Нащадок Кобзаря  Йосип  Шевченко -герой Болгарського народу

Нащадок Кобзаря Йосип Шевченко -герой Болгарського народу

До 140-річчя визволення Болгарії від Османського ярма та – 100-річчя від дня встановлення дипломатичних відносин між Болгарією та Україною.

Олександр Шевченко

На території України проживає понад 300 тисяч болгар, найбільше їх в Одеській області (151 тисяча) та досить значна кількість їх мешкає і в Запоріжскій області (28 тисяч). Це дуже працьовиті, талановиті, дружелюбні і гостинні люди, які зберігають свою культуру,традиції, мову… В цьому їм допомагають створені в Україні численні культурні болгарські товариства, Консульства та Посольство Болгарії в Україні.

Хочеться добрим словом згадати голову Приморського районного Болгарського культурно-просвітницького товариства «Співдружність» Стефана Дмитровича Намліева, який уже 28 років очолює це товариство. Цей невтомний учитель,краєзнавець,ентузіаст проводить цікаву пошукову роботу,організовує фольклорні,музичні та літературні фестивалі,цікаві поїздки,навчає дітей бо

лгарських звичаїв, мови…

Цього року болгарський народ відзначає 140 – річчя визволення Болгарії від Османського ярма та100-річчя від дня встановлення Дипломатичних відносин між Болгарією та Україною. З нагоди цих важливих ювілеїв, Посольство Республіки Болгарія в Україні організувало у Києві урочистий Дипломатичний прийом, на який мали честь бути запрошені Надзвичайні та Повноважні Посли, Консули, акредитовані в столиці України з багатьох країн світу, та багато інших високоповажних гостей,серед яких були і ми нащадки Шевченкового роду – Наталка Олександрівна Лисенко (Київська область) та Олександр Іванович Шевченко (м.Запоріжжя) .

У своїй патріотичній промові Надзвичайний та Повноважний Посол Болгарії пан Красімір Мінчев зазначив, що саме:

«З 1878 року, в Сан Стефано,біля Стамбулу, після підписання мирного договору між Росією та Османскою імперією,Болгарія повернулась на політичну карту Європи та почала писати історію третьої Болгарської держави. Через 140 років після визволення, Болгарія є повноправним членом НАТО та повноправним членом Європейського Союзу.

Ми нащадки Т. Г. Шевченка Н. О. Лисенко та О. І. Шевченко запрошені на святковий прийом до посольства Болгарії не випадково, адже наш прадід,племінник Т.Г. Шевченка, Йосип Варфоломійович Шевченко, брав активну участь у Російсько-Турецькій війні 1877-1878 років. Сам він ротмістр 15-го Литовського Уланського полку в боях на Шипці отримав тяжке поранення . За хоробрість, мужність та відвагу молодий офіцер відзначений численними урядовими нагородами, в тому числі орденами « Святої Анни» 3-ї та 4-ї ступені та «Георгієвським хрестом» і став героем Болгарії.

Народ Болгарії свято зберігає пам’ять про своїх братів-визволителів українців, які воювали за незалежність їх країни.

З особливою шаною болгари згадують племінника

Т.Г.Шевченка Йосипа Варфоломійовича.

Відомо,що під час війни на Балканах загинуло 21981 солдат і офіцерів, близько 34431 отримали поранення.

Після війни, Йосип Варфоломійович Шевченко залишаеться у Болгарії,йому доручено управляти одним із округів, деякий час він комендант м. Софія, організовує міліцію…Про це Варфоломій Шевченко пише в листі від 27 червня 1879 року відомому вченому,

Історику права, Олександру Федоровичу Кістяківському:

«Сейчас получил письмо сина Осипа,он по сдаче округа, оставлен в распоряжении Губернатора Софии,и получил поручение устроить милицию в Дунницком округе».

У 1891 році на 47 році життя, після тяжкої хвороби,Йосип Варфоломійович Шевченко помирає.Символічно чи збіг обставин,але 47 років прожив його дядько, Тарас Григорович Шевченко.Через рік після смерті сина, 11 червня 1892 року,на наступний день після свого дня народження, помирає і Варфоломій Григорович Шевченко.

Про героя України та Болгарії,Йосипа Варфоломійовича Шевченка,можна з гордістю сказати словами з його ж твору:

«Щоб всі сказали:» Він жив Чесно,

Прославивсь ділом, а не криком,

Що міг,зробив для нас;-

Його назвати можна ЧОЛОВІКОМ…»

Рядки, які він присвятив своему батькові стали і його життєвим кредом. До цього часу про нього розповідають і в історичному музеї міста Шипки, і в музеї м.Благоєвграда, його імя навічно викарбуване серед прізвищ багатьох героїв,які боролися за Незалежність Болгарії. На пам’ятнику в Національному парку столиці Болгарії, Софія, напис: «ШЕВЧЕНКО ЙОСИП ВАРФОЛОМІЙОВИЧ». Про це згадує нащадок роду Тараса Шевченка- Олександр Шевченко у своїй книзі «Шевченковому роду- нема переводу».

Важливо згадати і молодшого рідного брата Тараса Шевченка-Йосипа Григоровича (народився 8.03.1821р.).Як розповідав його рідний правнук Лисенко Олександр Єфремович: «Мій прадід,запрягши воли,також відправився на російсько-турецьку війну. На війну забирали мого діда Трохима,хрещеника і племінника Т.Г.Шевченка,але у нього на той час вже було четверо дітей.Батько пішов на війну замість сина. Дід Йосип обнімав,цілував онуків,обіцяв їм повернутися з гостинцями, привезти багато цукерок,але так і не дочекалися свого діда онуки…». Подальша доляЙосипа Григоровича Шевченка невідома, потребує дослідження.

Нащадки Йосипа Варфоломійовича і Йосипа Григоровича Шевченків-Наталка Лисенко та Олександр Шевченко-подарували посольству Болгарії картину з прижиттєвими репродукціями фотографій своїх родичів та книги про рідню Т.Г.Шевченка.

Ми, Шевченкова родина, вдячні народу Болгарії за те,що вони свято бережуть пам’ять про наших пращурів.

Хай же навіки збережуться теплі і дружні відносини

Між Болгарським та Українським народами!

ЧЕСТІТ ЮБІЛЕЙ ДРАГІ БРАТЯ – БЪЛГАРІ.

ДА ЖИВЕЕ УКРАІНСКО- БЪЛГАРСКАТА ДРУЖБА !