У боротьбі за життя видання «Запорізька правда» наш творчий колектив захищається і … перемагає

У боротьбі за життя видання «Запорізька правда» наш творчий колектив захищається і … перемагає

Черговий раунд судових позовів, який започаткувала сумнозвісна керівниця КП «Запоріжжя» Лариса Мефьодова, що, за її ініціативою,  стосувався позбавлення редакції газети «Запорізька правда» приміщення у  запорізькому Будинку преси, нам вдалося вистояти і перемогти. Рішенням Апеляційного господарського суду у м.Дніпро пані Мефьодовій заборонено виселяти нашу редакцію із двох кабінетів Будинку преси, де наразі розміщено майно КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР.

Нагадаємо нашим читачам, що боротьба за роздержавлення,  а відтак,  за існування нашої газети із 103(!)-річною історією, яка є клейнодом і своєрідним брендом Запорізького краю, триває з 2016 року. Саме тоді вступив у силу Закон України про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ, який зобов’язав власника газети – Запорізьку обласну раду відпустити  видання у вільне плавання.

 На жаль, депутати облради нинішнього скликання, підбурювані керівником фракції  партії на той час «Солідарність» блока Петра Порошенка, а нині «Європейської солідарності», до того ж тоді ще   заступником голови Запорізької обласної державної адміністрації Едуардом Гугніним   у порушення Конституції України, Основного Закону, що зобов’язує всіх громадян нашої держави ( чи пересічних, чи депутатів – однаково) неухильно виконувати всі закони, не вважали за потрібне виконати Закон України про роздержавлення ЗМІ. Облрада  на чолі з Григорієм Самардаком взяла курс на знищення «Запорізької правди». Та Запорізька громада сказала своє вагоме слово у цій справі. Запоріжці, передплачуючи свою газету, підтвердили власну готовність  боротися за рідне видання. Невдовзі створена громадська організація «Клуб друзів «Запорізької правди» взялася захищати газету у судах різних рівнів. Визначною віхою у цій боротьбі стало рішення Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпро,  яким облраду зобов’язано виконати Закон України про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ  по відношенню до «Запорізької правди» у повному обсязі – в тому числі,  із збереженням видання, його назви, мови, тематичного наповнення.

На жаль, рішення, ухвалене у апеляційній інстанції,   облрада не ратифікувала і понині. Тому «Запорізька правда» досі  залишається у підвішеному стані: позбавлене свідоцтва про державну реєстрацію  друкованого ЗМІ за ініціативою облради  його ж КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР не може виконувати єдиний вид виробничої діяльності, прописаний у  його Статуті – видання газети. Тому сьогодні замість «Запорізької правди» у світ тимчасово виходить газета «ПравдаЗП», заснована ГО «Клуб друзів «Запорізької правди».

Дякуючи підтримці запоріжців і нашій наполегливості, ми все ж доб’ємося того, щоб повернути читачам саме «Запорізьку правду».

Але допоки тривають ці процеси, деякі нечисті на руку ділки намагаються, скориставшись ситуацією,  позбавити газету її приміщення, в якому редакція знаходиться на законних підставах.

 Так, директорка КП «Запоріжжя», яке є розпорядником приміщень у Будинку преси, Лариса Мефьодова, вирішила вигнати газету із останніх двох кабінетів, де  наразі зберігається майно КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР. Наголошуємо, із двох (!) кабінетів. А колись редакція мала тут цілий поверх! Будинок преси у 70-х роках зводили для  редакцій запорізьких обласних газет і коштом самих цих газет. Певні політичні перетворення призвели до того, що приміщення були «націоналізовані» – перейшли у власність запорізької громади. Потрібен був розпорядник цього майна. Таким чином з’явилося КП «Запоріжжя». Будучи депутаткою Запорізької обласної ради від тодішньої політичної фаворитки  Партії Регіонів,  Лариса Мефьодова прибрала собі до рук таке «тепленьке і грошовите» місце, ставши директоркою зазначеного комунального підприємства.

Сьогодні  всі запоріжці є свідками результатів її «плідної» діяльності у цій царині. Там, де колись розміщувалися редакції газет, відкрито масажні салони, педикюрні кабінети, шоу-руми  жіночої нижньої білизни, тощо. Що й казати, гідне наповнення Будинку преси у часи, коли війна за незалежність України триває на всіх фронтах – і на надважливому  інформаційному!  І зазначимо. Це відбувається з мовчазної згоди  власника. А точніше. Розпорядника громадського майна в ід імені громади – Запорізької обласної ради! Нашому обуренню не має меж!

І ще більше обурення викликає факт того, що «зароблені» для бюджету Запорізької області (адже прибутки від діяльності  КП мають поступати до облбюджету, і за версією Лариси Мефьодової, вона бореться за  благо нашої громади!)ТАКИМ чином гроші, директорка КП «Запоріжжя» витрачає на… ліквідацію газети «Запорізька правда», подаючи позови до суду і винаймаючи  коштовних адвокатів, як от широко відомий у вузьких колах адвокат Олександр Неткал.

Попри те, що  Мефьодова була включена головою ЗОР  Самардаком (за проектом рішення облради) до складу комісії з реформування КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР, а відтак була добре обізнана із необхідністю передати приміщення редакції новоствореному медійному підприємству, вона вирішила заробити  на … журналістах, на виданні, яке на сто відсотків є проукраїнським, що захищає в інформаційному протистоянні інтереси Української держави, Українського народу, і є єдиним у нашій області друкованим українськомовним регіональним виданням.

Судовий процес проти газети КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР про зобов’язання повернути КП «Запоріжжя» нежитлові приміщення загальною площею 74,0 кв. м та стягнення грошового боргу, який ініціювала Л.С. Мефьодова, може стати прецедентом в історії Господарського суду Запорізької області як моральне знущання («катування» – за європейськими стандартами) над журналістами.

Наочно це можна було побачити у Господарському суді Запорізької області (суді першої інстанції), де суддя Наталія Зінченко зухвало відхилила всі аргументи захисників «Запорізької правди». Зокрема,  і щодо порушень ст.6 Закону України про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів, датований ще 1997 роком. Саме ця стаття регламентує стосунки  органів місцевого самоврядування і редакцій ЗМІ всіх форм власності і зобов’язує місцеву  владу передавати редакціям приміщення для виконання їх статутної діяльності  у безстрокове користування.

Суддя Наталія Зінченко не дослухалася аргументів захисту. Хоча захисники газети звертали її  увагу на той факт, що мова ведеться про КОМУНАЛЬНЕ приміщення, в якому на поточний момент знаходиться майно редакції – яка, в свою чергу, допоки ще  залишається реальним   КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ( нереформованим, неліквідованим, тощо). А отже, це майно – МАЙНО ГРОМАДИ. Тож авторка цих рядків як найманий менеджер на свій власний розсуд не може просто взяти і вивезти його кудись де-інде Наголосимо, йдеться про дві кімнати у п’ятиповерховій будівлі, в якій наразі близько 120 аналогічних приміщень!

А розпорядник цього майна  від імені громади – ЗОР й досі не ухвалив жодного рішення щодо подальшої долі цього майна. Нагадаю все ж про рішення третього апеляційного суду. Яке й досі не виконане!

Тож підтримуючи позов КП «Запоріжжя» про виселення КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР із приміщення, яке, нагадаємо,  наша редакція займає з 70-х років минулого сторіччя і яке зводилося як Будинок преси в тому числі і коштом газети «Запорізька правда»,  суддя Зінченко  ризикувала не тільки підтримати порушників  Закону України про державну підтримку ЗМІ…. А також тих, хто й досі ( вже рік минув!) не виконав судове рішення Третього апеляційного суду, але й створити нову юридичну проблему, яка суттєво ускладнить  долю нашого ЗМІ і стосуватиметься комунального майна, що перебуває на балансі КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР.

Також оприлюднили ми  і факт того, що керівництво КП «Запоріжжя» унеможливлює  роботу редакції, створюючи різноманітні перепони. Зокрема, встановлено електронні замки на вхідні двері. А ключі нам не видали.

Тим часом ведуть розкрадання нашого майна, зокрема, інформаційні стенди, присвячені ювілейним датам нашого видання – 85 років, 90 років, 100 років. Зараз їх вже не має на стінах коридору, що веде до приміщень нашої редакції. А між тим, вони мають визначну історичну цінність. На світлинах люди, які своє життя поклали на те, щоб жила «запорізька правда»! І у нас навіть не спитали дозволу, щоб зняти, і не повідомили, куди їх поділи. Не здивуємося, якщо їх просто знищили… Це злочин!

І про морально-етичні аспекти справи. КП «Запоріжжя» веде судові спори із нашою редакцією за кошти запорізької громади, адже оплачує їх із бюджету свого комунального підприємства, який є складовою обласного бюджету. На ці ж гроші винайняли адвоката, який намагається порушення закону України подати як … видатну заслугу  керівництва КП «Запоріжжя».

Ми же мусимо захищатися власним приватним коштом, відриваючи ці гроші від своїх родин і дітей.Авторка  цих рядків особисто взяла кредит у Приватбанку  і оплатила судовий збір. Бо у нашого підприємства наразі не має коштів. Адже через ініціативу ЗОР і її нехтування Законом про роздержавлення   наше підприємство було позбавлене  Свідоцтва про держреєстрацію друкованого ЗМІ ( ЗОР не передало права на видання нашому трудовому колективу, як це вимагає ЗАКОН!), а отже не може виконувати єдиний, згідно статуту,   вид виробничої діяльності – видання газети.  Тож борги із виплати заробітної плати працівникам редакції сягнули вже півмільйона грн. Наші рахунки порожні і , до того ж, арештовані.

 Ми звернули увагу  суду на факт злочинної  розтрати грошей громади з боку  КП «Запоріжжя». І вважаємо  підтримку даного позову  від КП «Запоріжжя» –  опосередкованим сприянням  ганебній розтраті коштів громади.

 Але суддя  Господарського суду Запорізької області Наталя Зінченко не вважала за потрібне зважити на наші аргументи.

 Тут саме час трохи розказати про цю суддю. Згідно розслідування, яке  провів журналіст всеукраїнського  видання  «Обозреватель» Влад Содель, суддя госпсуду Наталія Зінченко живе лише з донькою в квартирі площею 140 кв. м. При річному доході в 211 тисяч гривень вона має право управління позашляховиком Nissan Murano 2012 року випуску. Такий нині пропонують придбати за 25-35 тисяч доларів. Про реальний дохід Зінченко в 2013 році свідчить фото столичного  фотожурналіста Влада Соделя. Він сфотографував Зінченко на з’їзді суддів з годинником Van Der Bauwede LILY за вісім тис. доларів(!)  на зап’ясті. За тодішнім курсом, це третина її заробітної плати. Зважте, це тільки окремі факти.

 Тож і не дивно, небідна жінка Зінченко у своєму судовому рішенні підтримала небідну жінку Мефьодову, а не якесь там «жебрацьке» видання, яке борється за життя, бо йому «за державу образливо».

На щастя, цю ганебну помилку нам вдалося виправити у Апеляційному господарському суді м.Дніпро. Постановою судової апеляційної інстанції (головуючий суддя О.Г. Іванов) від 15 червня 2020 року  було скасовано рішення Господарського суду Запорізької області (винесене тепер вже сумнозвісною суддею Н.Г. Зінченко) від 29 січня 2020 року по справі №980/2770/19 в частині повернення та виселення з нежитлових приміщень.

Вважаємо це  перемогою усієї нашої Запорізької громади. Перемогою, в тому числі,  і над такими ділками, якими є  Лариса Мефьодова і її «адвокат»  Олександр Неткал. Звертаємо увагу Колегії адвокатів Запорізької області на цього «фахівця», який заради грошей здатен поступатися принципами професійної честі і гідності, відстоюючи завідомо протиправні позиції своїх клієнтів і порушуючи морально-етичні норми, беручи участь у судилищі над журналістами. Тож і майбутні клієнти пана Неткала можуть зробити свій висновок щодо його адвокатської компетенції і компетентності. Щодо таких, як він,  влучно зауважив духовний авторитет для багатьох  – протоієрей, відомий проповідник, наш сучасник Олександр Мень: «Іноді трапляється так, що Господь дає нам [можливість] пожати плоди власних гріхів».

Просимо голову Запорізької обласної державної адміністрації Віталія Боговіна, всіх депутатів Запорізької обласної ради, а також  керівництво Прокуратури у  Запорізькій області, Головного управління СБУ у Запорізькій області,  ГУ НГУ у Запорізькій області, а також міжрегіональне управління Міністерства юстиції України у  м.Дніпро дану публікацію розцінювати як офіційне звернення і докласти всіх зусиль, щоб  якнайшвидше рішення третього апеляційного адміністративного суду ( м.Дніпро) було виконане у повному обсязі. І газета «Запорізька правда» повернулася до своїх читачів.

 

Людмила Віслоух,

громадська захисниця газети «Запорізька правда»,

членкиня ГО «Клуб друзів «Запорізької правди»

Наталя Зворигіна,  

в.о. головної редакторки

 КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР