Тарас Шевченко в серцях греків України

Греки – національна меншина в сучасній Україні. Цей народ, стародавня історія і культура якого змістовно вплинули на розвиток всього людства, протягом двох тисяч років розселявся в усьому регіоні Чорного моря. За переписом 2001 року в Україні мешкало 91 500 греків, більшість з яких проживає в Донецькій області. Невелика кількість греків живе в Одесі та інших великих містах України.
В Запоріжжі грецька меншина нараховує біля трьох тисяч людей, і для своєї регіональної ідентичності, яка має велику об’єднуючу силу, греки створили свою „Грецьку раду”, клуб „Греція”, який раз на місяць збирається в Запорізькій обласній бібліотеці. При клубі працює недільна грецька школа „Фелоксенія” і національний ансамбль „Астерія”. Клуб святкує своє національне свято – День незалежності, проводить дні пам’яті репресованих у 1937 році греків, влаштовує тематичні виставки та огляди („Мистецтво Стародавньої Греції”, „Греція – перлина Егейського моря”).

Греки з великою пошаною завжди ставилися і ставляться до української національної святині – вшанування пам’яті Великого Кобзаря. Так, видатний освітній діяч грек Феоктист Хартахай (1836-1880), близький друг Тараса Шевченка , до якого поет в своїх листах звертався не інакше, як „друже мій єдиний, ніс на своїх плечах труну поета, а у своєму прощальному слові відзначив, що через поезії Тараса стали у світі більше поважати українську мову.

Перший переклад „Заповіту” румейською мовою зробив у 1933 році грецький поет Григорій Костоправ (1903-1938), засновник національної літератури греків України, автор збірки „Калимера, зисимо!” („Здрастуй, життя!”, 1937), а Антон Шапурма переклав румейською поезію „Сон” – до 120-річчя з дня народження поета.

Особливо греки України відзначилися у 1964 році, коли до календаря знаменних дат ЮНЕСКО було внесено день народження Т.Шевченка – його 150-річниця. Так, грецькі письменники Л. Кир’яков і А. Шапурма переклали 14 творів Т.Г. Шевченка грецькою мовою, написали тушшю ці переклади, оформили їх ілюстраціями Л. Кузмінкова і подарували свій рукопис Київському музею Т.Г. Шевченка. Цей „Кобзар” написаний копійованим шевченківським почерком. У вступному слові „Замість передмови” А. Шапурма і Л. Кир*яков відзначили: „В повноводну ріку безсмертної шевченківської поезії хай увіллється й струмок наших перекладів”. Книга форматом 29 на 20 сантиметрів і обсягом 80 сторінок написана грецькою фонетичною орфографією, яка була прийнята постановою НКО РРФСР від 7 січня 1926 року. Стаття завершується віршем поета –вчителя П. Сараваса:

Минають дні…Всесильним словом
Ти простір переміг і час.
В сім’ї великій, вільній, новій
Ти – вічно рідний, наш Тарас!

Є в Україні музей однієї книги – українське Євангеліє для нації: музей книги Т.Г. Шевченка „Кобзар” в Черкасах. Про цю книгу Олесь Гончар говорив, що вона – невичерпна, вона – на віки: „ Нові прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, яки ми знаходимо його у книгах старовинних, вік яких вимірюється тисячоліттями”.

 В музеї представлені кілька видань грецькою мовою: „Кобзар” 1986 року, 532 сторінки, з дарчим написом: „Вічно живому Т.Г. Шевченку, Великому Кобзареві — від грецьких літераторів України, вдячних йому за геніальне передбачення „Сім’ї вольній, новій”, котре сьогодні прокладає шлях до гармонійної єдності всіх народів та нації. Від імені поетів-перекладачів, редактор і один із авторів книжки Леонтій Кир’яков. 21.05.1989 р.”; видання 1993 року – „Кобзар. Вибрані твори в перекладах мовами греків України/ Еилыгмена пиимата пас та румейка ки урумика глоссис; схиматыстыс Леонтій Кирьяковс” з художнім оформленням О. Яцуна, яке надруковано у київському видавництві „Український письменник”; видання 1999 року – „Сова. Дівичії ночі. C o н”/ Пер. грецькою (румейською) Д. Патричі та В. Бахтаріса. — К.: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 1999.” – в серії „Вінок Кобзареві мовами народів світу”.

Через все життя Леонтія Несторовича Кир’якова (1919-2008) пройшов Кобзар своїми поезіями: і під час кривавої світової війни, і в мирні дні. Визначний грецький (румейський) поет, член Національної спілки письменників України, член правління Спілки, лауреат республіканської літературної премії імені Максима Рильського, Леонтій Кир’яков у 1994 році видає книгу „Панич, нду насириты сис…” („Якби ви знали, паничі…”), де представлена більшість віршів і поем Т.Г. Шевченка у його перекладах.

Шевченко завжди сучасний у часовому і позачасовому, в географічному і мовному вимірі. Його велика постать з вогняною кров’ю (за висловом Морфілла) і його палкі поезії зірками різного розміру розсипані в серцях у душах людства, в тому числі і в серцях греків України.