Який потрібний нам закон про землю?

Який потрібний нам закон про землю?

Арнольд Сокульський

ВІД РЕДАКЦІЇ. В українському суспільстві точаться баталії щодо ринку землі.  У Верховній раді   тривають обговорення поправок до нового закону. Пропонуємо нашим читачам  ознайомитися  з думками  науковців- публікуємо  уривок із наукової  статті  історика  Арнольда  Сокульського   «ЗЕМЛЯ УКРАЇНИ»

 

Україна має близько 30% чорноземів ( у світі – близько 2%). В лісостеповій зоні чорноземи мають 6-9% гумусу потужністю до 1,5 м. У північній частині держави потужність гумусу – 3-4% при потужності гумусового шару 60-75 см. Найменший відсоток гумусу (3-4%) в південних чорноземах.

Українські чорноземи відомі у всьому світі. Нас переконували, і ми вірили, що українські ґрунти – ресурс, який завжди нас прогодує. Невичерпний ресурс  і його родючість – це той міф на зразок того, що «земля України така добра, що посадиш голоблю, а виросте тарантас».

Це далеко не так. За офіційними даними, кількість гумусу в українських ґрунтах знизилась з 12 до 3-4%, особливо деградують ґрунти за останні п’ять років. За даними ФАО ООН, Україна – одна з лідерів розораності ґрунтів у світі: від 85 до 90% сільськогосподарських земель, а втрати від непродуктивності агрокомплексу складають понад 20 млрд гривень щороку. Падіння родючості наших земель пояснюється тим, що нині вноситься біля 200 кг органіки на гектар, тоді як в 1990 році вносилось більше шести тон.

Не дивно, що,  за даними Держслужби статистики, рентабельність виробництва зерна впала з 37,8% в 2016 році до 25% в 2017-2019 роках.  Одним словом, через невнесення  необхідних добрив в 2019 році Україна отримала врожайність на 5% менше у порівнянні з минулим роком. А це недоотримання мільярдних надходжень аграріями, втрати експортних прибутків, зменшення ВВП держави. Щоб змінити становище на краще,  кожний українець, що працює на землі, повинен змінити своє ставлення і до землі, і до землеробства.

Чому ми втрачаємо чорнозем, чому деградують українські землі, що робити далі?

Потрібно тверезо оцінювати наші 27 % світових чорноземів, якими володіємо, як і володіння третиною всіх орних земель Європи, а головне – подолати полярність українського суспільства, що склалася в Україні протягом віків московської колонізації.  За офіційними даними з інтернету, водній ерозії піддається 13,3 млн га, в т. ч. 10,6 млн орних земель; вітровій ерозії систематично піддається 6 млн га, а 68 тис га повністю втратили гумусний горизонт. Малопродуктивність і техногенність земель сягає 1,1 млн га.

Джерела з Кабміну України зазначають, що у нас 42,7% земель сільськогосподарського призначення, з них 32,5 млн га орних, в т. ч. чорноземів 17%; деградованих водною ерозією – 13,3%, вітровою – 6%, кислих ґрунтів – 9,6%, надмірно зволожених – 1,9%; заболочених – 1,8%. Щоб земля вважалась чорноземом, в ній мають бути  щонайменше 2,5% гумусу.

За роки незалежності України рівень гумусу зменшився на 0,22%, в абсолютних величинах – з 3,36 до 3,14%. На думку експерта Всесвітнього банку Д. Нізалова, «втрата гумусу – це ціна того, що в Україні агропромисловий комплекс забезпечує 14% ВВП і є головною експортною галуззю країни». Це ще означає, що Україна займає третє місце в світі з вирощування кукурудзи, п’яте – з експорту пшениці, третє  – з виробництва соняшникової олії. А головне – скорочення тваринництва, яке давало основну частину органіки. Розбалансованість сільськогосподарського виробництва, відсутність реального власника землі призвели до до даної диспропорції.

Генеральний директор ВОО «Українська аграрна конфедерація»  П. Ковальов зазначає: «За останні десять років ми втратили 0,1% утримання гумусу – це шалено безглузда втрата, тому що 0,1% гумусу потрібно відновлювати протягом ста років раціонального і ефективного використання земель».

Кому ми маємо «завдячувати» за нищення українських чорноземів?  Як вважає експерт О. Піронюк, – українській владі, яка за роки незалежності довела до такого стану в гонці за валом! Валовий збір виріс вдвічі – до 62 млн т. А дехто з «спеціалістів» пропонує зростання виробництва до 100 млн т зерна.

Родючість українських чорноземів, яка досі посідала 4-е місце у світі після Росії, США, Китаю, характеризується падінням родючості, зменшилось внесення органіки, розораність землі в багатьох областях (Херсонській, Черкаській, Кіровоградській, Вінницькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській) дійшла до 85-87%, порушився баланс між  кількістю пасовищ і сіножаттю та площами для вирощування агрокультур. Все це означає початок втрати української державності. Уже сьогодні  терміну «українська державність» уникають наші популярні видання – найвідоміші словники української мови, не кажучи вже про інші.  

13 листопада 2019 року однополярна Верховна Рада ухвалила  в першому читанні «Закон», можна сказати, розбазарювання української землі. Це не тільки  продовження деградації українських ґрунтів, це початок втрати незалежності української держави.

Перше читання закону не визначає багатьох умов оцінки, продажі, оренди, як і капіталовкладення за оренду українських чорноземів. Антиполярність в українському суспільстві призвела до навали РФ на територію України (Донбас, Крим, ЗМІ), захоплення влади профанами, які, маючи два паспорти Ізраїлю, України та іншими запасними,  не здатні виконувати капітальний ремонт  в чужій квартирі.

Який потрібний нам закон про землю? Такий, який захищатиме вітчизняних малих фермерів, це бачить Ю. Тимошенко. Для цього земля має бути державною, і держава здаватиме її в оренду, але не продавати по 210 000 га в руки Коломойським. Передбачається, що ринок землі запрацює 31 жовтня 2020 року. А може не запрацювати?