Пісні під його вікнами

Пісні під його вікнами

Зустріч, що днями відбулася біля меморіальної дошки на будинку №3 по проспекту Металургів, називалася без претензії, але вичерпно: «Співаємо Берковського». Чи треба нагадувати, що Віктор Берковський (1932-2005) – відомий вчений-металург і ще більш відомий (можна сказати – легендарний) бард і композитор, котрий написав понад 200 пісень?

Він народився й виріс у Запоріжжі. А з будинком №3 по проспекту Металургів пов’язано, принаймні, 15 років його життя: з 1946-го по 1961-й (пізніше Віктор Семенович приїжджав сюди в гості до батьків). Саме тут, перебираючи струни гітари, він складав свої перші пісні на вірші улюблених поетів. А потім співав їх разом із друзями на Хортиці й острові Байда. У Запоріжжі Віктор організував свій перший ансамбль. Вони були молоді, вони були романтиками…

– Я вдячний Запоріжжю за щастя, яке воно мені дало! – сказав у звуковому вітанні, що надійшло з Америки, Моріс Сінельніков – друг Берковського, з яким вони вчилися в Московському інституті сталі та сплавів, а потім працювали на заводі «Дніпроспецсталь».

Ідея літніх вуличних концертів біля меморіальної дошки барду витала давно. Але втілити її не вдавалося: зазвичай під час курортного сезону важко зібрати артистів. Та «не було щастя – нещастя помогло»: через карантин багато хто змушений був лишитися вдома. А якщо влаштовувати в такий час концерти – то просто неба безпечніше, ніж у приміщенні.

Пісенну зустріч напередодні 13 липня – дня народження Віктора Берковського – організував Запорізький театр поетичної пісні Олени Алексєєвої за підтримки ПК «Титан». Не лишився осторонь і Центр авторської пісні, художнім керівником якого є Олена Іванівна. Наче справжній «перпетуум мобіле», саме Алексєєва взяла на себе переважну більшість організаційних і творчих клопотів. А в концерті, крім артистів її театру, виступили Ганна Киящук і тріо «Неслыханная прибыль».

Пощастило чи знак згори? Замість обіцяної синоптиками грози липневий вечір видався приємно прохолодним. Під вікнами будинку №3 зібралося чимало публіки. Місце тихе, небагатолюдне, затишне, але досить просторе. Та й авторські пісні у живому виконанні – неголосні, мелодійні, глибокі за змістом – аж ніяк не заважали жильцям. Навпаки, дехто з них вийшов на вулицю, дякував і просив частіше влаштовувати подібні концерти.

Від першої витонченої мелодії «Под музыку Вивальди» до останньої завзятої «На далекой Амазонке» (яку слухачі на повний голос підспівували артистам) програма пройшла на одному диханні. Та чи не найбільшим відкриттям стала пісня «От і літо пройшло» на вірші Арсенія Тарковського. Адже вона уперше звучала українською мовою! Вдалий переклад зробив запорізький поет Олександр Медко, який недавно пішов із життя. А Олена Алексєєва донесла світлий смуток прощання, яке завжди здається занадто раннім.

Меморіальна дошка Віктору Берковському стала однією з перших у країні ба навіть у світі, що присвячена барду. Незадовго до пісенної зустрічі автор – скульптор Борис Чак – власним коштом оновив її і виготовив оригінальну підставку для квітів у вигляді половинки гітари. Він називає свій витвір «антивандальним», бо хоча гітара виглядає наче металева, насправді це старий дерев’яний інструмент, зсередини зміцнений пластиком і просочений спеціальною речовиною. Шкода тільки, що жодному зі слухачів не спало на думку принести бодай квітку…

Сторінку підготувала Віталіна МОСКОВЦЕВА