26 вересня – Всесвітній день моря. «Ти морячка, я моряк…»

26 вересня - Всесвітній день моря. «Ти морячка, я моряк…»

«Море і небо – два символи нескінченності», – писав італійський філософ та письменник ХІХ століття Джузеппе Мадзіні. Звісно, він висловлював цю думку в переносному сенсі. Але і в буквальному теж був недалекий від істини: близько 70 відсотків нашої планети покриті водою, а біомаса морських жителів (від водоростей до китів) складає 90 відсотків біомаси всіх живих організмів Землі. Ми можемо навіть гордо твердити, що наша Запорізька область нескінченно багата: у нас є своє море!
От тільки… Люди надто повірили в цю «нескінченність». За останні сто років вони виловили дев’ять десятих запасів тунця, марліна і навіть такої колись звичайнісінької тріски. Щороку в моря й океани виливається майже три мільйони тонн нафти. Не кажучи вже про те, що синтетичні відходи, які потрапляють у воду морів, стають причиною загибелі мільйонів птахів і сотень тисяч морських ссавців.
Моя знайома з огидою розповідала про стічну каналізаційну канаву, яку на початку вересня побачила у Маріуполі. Вонючий «струмок» впадав просто в Азовське море неподалік від пляжу! У Бердянську чи Приморську, на щастя, про подібне неподобство чути не доводилося. Хоча хтозна… А от синтетичні пляшки й пакети кожен із нас, морщачи носа, бачив у воді поблизу найліпше доглянутих пляжів азовського узбережжя.
Але моря можуть і помститися. Ображені та спаскуджені людством, чи вони не поглинуть його колись? Через глобальне потепління за останнє століття рівень води у світовому океані (а відповідно й у морях) піднявся на 10-25 сантиметрів. Гадаєте, дрібниці? Але процес прискорюється. За підрахунками деяких вчених, до 2100 року рівень води у Середземному морі може піднятися аж на 140 сантиметрів! Вони вважають, що, приміром, Венеція вже у 2028 році стане абсолютно непридатною для життя, а до кінця ХХІ століття взагалі піде під воду.
Цікаво, що станеться з азовськими косами, на яких в Бердянську й Кирилівці розташовано більшість пансіонатів? Невже вони теж зникнуть під водою? Адже відпочивальники, котрі постійно відвідують ці благодатні місця, вже зараз скаржаться, що піщані смуги пляжів розмиваються і стають вужчими…
Утім, Всесвітній день моря зазвичай присвячують не лише екологічним проблемам. Цього року 26 вересня він проходить під гаслом «Розширення прав і можливостей жінок у морському співтоваристві». Справді, у світовому торгівельному флоті жінки складають лише 2 відсотки моряків. І зовсім не тому, що ця робота їм не під силу: на сучасних суднах жінка цілком може із нею впоратися. Але «проти» – стереотипи і дискримінація. Висновок експертів: «Морська індустрія помітно відстає на шляху до гендерної рівності».
Переглядаючи в Інтернеті фото випускників Запорізького професійного ліцею водного транспорту, з приємністю звертаєш увагу на чимало симпатичних дівочих облич. Так і тягне заспівати: «Ти морячка, я моряк»… Але чи відкриється для цих дівчат шлях на флот? Чи не вийде, як у тій пісні: «Ти на суші, я на морі, не зустрінемось ніяк»?
А закінчити ці нотатки хочу словами двох сучасних письменників. «Коли я дивлюся на море, мені здається, що хвилі уносять мій сум», – зізнається азербайджанець Ельчин Сафарлі. А росіянка Наталія Андрєєва вважає, що любов до моря – «це кохання без розчарувань». Так, море ніколи не розчаровує нас. Але варто замислитися: чи не розчаруємо його ми?

Віталіна МОСКОВЦЕВА (текст і фото)