Зустріч. Оксана Пекун відкрила душу запоріжцям

Зустріч. Оксана Пекун відкрила душу запоріжцям

Оксана Пекун– професійна і талановита у творчому житті, щира і відверта у повсякденному. Народна артистка України поділилася своїми успіхами і переживаннями. Розказала про кохання, відпочинок і творчі здобутки.

 

– Пані Оксано, скажіть, будь-ласка чи є момент у Вашому житті, який розділив життя до і після.

– Таким моментом, напевно, є зустріч з моїм продюсером Володимиром Коваленком. До неї була одна Оксана Пекун, а коли вже біля мене з’явилася людина, яка стала опікати, любити, розуміти, допомагати у всьому, тоді стало по-іншому. Самій співачці тяжко: без підтримки, без розуміння,  без вірного плеча нічого не було б.

 

– Кажуть, до знайомства з Вами Володимир Коваленко сказав: “Та нащо мені та Пекун?” Чи не згадуєте чоловікові цю фразу нині?

– Так, було таке. Володя був керівником і автором фестивалю “Мелодія” у Львові, а львівське телебачення було тоді на висоті, і як мені, молодій, талановитій співачці, не потрапити туди? Попросила передзвонити керівника тернопільського регіонального телебачення і так би мовити протекцію мені зробити, а Коваленко сказав: “Та нащо мені та Пекун, у мене стільки зірок є”. Я вдячна чоловікові, що він тоді так сказав, але все-таки повірив у мене. Тоді ми вперше познайомилися. Я ніколи не думала, що є кохання з першого погляду, але це сталося.

 

-Чи допускали колись думку, що Ваш продюсер стане ще і чоловіком?

– Я над цим навіть не задумувалася, ми просто йшли разом однією стежкою, напрацьовували результати, репертуар, нові знайомства, ми були одним цілим. І це дуже важливо, бо про гроші, звичайно, треба думати, але це один бік роботи. Продюсер повинен жити своїм дітищем, а не думати тільки, як на ньому, вибачте, заробити бабло.

 

– Сьогодні у Вас, як в артистки, велика команда?

– Це балет, стиліст, PR-менеджер, маркетолог, театр пісні, і звичайно, продюсер. З командою ми не те що кожен день зустрічаємося, а від репетиції до репетиції, від концерту до концерту.  Приблизно, це чоловік 12. А якщо говорити про людей, які мене люблять і шанують, то це величезна команда- вся Україна (посміхається).

 

– Люди на вулицях напевно впізнають, чи не хочеться деколи сховатися?

– А я ховаюся. Але я ходжу по вулиці, їжджу в метро іноді, і в маршрутку можу сісти, тому що я  хочу бути біля людей. Якщо їду у відрядження в село, то я маю розуміти, чим люди живуть. Не можна постійно сидіти у спа-салоні (хоча я це теж час від часу роблю) і робити манікюри-педікюри, треба відчувати і звичайне людське середовище.

 

– Як Ви проводите вільний час?

– Його дуже мало, але коли є, то, по-перше, намагаюся виспатися, по-друге, я дуже люблю проводити вільний час у заміському будиночку, як кажуть, зміна заняття – найкращий відпочинок. Взагалі, я можу і на городі працювати, і вишивати, і плести, і шпалери клеїти, і підлогу мити, і цвяха забити – все можу. (Сміється). Про хоббі – то я люблю всіх стригти, робити зачіски. В турах прямо черга стоїть. Якщо бачу, що треба людину підстригти,  у мене аж руки чешуться, я так і кажу: “Хочеш, підстрижу?” У відповідь чую: “Ти? Підстрижеш?”

 

Шопінг – це теж відпочинок? І взагалі, як жінка на що любите витрачати гроші?

– Шопінг – без нього жодна жінка не зможе жити. Тому навіть звичайний похід у продуктовий магазин перетворюється на читання етикеток. Коли настрою немає, я кажу: “Все, не йду на роботу! Іду прогуляюся! Вдягаю бандану, окуляри, щось простеньке, аби ніхто не міг подумати, що це я. Але мене мова видає, коли починаю говорити з продавцем, у неї одразу великі очі робляться і каже: я вас десь бачила.

 

Чи залишається час на перегляд програм по телебаченню?

– Я дуже люблю футбол, пристрасна прихильниця збірної України. Переживаю, коли мені не вдається подивитися матч. Пригадую, наша збірна якось грала декілька матчів поспіль, то я встигла зв’язати светр – від нер­вів. Але светр гарний вийшов. А під час Олімпіади мене від телевізора просто неможливо відірвати…

 

– Чи є у Вас улюблене місце, де буваєте на самоті?

– Я люблю свій заміський будиночок, люблю Маріїнський парк і бузковий куточок у ботсаду. Але найкраще відпочиваю, коли ми їздимо Україною. У нас є своє море, гори, ліси, степи – і таке все неповторне. Мене настільки це все заряджає енергетикою, що іноді і не хочеться кудись за кордон. В принципі, хочу поїхати до Венеції, Парижа, але немає часу на це і, напевно, не треба, поки що. Я пізнаю Україну, коли вже напізнаюся її, на пенсії, може, поїду. (Сміється).

 

– Звання народної артистки додало нових обов’язків?

– Я 13 років була Заслуженою артисткою України. Коли мене люди питали, чому я не народна, відповідала, що пішла в народ, тому мабуть, стану і народною. Ці звання сьогодні знівелювалися, а найголовнішим було, є і буде ставлення простих людей. Якось їдемо в Карпатах, відкриваю вікно, аби запитати, як проїхати, а мені кажуть: ой, це Оксана Пекун – ось найкращі слова для артиста, це значить не дарма ми працюємо. Оце є справжнє визнання.

 

  • Розкрийте Ваші секрети жіночої мудрості

Компліменти треба чоловікам говорити, треба хвалити. Іноді нам, жінкам, варто заплющувати очі на те, що чоловіки роблять, промовчати, порахувати до десяти, щоб заспокоїтися. Жіноча мудрість ще нікому на заваді не стала. Потрібно вміти свої думки чоловікові в голову вкласти. За великого бажання підхід до кожного можна знайти.

Маємо бути впевнені, що й досі потрібні одне одному, бажані, не скупитися, знову ж таки, на тепле слово, сюрпризи.

 

  • Оксано, розкажіть про ваш майбутній концерт у Запоріжжі? Як іде підготовка?

У Запоріжжі я виступала часто. Але це було на початку 2000-х. Пам’ятаю, були великі концерти на центральній площі міста. Я  чекаю на зустріч із своїм глядачем. Для мене важливо, що я  покажу себе, як співачка, покажу свій творчий доробок за останні роки. І це хороший привід зрозуміти, що я і моя творчість потрібні нашому глядачеві.

Готуючи концертну програму, ми ще думаємо, яку пісню після якої поставити))) Безсонні ночі, адже ми розуміємо, що концерт має бути на одному диханні і кожна хвилинка у концерті не має бути зайвою і щоб в кінці глядач мав сказати: «Хочу ще»))) І обов’зково на концерті глядач побачить мою творчу душу!!! Адже концерт так і називається: «ДУША МОЯ».

Розмову вела Наталія Маслова