Олена Красносельська: «Одне невірне слово і атмосфера зруйнується»

Олена Красносельська – наша землячка, і цим можна пишатися – автор фантастичних романів, які користуються стійкою популярністю шанувальників жанру і не тільки. Напередодні одного з найяскравіших літературних подій України, Запорізької книжкової толоки, Олена Крансельска, в співавторстві з Анною Лупинос, зважилися на цікавий експеримент – написали і видали у видавництві “Дике поле” книгу “Теорія Дикого Поля. Софія”, так званий “роман в новелах”.
Олена розповіла нашій газеті про свою творчість і про книгу.
Мені завжди була цікава література, написана на стику жанрів, подобаються твори, що живуть за власними законами побудови і розвитку сюжету, справжні, як і саме життя. Латинська Америка з її фантазійним визерунком реальності в творах Гарсіа Маркеса, або можливості інтерпретації тексту, закладені в саму структуру, Умберто Еко, чи африканський континент з міфологією і закодованими на підсвідомому рівні знаннями Уілбура Сміта, наприклад. У них фантастика міцно переплетена з реальними подіями і дуже точними, хронологічно вивіреними деталями.
Я завжди писала в жанрі наукової фантастики і ставлюся до власних творів серйозно, як до подій, які можуть стати реальними. Просто описую майбутнє таким, яким його бачу, спираючись на власні знання сучасного світу.
Мені дуже пощастило зустріти і працювати разом з письменницею Ганною Лупинос, розумною, незвичайно талановитою людиною, чутливо реагуючою на складні процеси, що протікають сьогодні у світі. Будь то процеси в культурному, політичному або літературному житті, явні або невидимі, які відбуваються на мікрорівнях.
Чи легко було працювати разом? Це порівнянно із зустріччю двох музикантів, що грають на різних інструментах, одного разу опинившимися у вихорі придуманої ними ж мелодії, з півслова, з напівпогляду зрозумівшими про що і навіщо грають; що відчувають дух, уявний музичний образ і саме дихання мелодії – єдино вірні темп, ритм, тональність, динаміку. Ми написали роман про свою землю, про Запоріжжя, про край і про людей, які жили і живуть тут зараз. Наш роман – це синтез двох поглядів, поєднання двох проекцій розуміння конкретних моментів і подій з життя для визначення їх точнішого змісту.
Ми пишемо про те, що бачимо і відчуваємо тут і зараз: наші герої ходять по тих же вулицях, дихають одним з нами повітрям, і бачать місто таким, яким воно зустрічає нас кожен ранок – один на усіх дощ, хмарний малюнок на небі, загальні проблеми. Ми з Анною піднімаємо дуже важливі питання і пропонуємо шляхи їх рішення. Все дуже правдиво, тут не можна помилитися – одне невірне слово і атмосфера зруйнується, ми чесні.
До видавця нас привів сам роман – ми з Ганною вірили в те, що союз саме із запорізьким видавництвом може надати роману потрібне звучання. Як сонячне світло відбивається від поверхні тіла в космосі, вихоплюючи його з темряви, так ми зустріли з боку видавця Олександра Лазутіна розуміння філософії Дикого Поля, розуміння гармонії, архітектоніки побудови нашого твору і його якнайповніше сприйняття на будь-якому з рівнів – філософському, історичному, фантастичному. І тільки наше корінне запорізьке видавництво (як невловимий бозон Хіггса, що надає масу всьому у Всесвіті, без якого не було б світу матеріального) могло нас зрозуміти. І ось політ нашої думки – вже книга.
Презентація у Львові була найпершою, нечисленна, може, тому пройшла вільно і легко, залишивши найтепліші спогади. Видавництво “Дике Поле” представило роман на Львівському Форумі серед новинок в українській літературі. Були наші друзі: приїхала письменниця із Запоріжжя Тала Владмирова, письменники зі Львова Дара Корній і Наталка Ліщинська, читачі. Атмосфера львівської кав’ярні налаштовувала до тепла і взаєморозуміння, ми так раділи, це почуття залишиться з нами назавжди. Усі щиро цікавилися книгою, ставили цікаві питання і все пройшло якнайкраще.
Ми з Ганною працюємо зараз над другою книгою і упевнені, глибина проблем, що піднімаються в другій частині, не залишить байдужими наших читачів.

Розмовляла з Оленою Красносельскою Інга Естеркіна
(«Запорізька книжкова толока»)