Буковель натхнення

Буковель натхнення

Любов і гори
Наталя Зворигіна
На конкурс «Дій активно. Живи позитивно».
Справжнє кохання… Що це? Ейфорія, цілий пакунок зашкварних емоцій та «метелики в животі»? Чи, можливо, свідомий вибір під час якого потрібно бути прагматичним? Саме такі думки зароїлися у моїй голові, щойно я вийшла із автобуса, що привіз учасників прес-туру, організованого Українським журналістським фондом, біля рецепшину гірськолижного курорту «Буковель», що на Івано-Франківщині. Бо одразу ж відчула перші ознаки того самого кохання, яке зароджується зненацька, з першого погляду: від захоплення перехопило подих, трохи запаморочилося у голові, і одразу ж потужна хвиля піднесення понесла у вирій щастя і насолоди .
І дійсно, як можна встояти і не закохатися у цю красу?! Навколо засніжені, вкриті лісами гори, безкрайнє і безхмарне синє небо ( погода шепоче!), поблизу – казкові дерев’яні будиночки, повсюди – щасливі усміхнені красиві люди. У цій атмосфері сам стаєш щасливим і від того – закоханим.
А щодо свідомого вибору, то куди правду діти(?), саме свідомим був мій вибір, коли обирала місце, де проведу власну зимову відпустку. Тож, не помилилася!
З кожною хвилиною перебування тут відчуття щасливого кохання тільки підсилювалось. Справжнім відкриттям для мене стало усвідомлення окриленості від катання на лижах на казкових гірськолижних трасах «Буковелю». До цього моменту гірськолижний спорт залишався для мене терра інкогніта. І навіть думки не допускала, що колись наберуся хоробрості і з вітерцем прокачуся з велетенської гори. Але тут, на Буковелі, це таки ж сталося! Дивовижне почуття перемоги над собою, своїми страхами і побоюваннями, навіть своєю фізичною недосконалістю( адже, куди правди діти, щоб кататися на лижах в горах, треба мати добру фізичну форму!) суттєво підвищило мою самооцінку і від того посилило мою закоханість.
Справжнє кохання, як Полярна зоря в життєвих складнощах, — воно стійке, непохитне і чесне. Кожного разу, коли ми почуваємось збитими з пантелику, ми черпаємо сили в любові до того, кого обрали.
Цей постулат я випробувала на собі саме у «Буковелі». Чесно кажучи, рік, що минув, видався важким, виснажливим, сповненим випробувань. Мої сили були вичерпані, бо розтрачувались на боротьбу із вітряками. Хотілося зникнути, сховатися від усіх, усамітнитися, щоб хоч на мить забутися, перепочити від тої жорстокої і безглуздої, без надії на перемогу, борні, яку довелося вести останнім часом. Але це раптово дароване мені кохання стало для мене справжнім спасінням. З кожною хвилиною перебування тут я відчувала, як відроджуюся. Як насичуюся позитивною енергетикою від навколишньої природи, людей, яких довелося тут зустріти, а головне – щоденних перемог над собою.
Адже справжнє кохання не завжди буває милим та приємним. У більшості випадків воно з засуканими рукавами, брудними руками і потом, що капає з чола. Якщо ви справді любите, будьте відданими і будьте готові працювати.Але це буде найцікавіша робота вашого життя!
Так, мені дійсно було спочатку цікаво, а потім навіть захопливо опанувати гірські лижі. Та це видалося вельми непростою справою! Якщо ви колись щось чули про лижні черевики, але ніколи, як от я(!), їх не бачили і не взували, то ви про них нічого не знаєте. Навчитися у них пересуватися навіть без лиж – то я вам скажу, уже подвиг! У всякому разі, для мене це було ще те випробування! Відчуйте мій жах, коли на ці черевики довелося взути лижі!
На щастя, добра людина – Ігорьок, інструктор місцевої школи (до слова, без зайвого пафосу, прекрасний фахівець(!), бо навчити настільки далеку від гірськолижного спорту людину, як от я, наприклад, кататися на лижах, то дорогого вартує!), допоміг мені успішно подолати всі етапи становлення майбутнього чемпіона-лижника.
Щоразу на наших тренуваннях мене розчулювало до сліз, що він дуже терпляче (скажу вам, що навіть «ліво-право» у таких чоботях ще й на лижах відчуваєш якось інакше, ніж у повсякденному житті, а від страху стаєш менш тверезомислячою, ніж зазвичай буваєш) роз’яснював, як уникати складних моментів, обережно страхував, а почасти просто рятував від карколомних падінь на спусках, з розумінням ставився до моїх рюмсань з приводу невдач, щиро підбадьорював, підсилюючи мої маленькі перемоги.
І, о, диво! Його зусилля не були марними! Вже на другий день наполегливих занять я почала відчувати радість і навіть естетичну насолоду від своїх спусків і підйомів. Особливо від підйомів на бугелі: адже тут ти власне їдеш на лижах, але без напруження і зусиль з твого боку – бо вгору тебе тягне потужний підйомник.
Не зайве буде згадати, що окрім лиж, на спусках «Буковелю» можна було покататися ще й на сноуборді. Від того екстріму адреналін просто зашкалював!
Підйомники теж можна додати до списку розваг. Бо навіть без катання на лижах, проїхатися на вершину котроїсь з місцевих гір і оглянути округу, то вже сам по собі дивовижний атракціон! До слова, й інших атракціонів тут чимало. Можна на гумових пасках стрибнути вниз з карколомної висоти, або проїхатися на велосипеді по натягнутій над величезним озером струні, чи злетіти з гірської маківки, причепившись до натягнутого між горами канату…І головне, для цього не обов’язково мати надпотужну фізичну силу і вправність, достатньо самої хоробрості.
А після всіх цих захопливо-виснажливих силових вправ справжнє щастя відчуваєш, коли доберешся до спа-клубу «Вода». Тут у саунах трьох видів( середньоземноморській, фінській, турецькій), джакузі з різним температурним режимом, відкритому басейні із теплою водою( додайте масаж, заняття у тренажерному залі, аераційну сольову кімнату) здобуваєш саме той релакс, який був тобі дуже потрібний.
І на останок нагадаю, що справжнє кохання не залежить від погодних умов. Втім, за будь-якої погоди (адже у природи не буває кризи жанру!) у «Буковелі» маєш всі шанси знайти своє щастя у простих речах. Тож я рекомендую відважитися і хоча б один раз перетворити своє стандартне життя на життя, сповнене теплих спогадів, приємних думок та постійних планів, повязаних з «Буковелем». Бо хто хоча б раз там побував, знає: навряд чи можна замінити гірські краєвиди за будь-якої пори року будь-чим іншим. Кажуть, якщо ти один раз побував у горах, тобі обов’язково захочеться ще і ще. І якщо ти хоч раз у своєму житті проміняв тепле ліжко і комфорт на важкі підйоми, лижні черевики, біль в ногах і ще безліч «приємностей», але при цьому відчував себе абсолютно щасливим, то будь певен – це любов. Не та любов, прояку йдеться в книжках, знімається у фільмах, але любов не менш вартісна. Гори – найкращий спосіб вилікуватись від одноманітності, втекти від лихих думок.
Любов до гір – хвороба. Хвороба, яка, до речі, передається. Вилікуватись від неї складно. Та й маю сумніви, що хоч хтось, хто знає, що це таке, захотів чи зміг позбутись від цього. І чи треба?

«Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно. Живи позитивно» ініційований «Благодійним фондом Олександра Шевченка» та Українським журналістським фондом».