Артилеристи  розповіли студентам  правду про  війну

Артилеристи розповіли студентам правду про війну

Коли «десант»  із мужніх воїнів 55-тої окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» завітав до бібліотеки Запорізького металургійного коледжу, там  не було жодного вільного місця!

Після спільного знайомства, студенти уважно слухали розповідь  відомого Героя АТО,  молодшого лейтенанта Юрія Лисенко. Його спогади про кровопролитні бої , важкі будні в АТО, про вихід з оточення  батальйону «Дніпро»  з Іловайського  котла у 2014 році, зачепили серця всіх присутніх .  Разом студенти і воїни вшанували пам’ять  загиблих захисників України хвилиною мовчання.

Юнаки засипали воїнів складними запитаннями про війну: «З ким у нас війна? Хто її розпочав? Чому так довго війна не припиняється? Що зараз відбувається в ООС?  Чи правда то, що нам розповідають медіа? Як зрозуміти, де правда, а де брехня про війну? Як іти служити, якщо в мене родичі знаходяться на іншому боці?» , та багато інших. Офіцер Юрій Лисенко щиро та спокійно відповідав на питання допитливій молоді.

До розмови долучився сержант, ветеран ООС Володимир  Курлов. Він розповів про своє бачення подій, які відбуваються на Сході України.  І порадив юнакам: « не піддаватися на пропаганду, якої так багато повсюди. Всю інформацію необхідно  ретельно переосмислювати». Військовий з гордістю розповів про свою частину – арт-бригаду «Запорізька Січ». А потім похвалився: «А знаєте, я ж ваш! Ще у 2003 році ,  закінчив цей навчальний заклад». Студенти зашуміли, пожвавішали: «На якому факультеті ви навчалися? Хто були ваші викладачі? Де ви працювали? » Розмова перетекла на професійні та буденні  питання.

Ще один молодий солдат-строковик  долучився до бесіди про армійські будні: «Мене звати Кирил. Мені двадцять три.  Я теж  із Запоріжжя. Через три дні демобілізуюсь. Я зовсім не жалію, що я служив. Сам прийшов до військкомату і попросив, щоб мене призвали до армії. В мене є двохрічний син та красуня – дружина.  До армії я навчався на плавильника у восьмому училищі , потім працював на Запоріжсталі. Не слухайте нікого – не треба боятись призиву на строкову службу! Зараз в армії не має дідівщини. Ви навчитєся новим професіям.  Знайдете справжніх друзів. А ще зможете перевірити почуття з вашою дівчиною на надійність».

Потім про свою службу розповів військовий контрактник Олександр Вітан . Студенти дізналися, що спочатку хлопця  призвали на строкову службу, але він перейшов на контракт: «Не бійтеся армії. Тут все добре. І забезпечення , і ставлення до молодих  воїнів нормальне». Зараз йому двадцять три, як і Кирилу. Через два тижня теж звільняється. Буде шукати собі нову роботу дома. Але служба в армії дозволила йому опанувати три нові професії. І в нього буде більший вибір при працевлаштуванні,  чим у хлопців які не служили.

На останок, студенти подякували гостям. А Юрій Лисенко запросив їх до себе у військову частину на чай: « Подивитесь, як зараз живуть військові, побуваєте у чудовому музеї частини,  та і просто поспілкуєтесь з строковиками».  Студенти с задоволенням погодились.

 Коли організатор заходу –  провідний бібліотекар обласної бібліотеки для юнацтва  Лариса Головко  вийшла на майданчик біля коледжу, вона з подивом побачила, як студенти,   тісним колом оточили воїнів і продовжують спілкування.

Захід відбувся в рамках реалізації проекту «Мобільна школа молодого патріота «Я так думаю»,  кошти на який Запорізька обласна бібліотека для юнацтва отримала  в результаті перемоги в конкурсі соціальних ініціатив «Ми – це місто» від ВАТ «Запоріжсталь».

Лариса Головко