Володимир Сивак: «Держава проявляє себе як поганий акціонер і партнер»

Володимир Сивак: «Держава проявляє себе як поганий акціонер і партнер»

Директор ЗТМК Володимир Сивак напередодні зборів акціонерів, що в чергове перенесені і призначені вже  на 29 травня, у відвертому інтерв’ю розповів про корпоративні війни, кримінальні справи проти нього і  перспективи подальшого розвитку нашого комбінату.

 

Невдовзі  мають відбутися збори акціонерів ТОВ «ЗТМК». Одне з питань черги денної – зміна директора. Ви готові поступитися місцем?

– Розцінюю  ініціативу Фонду держмайна щодо такої поспішної і безпідставної  зміни директора на нашому комбінаті як недоречну. На часі – вирішення проблем розвитку нашого підприємства. Радше б  ФДМ так заповзято  опікувався розглядом проблемних питань ЗТМК. А це – лишень  чергова спроба тиску на мене. Останні шість років я постійно перебуваю під тиском, в тому числі, і  різних силових структур. Тож чинити опір  такого  роду необґрунтованим діям для мене  вже стало звичною справою. Ще у  березні дізнався про  намагання чиновників  і,  звернувшись до юристів, з’ясував: вони, по-перше,   порушують КЗпП України, намагаючись мене звільнити. По-друге, порушують постанову Уряду, яка регламентує процедуру призначення нових керівників на підприємствах, де у держави великий акційний пакет ( Постанова уряду №777 від 3 вересня 2008 року.- авт.). За цією постановою для зміни керівника необхідно провести конкурс на посаду, існує чіткий порядок його проведення. Це не просто сісти в кабінеті і призначити розпорядженням якусь людину.

Крім того, є багато інших юридичних нюансів. Я не тримаюся за владу на комбінаті, але допустити профанів на  цю посаду буде помилкою.  Тож я подав позов до суду, і суд першої інстанції  ухвалив рішення, яке забороняє таке  робити. Суть рішення суду – ФДМ заборонено звільняти, відстороняти і обмежувати мої повноваження як директора підприємства на період цієї суперечки. І я вимагатиму від Фонду держмайна  його виконувати. Та найважливіше, чому я позивався, – не довіряю тим «загадковим» людям, яких ладять керувати ЗТМК. Вбачаю в цій спробі підкилимного призначення  колосальний ризик некомпетентного управління. Ті, кого хочуть поставити керувати комбінатом, не мають ні найменшого уявлення, як керувати таким великим промисловим підприємством. Все це нагадує призначення по блату, без конкурсу, без дотримання елементарних правил. Але  ж  наш ЗТМК – підприємство такого(!) масштабу – це не іграшка і не піддослідна тваринка для експериментів. Тут працюють тисячі людей. І ціна помилок буде занадто великою. Поки я не розумію, що ФДМ як представник держави, утримувача 51% акцій,  збирається робити з комбінатом. У той же час наміри другого акціонера – Tolexis Trading Limited (49%) – зрозумілі і прозорі, компанія демонструє реальну стратегію подальшого  розвитку підприємства, інвестує свої наміри конкретними обсягами живих грошей. Тому, якщо збори акціонерів все ж відбудуться (їх призначали вже кілька разів і  переносили – спершу  30 квітня, потім 12 травня, тепер на 29 травня.-авт.), не певен, що піде мова про зміну директора, а от серйозна розмова між акціонерами – потрібна.

– Про що саме, на Вашу думку, варто помізкувати акціонерам  за столом перемовин?

– Нагадаю, коли  сформувалося наше ТОВ, держава внесла зі свого боку  майновий комплекс, а інвестор – свої кошти в статутний фонд, в тому числі,  і кошти для реконструкції, програму якої ми розробили ще тоді, коли наше підприємство було казеним. Це  була широкомасштабна програма повної реконструкції з модернізацією виробництва, з будівництвом наступного переділу – плавки титанових злитків. Ця програма, була розроблена спільно з Інститутом титану і рядом інших НДІ і  представлена  ще ​​в 2011 році на засіданні  науково-технічного комітету Міністерства промислової політики. Її затвердили. Після цього було підготовлено лист до Міністерства промислової політики з проханням про формування державної підтримки – фінансування для проведення реконструкції підприємства. Але грошей держава не знайшла. Власне, акціонування нашого підприємства відбулося саме для того, щоб приватний інвестор, ставши його акціонером, мав сенс вкласти свої кошти в модернізацію ЗТМК. Коли утворилося наше ТОВ,  була затверджена інвестиційна програма розвитку підприємства. Відповідно до неї, на першому етапі ми планували наростити обсяги виробництва титанового шлаку, який тоді був дуже затребуваним. Тож приступили до виконання цієї програми. Але бойові дії на сході країни в 2014 році змусили нас серйозно задуматися про кардинальний перегляд її виконання. Тому що велика частина технологічного обладнання, яке ми планували закупити, необхідно було замовляти саме в Російській Федерації. Це обладнання досить дороге, з тривалими термінами виготовлення. Частину обладнання планувалося також  замовляти на підприємствах Донецької та Луганської областей, а вони опинилися на території бойових дій. Виникли ризики того, що, приступивши до виконання цієї програми, ми отримаємо в майбутньому низку проблем з поставками, логістикою, зі збутом. Були геополітичні і санкційні ризики. Тому ми запропонували ФДМ, як власнику 51% акцій,  внести коригування в інвестпрограму. Відправили документи в ФДМ, їх вивчили фахівці Фонду та попросили нас підготувати експертні висновки. Ці висновки були підготовлені і надані. Їх складали досить серйозні організації. Ми запропонували Фонду провести загальні збори акціонерів з внесенням питання про зміну інвестиційного плану до черги денної. На жаль, ця програма так і не була ухвалена. Змінилося декілька керівників в ФДМ, але ні на одному із зібрань це питання не було розглянуто. По ньому відмовлялися голосувати представники Фонду. Одні не хотіли брати відповідальність, а інші навмисне не голосували. Тож, якщо збори акціонерів все ж відбудуться, я наполягатиму, щоб їх учасники в першу чергу вирішили ці нагальні для нашого комбінату питання.

– Як Ви вважаєте, чому ФДМ гальмувало таке важливе рішення?

– Ймовірно, через політичні причини. Ще при уряді Арсенія Яценюка політичне цькування підприємств Group DF і політичний тиск з боку функціонерів Народного фронту були нормальним явищем. Почитайте офіційні повідомлення Group DF того періоду.  Втім, історія  підприємства свідчить, що тут і раніше керували ті, кого призначали за політичними або чиновницьким квотами. Підприємство переходило з рук в руки різних кланів, але системного підходу до розвитку комбінату не було.  Ставленики різних прем’єрів, високих чиновників просто виконували їх вказівки, а не піклувалися про виробництво. Я не граю в політику і не хочу коментувати політичні питання, тому прізвища називати не буду. Але ми,  проаналізувавши дії всіх попередників, переконалися в неефективному управлінні з боку  держави.  Додам, що 51% ЗТМК на короткий період з 2014 по 2016 рік держава передавала ОГХК. Потім ФДМ назад забрав пакет. У січні-лютому 2020 роки ми не отримували нової інформації з ФДМ. У березні  почули, що ФДМ видав нову постанову: затверджений виконуючий обов’язки директора ЗТМК пан Лубенніков. Наша служба безпеки вивчила людину, яку  у ФДМ пропонують на мою посаду. Ми зібрали інформацію і прийшли до висновку, що зміна керівництва може призвести до повної зупинки підприємства через якийсь час. Дуже ймовірно, що комбінат після зупинки відправлять на порізку, в металобрухт. За схемою Запорізького алюмінієвого комбінату. Та людина, яку хочуть поставити керівником підприємства, не має досвіду в управлінні подібними промисловими і екологічно небезпечними підприємствами. У нас зараз взагалі немає розуміння того, що у нього є команда, яка може всім цим керувати. У них немає коштів для фінансування ЗТМК, поповнення оборотних коштів і немає ресурсів, для того, щоб вирішувати питання, які накопичилися. Легко розумію, чим усе може закінчитися. Тож щоб зберегти ЗТМК, буду чинити опір. Зараз новий Прем’єр. Ми очікуємо професіоналізму від цієї команди.

– До яких наслідків для бізнесу призвело  незаконне розпорядження Уряду про призначення на комбінат  нового директора?

– До нас почали звертатися наші іноземні клієнти, партнери, постачальники з одним питанням: що відбувається? Наші партнери були занепокоєні. Іноземці люблять спокійні нормальні відносини. Вони не люблять екстриму і непередбачуваності в бізнесі. Ми намагаємося утримувати ситуацію під контролем, але нам доводиться витрачати чимало сил, щоб  нейтралізувати ці ризики.

Імовірно, тим, хто наразі хоче зайти на підприємство, просто потрібен доступ до грошей підприємства – тих, які лежать на рахунку?

– Можу з вами погодитися. Цілком ймовірно, що є просто зацікавленість в тому, щоб забрати гроші. Це 175 млн грн. Плюс після зупинки підприємства його поріжуть на металобрухт. Повірте, тут є що продати, багато кольорових металів.

– А чим закінчилася кримінальна справа НАБУ, відкрита проти Вас  в 2016 році?

– У 2015 році ДП «ЗТМК було ліквідовано, а новостворене ТОВ отримало всі борги попередника. В період реорганізації довелося вирішувати питання щодо погашення боргів цього ДП. У 2016 році, після того, як це все було завершено, НАБУ порушило проти мене кримінальну справу. Мене звинуватили в тому, що я незаконно гасив борги ДП “ЗТМК”. Ми це робили тому, що кредитори могли застосувати додаткові штрафні санкції, аж до банкрутства. Різні провадження  навколо ДП не давали нам можливість завершити реорганізацію, тому ми витрачали ресурси, щоб погашати старі борги ДП. Втім, по цій справі є рішення першої інстанції, де я визнаний невинним. Справа зараз розглядається у Вищому антикорупційному апеляційному суді. Але це не єдина справа проти мене. Вже збився з рахунку, кримінальних справ більше десяти. Це хіт-конвеєр. Всі виключно замовні справи. Це зрозуміло вже всім. Це така усталена форма тиску та вимагання. Це і кримінальні справи від міліції, і від прокуратури міста, і від СБУ. Зараз найгучніша справа – від НАБУ. У СБУ є справа про державну зраду. Це тільки ті, що на слуху. Звинувачують в чому завгодно! Навіть в екологічному геноциді. Саме так держава допомагає керувати! Сьогодні НАБУ судить мене за те, що віддав борги. СБУ – за те, що не погасив борги. Ці наїзди взаємовиключні, вони абсурдні. Це такий нескінченний репресивний каток. Мета – збити з ніг. Виходить, коли директору потрібно займатися заводом, він змушений ходити на допити. Я вже ходив на допити більше 150 разів. Вдумайтеся! 150 раз! Скоро можна буде цілу книгу написати.

Чи може Фонд держмайна виставити на приватизацію 51% ЗТМК?

– Згідно із законом до кінця року вони цього зробити не можуть. Програма приватизації на цей рік вже затверджена. Плани з приватизації затверджуються в жовтні-листопаді року, що передує року, в якому хочуть провести приватизацію об’єктів. На 2020 рік комбінат не внесений до переліку об’єктів на приватизацію. Це перше. Друге, вони за законом все одно зобов’язані запропонувати викупити пакет спочатку другому акціонеру.

А хто може бути замовником на ці 51%?

– Швидше за все, замовників немає. Є, звичайно, розуміння, що компанія Glencore може дивитися в цей бік. Вже поміняли керівництво на ОГХК, і там начебто є інтерес Glencore. Це солідні трейдери, але вони не зовсім стратегічні інвестори. ОГХК залишилося жити три роки. У них вичерпуються запаси. А ЗТМК буде жити два-три місяці, якщо в нього ніхто не буде вливати кошти. Ми сьогодні працюємо за рахунок тих коштів, які отримуємо від реалізації продукції. Але ми збиткові, гроші поступово вимиваються з обігу. Я як директор взагалі не відчуваю, що ЗТМК в принципі необхідно державі. Жоден чиновник не допомагає вирішити питання підприємства, як це  зазвичай відбувається в інших країнах. Поки тільки розмови. Зрозумійте, ЗТМК – це єдиний в Європі завод такого роду. І Україна могла б мати реальну перевагу перед іншими виробниками, наприклад, з Росії, Казахстану, Японії. Але що виходить? Коли підприємству потрібно вирішити, куди йому йти – вліво або вправо, держава не приходить на збори. Вона самоусувається від прийняття важливих рішень. Зараз нова фаза. Замість того щоб допомагати, вирішили зняти директора. Але це негативно відбивається  на весь інвестиційний клімат країни. Розумієте, якщо не буде поваги до вітчизняного інвестора, чи не буде чесного партнерства, зовнішні інвестори ніколи не ризикнуть вкладати гроші в Україну. На жаль, держава поки проявляє себе не просто як поганий партнер. Це гірше, ніж поганий. Будь-який український актив, актив, в якому держава має частку, стає в розумінні інвестиційних кіл “отруєним” активом.