Болить: «Діти сонця» і «діти дощу» з  Чернігівського ПНІ втрачають свою  віру у людей

Болить: «Діти сонця» і «діти дощу» з Чернігівського ПНІ втрачають свою віру у людей

За віком вони вже не діти.  Але їхні  медичні діагнози – синдром Дауна,  ДЦП, аутизм, розумова відсталість, –  наче замкнули дитинство у дорослому тілі. Здебільшого всі вони – сироти, від яких через їхні діагнози ще у дитинстві відмовилися батьки. І Чернігівський психоневрологічний інтернат у селі Калинівка став їм рідною домівкою. Тут,  у  колі своїх братів по нещастю та  медичних працівників, доглядальниць і санітарок, вони знайшли свою родину і були щасливими. Вони прожили тут десятки років. Потрапивши сюди   в 3-4-річному віці,  на тепер дехто вже досяг  свого 40-річчя. Цей заклад з його насельцями і працівниками став для них цілим світом. А нині злою волею чиновників цю родину  знищено, зруйновано цілий світ.

124 чоловіка,  а фактично 124 дитини, насильно депортували в різні інтернатні заклади області з єдиної причини – тут, у їх рідному закладі   своєчасно не запустили опалення.

Вони не розуміли, що відбувається, пручалися, опиралися, сідали на підлогу і плакали ридма. Деякі з них намагалися пояснити, що готові пережити тимчасові труднощі, аби їх не чіпали і дозволили залишитися ВДОМА. Але їх  не слухали ті, хто приїхав виконати наказ згори,  хапали за руки, тягли у автобуси і грузили, наче бездушні речі, які  без їхньої згоди  дозволяється перевезти з одного місця в інше.

            Персонал інтернату, що кілька тижнів тримав оборону і не віддавав своїх підопічних на поругу, намагаючись достукатися до чиновників, нарешті здався. Зрозумівши, що  чиновницьку бездушну бюрократію не перемогти, люди востаннє  влаштували «тиху акцію протесту». Вони вийшли під дощ з плакатами, гасла з яких волали до керівників департаменту соцзахисту ОДА та обласної ради. Але серед тих, хто приїхав забирати їх підопічних, таких не було.

Найбільше, що лякає персонал, – усіх вихованців розподілили  до Таврійського та Любицього інтернатів, де чимала частка насельців  – колишні в’язні,  а «діти сонця» та « діти дощу» просто беззахисні  перед ними. Тож працівники Чернігівського ПНІ  вболівають за долю своїх  тепер уже колишніх підопічних  у новій компанії.

 

«Ось ми засуджуємо жахи сталінських депортацій. А чим це свавілля краще? Людей без їхнього дозволу, без особистої згоди, як в 30-ті – 40-ті роки, насильно вантажать і вивозять. Це дике порушення прав людини і ганьба для Української держави».

Микола Колодяжний,

директор благодійного фонду «Імпульс.UA»,

медіа-координатор фестивалю  «Гармонія сердець»

 

 

 

 

 

«Нині, коли  вихованців Чернігівського психоневрологічного  інтернату, що у селі  Калинівка,  позбавили рідної домівки, а 110 співробітників – роботи, не  знаходжу прийнятних слів, щоб  висловити своє обурення на адресу наших чиновників, і в  першу чергу,  на адресу директорки  департаменту соцзахисту облдержадміністрації  Світлани Абдурахманової. Просто не можу уявити, як після того, що сталося, в цивілізованій країні ця чиновниця може залишитися на своїй посаді. Свою повну безвідповідальність і закритість до людей  виявило і керівництво облради –  голова Григорій Самардак, його заступники  Єгор Семенков та Владислав Марченко, керівник юридичної служби облради  Єгор Мороз. Чому в своєму графіку вони не змогли знайти 30 хвилин для того, щоб обговорити  з громадськістю, зокрема, з громадською наглядовою радою цього інтернату, до складу якої входять також і представники благодійного фонду «Щаслива дитина»,  долю 124 людей з інвалідністю та тих, хто ними безпосередньо опікується? Чому вони не відчувають  відповідальності за  управління обласної власністю – інтернатом, в якому за півроку не вдалося налагодити опалення?

До них багаторазово зверталися 110 працівників інтернату, благодійний фонд «Щаслива дитина», який привернув кілька мільйонів гривень в тому числі і  від зарубіжних благодійників  на розвиток цього інтернату. Але у відповідь – тиша. Так для чого вони тоді потрібні? Навіщо суспільство витрачає чималі кошти на оплату їхньої роботи?

 Цією публікацією  я звертаюся до голови Запорізької ОДА Віталій Турінка: Віталію Вікторовичу, питання по Калинівці – якраз та тема, коли Ви маєте втрутитися!

Те, що відбувається сьогодні в Чернігівському ПНІ та інших – неподобство, свавілля і порушення прав людини. Немає ніякого виправдання тому, що опалення не було запущено – адже в інтернаті не було ні війни, ні стихійних лих.

Зараз люди, які прожили в Калинівці десятки років, з 4-х річного віку, без будь-якої психологічної підготовки, без будь-якого аналізу їх потреб і побажань, розвезли як м’ясо по інтернатах по всій області. Шановні чиновники, ви були в корпусі для чоловіків Таврійського або Любицького інтернатів? Ви знаєте, який високий в цих інтернатах відсоток колишніх в’язнів? Та й самі бараки нічого крім тюрми не нагадують. Ви даєте гарантії того, що завтра, наприклад, Вітя, що виріс з пелюшок в Калинівці,  не буде зґвалтований своїми сусідами по камері?

Протягом останніх декількох років волонтери фонду працювали в кімнаті з 5 найбільш важкими, лежачими вихованцями, Сашком, Олексою та іншими. Штатним няням надавалася відчутна допомога, і хлопці не відчували себе покинутими. Кошти на цю роботу по крупицях збиралися з усієї України та з-за кордону. Зараз хлопців тупо вивезли, навіть не повідомляючи фонд про це, не погоджуючи, як цей проект буде розвиватися далі. Все робиться за  совковою ідеологією чиновниці, яка до недавнього  часу   навіть не працювала у сфері  соціального захисту.  Як тоді держава збирається  залучати до роботи благодійні організації та міжнародних донорів? Яка у них буде довіра до таких чиновників?

Чому люди вийшли на пікет під стіни облради і ОДА?

У відчаї достукатися до чиновників напередодні вивезення вихованців  більше 20 співробітників Чернігівського психоневрологічного інтернату із села Калинівка приїхали до Запоріжжя і влаштували мирний пікет під стінами облради і облдержадміністрації.  

З травня місяця керівництво інтернату шукало компанію, готову подавати тепло, потім писало листи до облради і департаменту соцзахисту ОДА з проханням дати добро на підписання договору. Такий дозвіл було надано лише 3 жовтня. За цей час, з подачі начальника департаменту соцзахисту Запорізької області Світлани Абдурахмановою і деяких зацікавлених осіб в облраді, був підготовлений проект рішення про ліквідацію Чернігівського ПНІ шляхом приєднання до іншого інтернату – Преславського.  Його порилюднили на сайті облради 10 жовтня.

Ні громадська організація, яка працює в інтернаті 12 років, ні громадська рада при інтернаті, ні профспілковий комітет не були повідомлені про проект такого рішення.

За дивним збігом обставин саме 10 жовтня в інтернаті змінився директор, на нього і намагається керівник департаменту соцзахисту звалити всю провину за зрив опалювального сезону.

У підсумку, на початку листопада фірма, з якою планувалося укласти договір на опалення, відмовилася його підписувати, нібито побоюючись вкладати кошти в котельню без гарантій стабільної роботи інтернату. Співробітники інтернату почали акцію протесту, звернулися до депутатів і голові облради, в усі ЗМІ. З’явилися думки заблокувати доступ до інтернату щоб не допустити вивезення підопічних. Ситуація стала виходити з під контролю, а влада продовжувала ігнорувати будь-які прохання почати діалог і пошук рішення.

Чому ми  протестуємо   проти закриття Чернігівського ПНІ?

  1. Це не реформа, а її імітація. Раніше я завжди виступав за реформу ПНІ і за те, щоб рано чи пізно інтернати для дорослих були замінені, як і в усьому світі, на більш гуманні форми допомоги людям з інвалідністю (підтримуване проживання, групові будинки, допомога на дому тощо ). Я вважав і вважаю, що ситема таких закладів, як дісталась нам у спадок від радянських часів,  принижує гідність людини і  порушує права вихованців. І все ж я категорично проти спонтанного, непродуманого закриття інтернатів. Такі дії не мають ніякого відношення до реформи. Реформа передбачає ретельне опрацювання – аналіз інтересів вихованців, визначення переваг від такої реформи, врахування інтересів персоналу, консультації з громадськістю. У випадку з Калинівкою нічого цього зроблено не було. Директорка  департаменту соцзахисту  ОДА Світлана Абдурахманова раніше повністю ігнорувала пропозиції фонду “Щаслива дитина” про створення групових будинків, і в цей раз вибрала тактику “від мене нічого не залежить”. В її риториці два основних аргументи – “я не впливаю і не можу відповідати за дії директора інтернату” і “я нічого не вирішую – так як власником інтернату є облрада”. Виникає питання, в чому ж функція такого керівника? Адже вона повністю знімає з себе відповідальність за те, що інтернат виявився не готовий до опалювального сезону. До цього часу нічого не робиться і в плані реформування ПНІ і впровадження європейських моделей підтримуваного проживання і групових будинків. За весь час жодного разу з ініціативи  департаменту  не збирали координаційну раду з питань ПНІ, жодного разу не проводили консультації з фондом, який вже 12 років працює з цими закладами.
  2. Якщо влада хоче заощадити на Чернігівському ПНІ, то потрібно не закривати інтернат, а оптимізувати витрати в ньому. З 110 осіб персоналу менше половини тих, хто безпосередньо працює з вихованцями (няні, санітарки, медсестри). Решта – адміністративний персонал. Інший спосіб оптимізації – прозорість ремонтів і закупівель, здешевлення опалення, енергозбереження. До слова сказати, на чому саме можна зекономити в Калинівці,  департамент ні з ким не обговорював, бо вочевидь,   закрити інтернат простіше, ніж щось робити.
  3. Чернігівський інтернат у Калинівці – фактично містоутворююче підприємство. Тут працюють люди з 6(!) навколишніх сіл. Втрата роботи для них –  катастрофа. Після інтернату може “лягти”  місцева школа  й інші заклади, установи. До того ж,  люди в Калинівці добре знають підопічних, а персонал ПНІ навчений  працювати з таким складним контингентом людей, навіщо ж позбавляти їх роботи?
  4. Більшість інтернатів області перенаселені, і близько 60 осіб стоять у черзі на потрапляння в ПНІ. Після закриття Калинівки скупченість в інших ПНІ підвищиться, звідси – спалахи захворюваності, агресії, перевантаження персоналу.
  5. Для багатьох вихованців інтернат – це їх рідний дім, де вони провели все життя. Наприклад, Антон прожив в інтернаті з 4 до 45 років. Позбавляти людей рідної домівки антигуманно.
  6. Не можна дозволяти чиновникам, бюрократам приймати рішення з позиції “зверху”, ігноруючи будь-які консультації, світовий досвід, йдучи від відповідальності до колективної безвідповідальності. Чиновники облради та керівництво департаменту соцзахисту – найняті суспільством менеджери, а не володарі доль. Ігнорування спілкування зі співробітниками інтернату і фонду в ситуації з Калинівкою – це та ситуація, коли таким проявам треба дати серйозну відсіч. Про яку реформу може йти мова з такими “менеджерами”?

Що робити?

Співробітники інтернату не мають наміру здавати позицію і продовжуватимуть акції протесту. Швидше за все буде звернення до суду на начальника департмента соцзахисту і керівництво облради у зв’язку зі службовою недбалістю, буде також звернення до омбудсмена України.

Що стосується фонду, то ми звертаємося до губернатора Запорізької області, голови облради таїї депутатів, міністра соцполітики України з проханням терміново сісти за стіл переговорів, гарантувати подальшу роботу інтернату і після такої гарантії – обговорити способи запуску в інтернаті опалення. Ми впевнені в повній некомпетентності і прояві злочинної недбалості з боку керівника департаменту соцзахисту Світлани Абдурахмановою, начальника відділу інтернатних установ Андрія Ковпака, і просимо губернатора дати оцінку роботи цих посадових осіб.

Після вирішення питання по Калинівці ми пропонуємо за участю громадських організацій провести аудит всіх ПНІ Запорізької області для розробки плану реформування і поліпшення життя вихованців.

Прошу всіх небайдужих  підтримати вихованців, співробітників ПНІ і домогтися того, щоб питання Калинівки був в найкоротші терміни розглянуто на круглому столі, і було прийнято правильне рішення

Завжди відкритий для діалогу.

 

 

 

 

Альберт Павлов,

директор благодійного фонду «Щаслива дитина»

 

Офіційно. Перший заступник голови облдержадміністрації Іван Федоров провів зустріч з працівниками комунальної установи «Чернігівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради та представниками благодійного фонду «Щаслива дитина».Учасники зустрічі обговорили проблемні питання функціонування установи.

В інтернаті на постійному державному утриманні перебувають 122 особи, які мають бути перевезені до інших комунальних установ соціального захисту населення у зв’язку з відсутністю опалення.Іван Федоров окреслив позицію обласної влади з приводу цього питання.

– Підопічні комунальних установ соціального захисту населення мають знаходитись у відповідних умовах. На сьогодні в Чернігівському інтернаті котельня не працює. Тому було прийнято рішення про розселення підопічних в інші заклади. Більшість з них будуть проживати у Преславському  інтернаті, частина – у Таврійському. У бюджеті на наступний рік закладено кошти на функціонування інтернату. Його подальша доля буде розглядатися на сесії обласної ради, адже власником закладу є Запорізька обласна рада. Наше завдання – забезпечити підопічним інтернату відповідні умови. Безпосередньо Департамент соціального захисту населення несе за це відповідальність. Тому вихід наразі з цієї ситуації був один – розселити підопічних, – наголосив Іван Федоров.

Посадовець також обговорив з учасниками зустрічі шляхи вирішення низки питань, які постають у зв’язку з переселенням підопічних інтернату. Зокрема, він повідомив, що всім працівникам, які мешкають у гуртожитку, будуть придбані засоби автономного опалення. Іван Федоров також запропонував створити робочу групу за участю громадськості, яка перевірить умови проживання в закладах, де будуть  мешкати підопічні Чернігівського психоневрологічного інтернату.

 

Департамент інформаційної діяльності

та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА

 

 

ВІД РЕДАКЦІЇ. Вболіваючи за долю працівників і вихованців  Чернігівського психоневрологічного інтернату, ми слідкуватимемо за перебігом подій та інформуватимемо наших читачів про результати. Тож далі буде.