Ганна Тартинських: «Мета нашої організації- це сформувати у суспільства нульову толерантність до насильства і дискримінації»

Ганна Тартинських: «Мета нашої організації- це сформувати у суспільства нульову толерантність до насильства і дискримінації»

Надзвичайну, одночасно  зворушливу  та тривожну виставу в межах власного проекту «Світ проти насильства» показали на форумі «Жінки. Мир. Безпека» актори народного драматичного театру з м. Бердянська. Уявіть собі величезні фото банери розміром десь 2 на 3 метра, на кожному з яких зображено фото-сцени тих чи інших побутових насильницьких дій, які, на жаль,  заполонили життя сучасної людини без поділу на стать і вік. Банери закріплені на металевих рамах з коліщатками, аби мати можливість їх рухати за ходом вистави. Величезний слоган на кожному банері: «Насильство- це злочин»  Актори засобами  пантоміми під музику виконують сцену за сценою на тлі того чи іншого фото. Так перед глядачами миттєво спливають сцени булінгу, насилля над дітьми, знущання над жінкою, дитяча жорстокість. Вони минають перед очима, але залишаються глибоко у серці глядачів.

Звідки прийшла ідея створити такий складний соціальний проект, та як відбувалася робота над ним, розповіла його ідейна наставниця та  керівниця, член правління Громадянського Об’єднання «Жінка майбутнього» Ганна Тартинських:

«Це ідея виникла у керівника нашої організації Наталії Копиці. Раніше ми не бачили таких проектів. Це все результат наших дискусій,  нашої  спільної роботи, якихось наших мрій. Мета нашої організації – це сформувати у суспільства нульову толерантність до насильства і дискримінації. І в цьому проекті  ми об’єднали людей різних вікових груп, різних соціальних верств. Це дуже різні люди. Тут журналісти беруть участь, і волонтери, і студенти, і жінки фонду «Дядько Гоша», який об’єднав людей третього віку, тобто пенсіонерів. Всі люди, які зображені на фотографіях – це волонтери. Ситуації, які там розігруються, – це кейси, з якими ми працюємо в нашій організації, тобто це реальні випадки,  з якими ми стикалися, і ми це перенесли на фотографії. Ми шукали фінансування, бо дуже коштовними вийшли конструкції, і нам допомогла програма ООН з оновлення та розбудови миру. Вони профінансували безпосередньо виготовлення конструкцій та друк банерів, а  все інше було на волонтерських засадах,  і всі актори, фотографи, фотомоделі – теж волонтери.

Перший показ ми зробили 1 грудня,  у  День проти насильства в місті Бердянську. Нас підтримала міська рада, вона нам допомогла  із транспортом для перевезення наших декорацій,  надала приміщенні, допомогла  розмістити рекламу. А зараз нас запрошують приїхати і показати виставу в інші міста, тож  ми шукаємо можливості, подали заявку на участь проекту в Український Культурний Фонд. Для нас було несподівано отримати  фінансову допомогу від ООН,  це була якась удача, збіг обставин, або ж все разом, аби театр був».

Учасники проекту  показали театральними і візуальними засобами,  що життя людини, і доля людини складаються по-різному. Ці історії відображають ситуації,  коли людина постраждала від насильницьких дій. І також тут показані історії,  як розвивається доля і життя людини,  як вона себе почуває, коли у неї немає такого досвіду.І це кардинально різні життєві історії.

Безпосередньо постановку вистави здійснила  Світлана Орищенко – керівник театральної студії «Теремок» і Народного драматичного театру у м.Бердянськ.

 

Олександр Максимов