„Епоха Тетяни Яблонської” у Запорізькому обласному художньому музеї

2017 рік — рік Тетяни Нилівни Яблонської, 100-річчя від дня народження якої відзначають мільйони шанувальників її творчості в усьому світі. 1 березня у Запорізькому обласному художньому музеї відкрилася виставка картин цієї видатної художниці.

Тетяна Яблонська – Герой України (2001), народний художник України (1960), дійсний член Академії мистецтв України (1997), лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1998), лауреат трьох Державних премій СРСР: за картини „Хліб” (1949), „Весна” (1951), „Льон” (1979). Запоріжці можуть пишатися тим, що чимало картин майстрині зібрано саме в нашому музеї, зокрема геніальна за простотою та глибиною „Колиска”, перша робота, яка надійшла до музею, коли йому було всього декілька місяців. „Колиску” художниця вважала найбільш вдалою роботою декоративного циклу, яка поетично стверджує глибинне і головне — зв’язок поколінь, народну традицію та мораль.

 

– Тетяна Яблонська за життя стала художником на всі часи, вмістила в своїй творчості цілу епоху українського образотворчого мистецтва, – розповідає куратор виставки   Галина Борисова.  – Наша колекція найбільша і найкраща серед обласних музеїв. Її високо оцінювала Тетяна Нилівна, відзначаючи професійність співробітників, які її зібрали. Колекція Т. Яблонської, як і кожна колекція, має свою історію, свою неповторність. Збиралася вона цілеспрямовано впродовж 36 років і складається з 31 твору. Вони датовані від 1945 і до 2002 року. То ж ми маємо картину творчості художниці протягом майже 60-ти років, всі її дуже різні творчі періоди представлені в нашій збірці. Всі жанри: портрети („Портрет сестри” 1945 року, „Ануца” 1961, „Портрет Сільваші” 1986), натюрморти („Польові квіти” 1975, „Чорнобривці” 1983, „Мої пензлі” 1994) і звичайно пейзажі — усі пори року („Зимове сонце” 1958, „Сад весною” 1959, „Вересневе сонце” 1961, „У квітні” 1984, „Цвітіння” 1998).

Історія Запорізького художнього музею тісно пов’язана з Тетяною Яблонською. Вона побувала в Запоріжжі єдиний раз, лише один день, відвідала Хортицю, яка її вразила. І це сталося в період створення музею, напередодні його відкриття. Тож з першого дня його існування і до останнього дня Тетяни Нилівни нас пов’язували теплі дружні стосунки. На пам’ять про цей візит маємо унікальний твір — офорт „Запорожець” (1970). Для нашого музею це особливо цінний дар, що поповнив музейну колекцію „Козаків Мамаїв” – символічного образу нашої легендарної землі.
За світовідчуттям Тетяна Нилівна називала себе язичницею. Це яскраво проявилося в картині „Стара хата” (1969). Вона була задумана в стародавньому селі Щучинці біля Києва. Перед черговою „Пречистою” хозяйка Уляна задумала білити хату і замазала перед цим щілини глиною. І несподівано виникли таємничі фігури. Свіжо обмазана стіна селянської хати перетворилась в загадковий образ-знак. Зараз і село, і хата „Кривої Уляни”, в зоні затоплення Канівської ТЕС, на дні штучного моря…

Духовна велич землі, неподільна від людини, від його долі, розкривається в картині Яблонської „Безіменні висоти” 1969 року (ескіз до картини, що зберігається в Державній Третьяковській галереї.  За жанром  „Безіменні висоти” можна визначити як героїчний пейзаж, а по змісту — як урочистий реквієм тим, хто загинув на полях війни заради щастя прийдешніх поколінь. Коли  художниця побувала в Італії, привезла звідти багато етюдів, серед них і „Продавець ляльок у Італії” (1984) – самотній чоловік серед натовпу на вечірній вулиці міста. Ці роботи також перебувають у нашому музеї.

В 1990-х роках художниця захопилася плетінням з соломи декоративних ляльок, прикрашених різнокольоровими стрічками, що нагадували їй образи праслав’янських оберегів, символів давнини. Поринувши душею у цей прадавній світ, почала їх малювати. Цей цикл в запорізькій колекції представлено роботами „Трійця” (1991), „Символ” (1992), „У святковому вбранні” (1992), „Наречена” (1992). Тетяна Нилівна сама відбирала ці роботи для нашого музею на виставці в Національному художньому музеї. З її рук запоріжці отримали безцінний подарунок – картину „Берегиня”(1993), що має в собі символічний зміст. Має музей і „Живу натурницю” – солом’яну ляльку-мотанку, створену руками Тетяни Нилівни.

В останні роки життя, в час, коли через хворобу Т. Яблонська була змушена навчитися малювати лівою рукою, майстриня створила низку пастелей, одну з робіт серії також подарувала Запорізькому художньому музею.
Експозицію „Епоха Тетяни Яблонської” доповнюють роботи Валерія Франчука („Світлій пам’яті Тетяни Яблонської”), Тіберія Сільваші („Тбілісі”), сестри художниці Олени Нилівни Яблонської („Біля води”), дочок — Гаяне Атаян („Сільська вуличка”) й Ольги Отрощенко („Седнів. Ранок. Серпень.”). Органічно вписуються до експозиції й виставка авторських ляльок-мотанок Інги Янкович та Ганни Некрилової.