«Надійні» привітали артилеристів на позиціях із присвоєнням звання  «Запорозька січ»

«Надійні» привітали артилеристів на позиціях із присвоєнням звання «Запорозька січ»

На конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро»
День Незалежності України ознаменувався для воїнів 55-ої артбригади визначною подією – присвоєнням звання «Запорозька січ». Втім, більша частина особового складу бригади зустріла цю приємну звістку на позиціях. Ворог не давав розслабитися – сталося чергове загострення на «нулях». Наше державне свято викликало в окупантів не аби яку злість. То, щоб хоч трохи вгамувати їх запал, наші артилеристи мусили чатувати – бути напоготові у будь-яку мить дати належну відповідь терористам.
Але завдяки групі «Волонтерські вареники ZP» під проводом Надії Мороз наші любі захисники не залишилися без свята. «Надійні»( похідне від імені волонтерки Надія, і разом з тим – сутність цієї дружної команди) традиційно організували потужну «бригаду натхнення», зібрали величезну кількість смаколиків, овочів, фруктів, випічки і солодощів, а головне – смачнющих вареників із вісьмома(!) начинками і прибули в розташування одного з підрозділів 55-ки, щоб подарувати військовослужбовцям справжнє свято.
Для пані Надії допомога артилеристам – то системна робота. Ця завжди усміхнена і лагідна жінка не покладає рук і залучає у свою орбіту всіх небайдужих. Запорізька обласна організація Національної спілки журналістів, зокрема, регулярний учасник таких її «бойових вилазок» на передову. До речі, і сама пані Надія – медійниця за фахом, також є членом нашої журналістської спілки. Нагадаємо, що ЗОО НСЖУ з перших днів трагічних подій на Сході за ініціативи газети «Запорізька правда» реалізує власну благодійну акцію на підтримку воїнів-захисників України. І наша газета – активний її учасник. А віднедавна в орбіту благодійної діяльності на допомогу українській армії залучилася і нещодавно утворена громадська організація «Клуб друзів «Запорізької правди», яку очолює відома у Запоріжжі громадська діячка Людмила Зеленюк. Нині ж у складі команди «Надійних» очільниця газети Наталя Зворигіна привезла артилеристам величенький пакунок з медикаментами- знеболювальними, жарознижуючими, протизапальними, заспокійливими препаратами, мазями та розтирками для суглобів, тощо. Медикаменти любовно зібрали студенти і викладачі факультету ветеринарії Київського національного університету біоресурсів і природокористування. Дружба між цим столичним вищим навчальним закладом і нашою газетою зародилася саме на засадах єднання на допомогу українським захисникам і триває вже кілька років поспіль.
– Підбір медикаментів дуже вдалий, – коментує подарунок санінструктор підрозділу Юрій Маненко, який несе свою нелегку службу у 55-ій артилерійській бригаді вже третій рік поспіль.- Саме зараз, з початком осені, розпочинається сезон простудних захворювань. Тож жарознижуючі та протизапальні препарати нам вкрай потрібні. І розтирки для суглобів – саме для нас. Адже нелегка робота в артилеристів- треба підносити важкі снаряди. Хлопці зривають спини і страждають від болю. А тут посеред степу широкого, самі бачите, не має аптеки, щоб швиденько збігати за мазями. Та й за препарати від розладів шлунку дякую.
Юрій просив передати вітання своїй мамі – Ніні Василівні Маненко із Гуляйпільського району, передплатниці і великій шанувальниці нашої газети. А також своєму маленькому півторарічному онучку Кирильчику. Тож, виконуючи це прохання, від себе додамо, що таким сином і «дідусем»(беремо в лапки, бо сам пан Юрій аж ніяк на старенького дідуся не схожий – стрункий і сильний захисник своєї землі) ви, дорогі для нього рідні люди, можете пишатися.
У складі «Надійних» на позиції прибули артисти Запорізького театру молоді Юрій та Анастасія Макаренки. Подружжя подарували артилеристам прем’єру своєї натхненної музично-літературної вистави з віршами Лесі Українки «Сім струн» та піснями Юрія( він автор і виконавець власних унікальних словоспівів з автентичним народним козацьким колоритом).
– Ми вирішили, що хлопцям тут вистачає трагізму, тож підготували виставу про кохання, про радість і перемогу. Я щаслива, що ми змогли подарувати нашим захисникам кілька хвилин розради, – поділилася враженнями Анастасія.
Юрій вже неодноразово брав участь у таких «бойових вилазках» волонтерської групи Надії Мороз на «нулі». А от Настя тут була вперше. Тож дуже хвилювалася.
Вперше із «Надійними» виїхала на передову і відома запорізька поетеса і художниця Вікторія Сироватко. Вона читала хлопцям свою ліричну поезію і керувала процесом створення справжньої «картини маслом» про мрії артилеристів. Це свого роду засіб релаксу для воїнів. Малюючи картину, вони хоча б на хвилинку поверталися у своє щасливе дитинство. Вперше «на нулі» вибрався і художник-кераміст Олександр Шкаліков. Історик за фахом, він по ходу свого майстер-класу з виготовлення керамічних виробів, розказував хлопцям, які щиро захопилися процесом ліплення з глини, про наших героїчних пращурів і про те, як виборювалася незалежність нашої держави. Вперше тут була і майстриня з мистецтва фехтування на шаблях – представниця запорізького жіночого козацтва Аніта Савельєва. Ця красуня не тільки вразила артилеристів своєю грацією і вправністю, подарувавши справжнє шоу, але й провела майстер-клас для бажаючих опанувати таке унікальне мистецтво. «Дебютантка на нулях» – викладачка української мови і літератури іноземним студентам Запорізького медичного університету Людмила Даниленко самовіддано працювала «на кухні», щоб смачно погодувати наших захисників.
Справжнім сюрпризом для хлопців став приїзд і виступ в рамках святкової акції «Надійних» прославленого запорізького творчого колективу побутової пісні і танцю «Оксамит» під проводом заслуженої діячки мистецтв України Лариси Купчинської. Цей виступ і для колективу, і для артилеристів став видатною подією.
– Ми щасливі, що можемо подарувати нашим захисникам розраду і натхнення. І щиро вдячні вам, хлопці, за вашу жертовність, – сказала пані Лариса, доземно вклоняючись артилеристам.
Традиційні учасники «вилазок на нулі» – ведуча концертної прогами – співачка Ольга Музикант( вона ще й забезпечує концертні вступи технічно – завжди возить на передову свою підсилювальну апаратуру, від гучності якої окупантам по тої бік фронту – непереливки) , «наймолодша» учасниця команди «Надійних» – 76(!)-ти річна Тетяна з позивним «Пантеліївна» Букреєва, «кавові принцеси» – викладачка української мови у школі Вікторія Камінська із Запоріжжя та її сестра Ольга Федун із Вільнянська ( дівчата щоразу беруть із собою свої каво-машини і подають хлопцям чудову свіжезварену по-домашньому запашну каву), терміст ЗТЗ – співачка-аматорка Ірина Соболєва, психолог Лариса Головко, медсестра Ангеліна Кондрашова, журналіст обласного радіо Костянтин Мороз, подружжя Ірина та Антон Клієнки, юна учасниця групи Наталка з позивним «Мала» Кучерук тим часом робили свою звичну справу. Вони поралися біля вареників, варили смачний куліш ( це справжній шедевр – витвір кулінарного мистецтва від Костянтина Мороза), вигадували різні догоди для наших захисників на кшталт «варників з вишнями на пару». А хлопці з насолодою і вдячністю наминали частування, надихалися концертними виступами і… йшли на роботу. Одні змінювали інших. Бо, самі розумієте, на фронті загострення…
Втім, як то кажуть, не хлібом єдиним: у складі «Надійних» прибув і військовий капелан Станіслав Ляхович. Пан Станіслав, представник протестантського напрямку християнського віровчення, несе службу у складі підрозділу морських піхотинців. А нині у нього видалася відпустка, тож він використав її на зустріч із артилеристами. Багато важливих думок заронив він у душі і серця хлопців. Найголовніша з них – про гідність людини і її відповідальність за власні вчинки. Всі разом під проводом військового капелана ми помолилися за нашу перемогу і за те, щоб на нашій землі якнайшвидше запанував мир.
Цілий день у розташуванні військового підрозділу вирувало свято. Окупантів «жаба душила». Та їм нашого свята зась.
На прощання гості і господарі зробили спільне фото на пам’ять. Щоб було, як згадати, коли закінчиться війна, без сумніву, НАШОЮ ПЕРЕМОГОЮ. На добру пам’ять про себе «Надійні» залишили артилеристам не тільки приємні враження, а ще й електричну викрутку та бензопилу( у чоловічому господарстві ці інструменти завжди доречні).
– Наші почуття щирої вдячності важко висловити словами, – зазначив прощаючись із гостями гостинний господар – командир підрозділу офіцер Олександр. Із «Надійними» у нього особливо теплі стосунки, адже саме у цій волонтерській команді зустрів своє щастя – кохану дружину Галину.- Для наших хлопців такі візити вкрай важливі. Бо нам треба бути певними, що нас чекають, за нас моляться. Ми знаємо, кого ми, працюючи тут, оберігаємо.
«Вилазка на нулі» успішно відбулася завдяки Олександру Мінькову( власник і водій вантажного буса) та власнику ТОВ «Тревел-авто» Дмитру Садовому і водію його пасажирського мікроавтобуса Сергію Черененькому.

Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро» ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом.

Олександра Воронцова