конкретної особи, якій вона присвячена немає.  Головна ідея цієї книги про байдужість і її подолання. Історія детективна, динамічна, з гострим сюжетом та містичною складовою, у жанрі журналістського розслідування. Вона написана мною експериментально і  мій досвід роботи журналіста  в цьому дуже знадобився.  Як я вже зазначав  по сюжету роману люди грають ролі і ніхто з них не може дозволити собі бути самими собою, в решті решт по ходу розслідування вони з’ясовують, що вони насправді не вони, кожен з цих  героїв не є самим собою. Йдеться в книзі і про найстрашніше, що у нас у всіх є – байдужість до себе, до один одного,  до  близьких людей, до світу, а це в свою чергу бумеранг, оскільки байдужість повертається дуже болючими речами.
-Валентине, чого  побажаєш своїм землякам-запоріжцям напередодні нового року?
- І землякам, і всім українцям  я хотів би побажати витримки і терпіння,  тому що нам  цього по справжньому не вистачає. Насамперед терпіння  один до одного, оскільки зараз ми переживаємо дуже складні часи. А також  хотів би побажати  любити ту справу, якою займаєтесь і якій присвячуєте своє життя.


 
Валерія Юстинюк

Додаткова інформація