Китайський дракон – стрибок в майбутнє

Напередодні 100-річчя газети «Запорізька правда» авторка цих рядків побувала у Кітаї з групой українських журналістів. Ця поїзка була особливою, бо стала можливою

за сприяння Генерального консульства КНР в Одесі і, особисто, генерального консула пані Чжао Сянжун.
Очолював делегацію Юрій Работін – голова Одеської регіональної організації НСЖУ, який зібрав команду авторитетних журналістів з чотирьох областей – Запорізької, Херсонської, Кропівницької та Одеської. Дванадцять медійників, серед яких шестеро заслужених журналістів України, представники телевізійних та друкованих ЗМІ.
Програма була насиченою та дуже цікавою. Українські журналісти побачили Піднебесну країну з різних ракурсів – історичних, економічних та культурних. Це було відкриття нового сучасного Китаю – потужного та міцного, який кожен рік підіймається на нову щабель світового розвитку, є лідером у багатьох бізнесових напрямках. Наші уявлення про Китай, як країну ширпотребу, дешевої мануфактури та товарів низької якості, були геть скасовані. Краса та енергетика Чжунго (центральної держави), як у древні часи називали китайці свою батьківщину, визвали у всіх нас, як кажуть, культурний шок.
Пекін – місто контрастів
Наша подорож почалася з Одеси, звідки ми вирушили на Стамбул, а потім в Пекін. Всього дванадцять часів перельоту – і ми у казці. Можна було передбачити, що зустріч зі столицею Китаю буде якоюсь несподіваною, але щоб так!
В аеропорті нас зустрічав веселий та жвавий гід-китаєць, який назвав себе Мішою, і одразу ж приступив до розповіді про свою прекрасну батьківщину. Ясна річ, він не вихвалявся, але ж та правда про сучасну перлину сходу, сприймалась, як солодка народна легендами. Але коли ми в`їхали у місто, то впевнились у правоті Мішіних слів. Наш маленький автобус мчав по пекінським просторим вулицям серед хмарочосів та неймовірних будівель сучасної модерн-архітектури, старих будинків з пагодами, над нами височіли на здоровенних колонах віражі автошляхів, збоку – мчали на мопедах сотні китайців, а десь зверху у небі неслась срібна стріла потягу на повітряних подушках. Голова йшла обертом від калейдоскопу величезного міста, де одночасно проживає 20 млн мешканців.
Зранку, відпочив у шикарному готелі, які тут зустрічаються просто на кожному кроці, ми вирушили на екскурсії. Спочатку приїхали до імператорського палацу Гугун, який місцеві називають Забороненим містом. 500 років поспіль він був резиденцією 24 китайських імператорів та їх сімей. Східна червоно-золота архітектура та розмір споруди, величні скульптури драконів, левів, петухів – просто неймовірні. Подивитися на цю перлину приїздять туристи зі всього світу. Багато тут і китайців, яких можна впізнати одразу не тільки по расовим прикметам, а й одягу: делегації мають однакові футболки, кашкети, шикуються як колись піонери, дисципліновані та уважні. До речі, китайців виховують дуже жорстко, вони з перших днів привчаються до поважного ставлення до дорослих, рідних та сторонніх – не важливо. І все це при тому, китайським сім`ям дозволяється мати лиш одну дитину, а другу – тільки нацменшинам – так контролюють населення країни, де зараз проживає ….. чоловік. Це єдине ненаглядне чадо батьки називають «сяо хуанді», що означає – «маленький імператор», але відносяться строго, тому діти виростають слухняними і досягають достойних результатів у житті.
Не менш вражаюча за масштабами головна площа столиці Тяньамень, де розташований Мавзолей Мао Дзедуна, який саме тут 1 жовтня 1949 року проголосив Китайську республіку. З архітектурної точки зору, ця величезна кам`яна коробка з колонами нічого собою не представляє. Туди не пускають ні китайців, ні туристів: ніхто не повинен порушувати вічний сон Великого кормчого, який побудував комунізм в окремо взятій країні. Китайці впевнені: їм вдалося досягти таких досягнень тільки завдяки існуючому державному строю – розвинутому соціалізму. У ці дні проходить ХІХ з`їзд КПК, який китайці зустрічають новими трудовими звершеннями. Добре це чи погано – не нам судити: кожному своє, але на власні очі побачивши перемогу на багатьох рівнях, починаєш потроху ностальгувати за минулим.
На площі також розташований Китайський парламент – Дім народних зборів, Великий національний оперний театр та обеліск Пам`яті народним героям. У світі ця площа скандально відома тим, що тут у різні роки були подавлені масові протести, а недавно – у червні 2001 року – п`ять членів секти Фалуциньгунь, серед який була дівчинка-підліток, живцем спалили себе на очах сотень людей. Так що площа Тяньамень – «Врата небесного спокою» далеко не мирна, як здається сьогодні, і саме тут відчувається тісний зв`язок поколінь, бо завершується цей багатокілометровий ансамбль однією із стін Таємного міста.
Журнал «Китай» та «Запорізька правда» – друзі навіки
Все в країні вражаюче велике, навіть китайська преса. У цьому ми переконались на зустрічі з виконавчим секретарем Всекитайської Асоціації журналістів(ACIA). Як сказала нам Ван Дунмей, у цій творчій спілці – один мільйон медійників з багатьох китайських ЗМІ. ACIA налагодила зв`язки з колегами зі 100 країн світу, активно займається підвищенням кваліфікації журналістів, захистом їх прав.
Колектив державного щомісячного журналу «Китай» також є колективним членом Асоціації. Солідне видання, яке виходить на шістьох мовах, одне з найстаріших в країні. Журнал вперше з`явився перед китайськими читачами у 1951 році. Тепер він входить у Китайську видавничу корпорацію та друкується у видавництві «Женмінь Хуабао». На основі «Китаю» відтворено ще чотири журнали з різним напрямком. Але, як каже директор Юй Тао, всі вони мають неабияку популярність, завдяки цікавим та актуальним статтям, нестандартним рубрикам. Тут ми зустріли нашого земляка Миколу Врубеля з Кіровограду, який вже багато років працює в російськомовному відділі редакції. Він розповів нам, які особливості мають китайські ЗМІ, і у чому секрет їх популярності.
Авторка ж цих рядків розказала присутнім про «Запорізьку правду» – єдину україномовну газету регіону поважного віку – 100 років! Головний виконуючий редактор Хуан Хуейчжу запропонувала творчу співпрацю з редакцією нашої газети та обмін публікаціями. «Сподіваємося, що це початок творчою дружби між нашими виданнями», – сказала вона.
Візитка країни – Велика Китайська Стіна на ділянці Бадалін – ховалася високо у горах серед густів лісів. Але ми все ж таки її догнали. Ця товста кам`яна змія з`явилася недоступною для деяких журналістів нашої команди, не всі змогли піднятися навіть на четверту площадку, але ж підняти наш жовто-блакитний прапор на найвищій досягнутий сходинці ми змогли!
У вечорі нас очікував неймовірний виступ китайських акробатів у створеному для цього театрі. Віртуози, здавалося, не знають про те, що існує сила земного тяжіння: вони, як птахи, літали в повітрі, забиралися на страшні висоти і танцювали на пальчиках у друг друга на головах.
На березі Великого Китайського каналу
Наступною сторінкою відкриття країні став місто-порт Нінбо, який вважається першим серед портів такого класу. Це стратегічний морський торговий центр, який ще 2 тисячі років тому відігравав значну роль торгового поселення на Великому Шовковому шляху та Морському Шоковому шляху. Сьогодні населення міста-супутника, чисельністю 8 мільйонів чоловік, працює у порту та на будівництві висоток, які блискучими маяками показують досягнення великої держави сходу.
Порт – це величезний монстр, який окупував 1,5 тис. км океанського узбережжя. Звідси відправляються грузи у 500 міст світу, фрахтові перевозки дорівнюють 100 млн. тон щорічно. Нінбо-Джоушань – самий глибоководний порт миру, який по основним показникам займає перше місце в світі.
Місто Нінбо – клондайк для бізнесменів, які активно діють на внутрішньому та зовнішньому ринках Наприкінці минулого року було зафіксовано 2500 зарубіжних кампаній 115 країнах світу, заснованих мешканцями цього мегаполісу – економічного центру к півдню від річки Янцзи.
Ще такий економічний гігант, який нам показали, – один з 9 заводів автомобільного концерну Джилі, який входить у десятку крупних компаній Китаю. Він має свої вищі навчальні заклади та кілько наукових центрів по всій країні, дизайн-студії у Іспанії та Америці. Концерн дає змогу мільйонам китайців працювати, отримувати стабільну зарплатню, мати соціальний пакет. Нам показали передову виробничу лінію з цілим комплексом технологій для випуску сучасних моделей машин: штампування, зварка, покриття та зборка. Є на заводі і цехи для виробництва двигунів та коробки передачі, що тепер займає лідируюче місце па характеристикам у цьому світі. Тепер завод випускає одразу ж ціле авто. У нас на Запоріжжі кілька десятиліть тому можна було побачити машини Джилі, репутація у них була не дуже висока, але зараз – це зовсім інші машини і по якості, і по зовнішньому вигляду. За останні півроку компанія в Нінбо випустила 118 тисяч машин, які користуються неабияним попитом у багатьох країнах.
Нашу журналістську делегацію щиро вітали у Канцелярії по іноземним справам міського правління Нінбо. Віце-консул докладав про досягнення останніх років та планах на майбутнє, а ми, в свою чергу, розповідали, про наші справи та висловили готовність співпрацювати з китайськими колегами.
Ми й не здогадувались про масштаби місцевої преси. Приїхали на зустріч у газету «Нінбожибао», яка виходить у світ з 1949 року. Вона входить в медіа-холдинг «Нінбо Дейли» і стала однією з перших 39 корпорацій газети в Кітаї. До складу входять також 8 газет, видавництво, книжковий магазин, кілька платформ сучасних медіа – всього 19 одиниць підприємств. Ми побачили модернову споруду з кабінетами американського зразку. Газета щоденна, тому і працює тут 120 журналістів. Сумісний тираж кожного номеру неймовірний – 600 тисяч екземплярів в день! Про що пишуть журналісти і як працює редакція нам розказав перший заступник видання. Підприємство прибуткове, дохід корпорації складає 15 млн. юаней, але це не заважає державі, в свою чергу, фінансувати газету. Наш спецкор презентувала газету «Запорізька правда» китайським журналістам. Колеги були під враженням: 100 років газеті і славна історія газетярства в історичному козацькому краї! Це просто круто! Ми отримали запрошення на візит до Нінбо та обмін публікаціями.
Прощання з Китаєм
Але це були далеко не всі дива, які зустрічалися нам під час мандрівки Китаєм. Найдрівніша в країні бібліотека Тяньиге – це острівок багатовікової мудрості. Вона була заснована у ХVІ столітті Фань Ціном при імператорський дінастії Мин. Вже 400 років тут зберігають безцінну колекцію унікальних реліквій писемності – 300 000 манускриптів, старовинні каліграфічні рукописи та таблички з рисунками. Для істориків всього світу – це багате джерело вивчення культури великого народу. До того ж збереглася й унікальна архітектура споруди на площі 30 тис.кв.м. – прекрасні альтанки, пруди, скульптури, тераси.
Нам теж довелося приєднатися до мистецтва живопису та каліграфії у Культурному центрі «Червоний піон», де майстер навчав нас малювати цю – квітку – символ Китаю. Тут ми теж зустріли нашого земляка Костянтина Шестопалова, який проживає у Нінбо з родиною. Він допомагає співвітчизникам освоїти секрети китайського малюнку. Наша делегація жваво взялась за роботу. З початку було важко тримати навіть кісточку, але якось пристосувались, та на рисовому папері під нашими руками стали проявлятися прекрасні пишні рожеві квіти. Деякі наші колеги виявились справжніми майстрами і отримали похвалу від майстра и його автограф з печаткою.
Всю історію заселення території ми побачили у музеї Хемуду, де зібрані артефакти, відтворені моменти життя китайців у різні часи, представлені національні костюми, прикраси, предмети биту. Унікальність музею у тому, що він спроектований по концепції поєднання образів гори, води і моря, і зроблений з екологічних матеріалів – переробленого камню та цегли. Музей молодий, 2012 року народження, і це пам`ять поколінь, яку так щільно бережуть китайці.
Багато про що можна було б ще написати, наприклад, про відношення кітийців до здоров`я нації. Тут прекрасно співіснують традиційна європейська медицина, при чому обидві фінансуються державою на 70 %. Самі ж кітайці докладають немало зусиль оздоровчій гімнастиці: піднімаються шостій ранку та займаються гімнастикою – у-шу, цігун, тай-ци – кому що до вподоби. Тому вони такі енергійні та життерадісні завжди.
Здається їх ініціативі та можливостям не має краю. Ми їхали з Нінбо у Шанхай по вантовому мосту, протягом 36 км. Ця геніальна споруда йде через Китайське море, а саме поперек нього! Місцеві кажуть, що через пару років поряд з цим мостом прокладуть новий – для супершвидких сріблястих потягів, і шлях між містами можна буде подолати за 23 хвилини, а не за 3 години як зараз.
Літак ніс назад журналістів з Шанхаю у далеку країну – Україну. І, повертаючись на Батьківщину, ми бажали землякам, щоб і у нас став можливим такий стрибок у майбутнє, який демонструють китайці.

 

Наталя Кузьменко, голова ЗОО НСЖУ, спецкор «Запорізької правди», Петро Мельник (фото)
Запоріжжя – Одеса – Стамбул – Пекін – Нінбо – Шанхай – Стамбул – Одеса – Запоріжжя