Олександр Овчинников: «Машинка – моя родина. Бажаю їй добра і процвітання»

Олександр Овчинников: «Машинка – моя родина. Бажаю їй добра і процвітання»

Вибори ректора національного університету «Запорізька політехніка»(у народі – «машинка») мають відбутися 21 грудня. У минулому випуску нашої газети ( №48 від 10.12.2020р.) в публікації «Як обрати  гідного ректора у «Запорізькій політехніці»?» ми познайомили наших читачів з критеріями, за якими у колективі мають обрати очільника одного з найпотужніших технічних вишів нашого краю. Їх висловили у своєму зверненні до колективу вишу члени його наглядової ради на чолі з Героєм України Вячеславом Богуслаєвим. Також ми назвали кандидатів на цю посаду: проректор Едуард Гугнін, кандидат соціологічних наук, доцент, відомий нашим читачам як «трунар «Запорізької правди»; Віктор Грешта, проректор, кандидат технічних наук, професор; Олександр Овчинников, завідувач кафедри обладнання і технології зварювального виробництва, доктор технічних наук, професор.

Нагадаємо, що на наш запит про відповідність критеріям оцінювання кандидатів на посаду  ректора  НУ «Запорізька політехніка» один з найавторитетніших викладачів вишу – професор кафедри обладнання і технології зварювального виробництва (в народі – кафедри зварювання), доктор технічних наук  Олег Биковський, який присвятив роботі у технічному університеті майже 60 років свого життя, зробивши відповідний аналіз, найбільш підходящою на посаду кандидатурою назвав саме Олександра Овчинникова, єдиного з кандидатів, якій має вчену ступень доктора технічних наук.

Нині пропонуємо  нашим читачам ближче познайомитися із цим кандидатом.

Доктор технічних наук, професор Олександр Овчинников, завідувач кафедри Обладнання та технологія зварювального виробництва інженерно-фізичного факультету Запорізької політехніки, очолює науково-дослідний центр «Титан Запоріжжя». Будучи авторитетним вченим у широких наукових колах як в Україні, так і за кордоном, він має багату практику реалізації інноваційних проектів для промислових підприємств, наукових та проектних установ України, Європейського простору та багатьох країн близького та дальнього зарубіжжя.

  • Олександре Володимировичу, скажіть відверто, навіщо Вам це потрібно? Що спонукало Вас  взяти участь у цих виборчих перегонах?
  • Ваша правда, краще б продовжував займатися власне науковою діяльністю. Чимало наших наукових  розробок запроваджують у реальному виробництві. Роботи у цьому напрямку вистачає. Втім, подальший розвиток нашої науково-промислової  діяльності загальмований недосконалими, точніше, недолугими організаційними процесами у нашому виші. А наші проекти, як то «Технопарк» на 13 млн євро, вже не вміщаються в масштаби кафедри. Їх реалізація –  прерогатива керівництва вишу, і в першу чергу, сфера персональної відповідальності ректора. Маю наочні приклади технічних вишів –  Київська, Львівська, Харківська політехніки, де відповідний розвиток відбувається на належному рівні. Реалізація великих проектів надає можливість вишу суттєво змінити на краще матеріально-технічну базу, підвищити заробітну плату викладачам до рівня провідних політехнічних університетів, яка на сьогодні має становити від 20 тис грн на місяць. Вмотивований взяти участь у виборах на посаду ректора ще й … своїми конкурентами. Вони, перебуваючи певний час на високих керівних посадах (Е. Гугнін – перший проректор «Запорізької політехніки»; Віктор Грешта – проректор з науково-педагогічної роботи та гуманітарних питань- ред.) жодним чином не вплинули позитивно  на розвиток нашого вишу, все, що вони сьогодні обіцяють, могли б вже реалізувати чи почати робити. Але маємо те, що маємо. Тож я, розуміючи, що ніхто, крім нас, нашої команди науковців-однодумців за реальної підтримки всіх наших співробітників, не зможе виконати завдання з нагального відновлення нашого університету. Бо дійсно, сьогодні  у виші такий стан справ, що варто думати,  в  першу чергу,  про його виживання і одночасно втілювати стратегію з його ефективного розвитку. А ми хочемо надати нашій альма-матер реальну  альтернативу сьогоднішньому стану.
  • Хто ці «МИ»? Про кого саме йдеться?
  • Не тільки на моїй кафедрі я маю підтримку. Мова про професорсько-викладацький склад, допоміжний персонал  і студентський колектив – учасників науково-навчального процесу у виші. У нашій команді Владислава Лифар, докторка економічних наук, професорка, завідувачка кафедри  маркетингу та логістики, Сергій Турпак, доктор технічних наук, завідувач кафедри транспортних технологій. У наших рядах професура, доценти, викладачі, аспіранти і докторанти, співробітники усіх структурних підрозділів, коледжів і технікумів, багато студентів. Хочу зазначити, що їх підтримка щира, та обумовлена їх особистим досвідом роботи у нашому університеті і впевненістю у моїх прагненнях та можливостях покращити стан університету. До слова, як зазначено у відкритому листі ректора С. Б. Бєлікова  від 11.12.2020 команда Едуарда Гугніна являє собою «команду Бєлікова – Гугніна», а останній є самовисуванцем. Мене висунули кандидатом на посаду ректора на засіданні кафедри Обладнання та технологія зварювального виробництва, випускником якої я є. Вже ця подія для мене є дуже важливим результатом моєї діяльності, і та підтримка, яку мені висловили в вигляді офіційних листів на ім’я в.о. міністра освіти та науки Шкарлета С.М., поважні академіки Ющенко Костянтин Андрійович, Фірстов Сергій Олексійович, Івасішин Орест Михайлович, керівництво Інституту електрозварювання ім Є.О. Патона, ПАТ «Інститут Титану», Університет провінції Панжихуа (КНР).
  • Які проблеми, на Ваш погляд, сьогодні потребують першочергового вирішення?
  • Суттєве зниження іміджу нашого вишу  і, як наслідок, – падіння обсягів та якості абітурієнтів на наші спеціальності та освітні програми. Об’єктивно, ми сьогодні на технічних спеціальностях маємо застарілу матеріально-технічну базу, старе,  здебільшого вже поламане обладнання. Для гуманітарних кафедр стан з матеріальною базою ще гірше. Спільною проблемою є забезпечення оргтехнікою, програмними засобами, що є дуже критичним у теперішній час при широкому застосуванні дистанційної освіти. Кричущим є стан з приміщеннями та аудиторним фондом, а саме другим корпусом, відсутність власних приміщень у наших технікумів, руйнування та пошкодження аудиторій. Колективи самотужки вирішують свої проблеми, у тому числі ремонти аудиторій. Це не критика, а констатація сьогоднішнього стану – діагноз. А ми ж не просто технічний виш, ми – наукова база з підготовки сучасних фахівців та науковців, тож маємо бути принаймні на крок попереду замовників наших послуг. Що вже говорити про зовнішній вигляд університету. Його зовнішній облік та інфраструктура має бути візитівкою «Запорізької політехніки» у кращому сенсі цього поняття. А існуючий стан справ – це результат небажання керівництва активно займатися розвитком у підпорядкованому виші. Цими питаннями треба опікуватись щодня. Допоки «Запорізька політехніка» тримається на авторитеті своїх викладачів. Але покоління змінюються. І мусимо подбати про гідну зміну. Як це зробити? Не варто «вигадувати велосипед». Наочний приклад для нас – Сумський державний університет. Сьогодні це – один з найсучасніших технічних вишів в Україні.  Прагну, щоб і  «Запорізька політехніка» повернула собі свою колишню добру славу. Наш політехнічний виш, який об’єднує технічні та гуманітарні напрямки, має стати сучасним інноваційним вищим навчальним закладом. Ми зробимо із  «машинки» виш  нового типу.
  • Що пропонуєте для того, щоб змінити ситуацію на краще?
  • Ми напрацювали низку програм за кожним із напрямків. І мова не про обіцянки, а про реальні речі. Які ВЖЕ працюють, але потребують масштабування в межах  всього університету і подальшого розвитку. Програма, яку я пропоную нашому колективу, забезпечить потужну базу для університету і сприятиме укріпленню його сучасної надбудови. Так, ми знаємо, що ніхто у світі не роздає технології, бо саме на цьому можна заробляти. Нам можуть продати готовий авіаційний двигун, наприклад. А щоб якусь важливу деталь або спеціальний сплав — ні. Тим більш, якщо мова йде про технологічні розробки.

Тому єдиний шлях для виходу із стагнації, єдина можливість розвитку — це  самостійне створення конкурентоспроможного продукту (і щодо власне продукції, і щодо освіти, до речі). Я бачу перспективу у тому, що «Машинка» має стати інтелектуальним центром – своєрідним хабом – нових ідей та технологій, який має тісний зв’язок із запорізькою промисловістю.

На нашій кафедрі 7 докторів наук. Ми сформували власну наукову школу, яка користується високим авторитетом у світі. З проектним інститутом титану ми створили платформу для залучення іноземних студентів до нашого університету як за технічними, так і гуманітарними спеціальностями.

Зараз ми  розробляємо унікальні технології та витратні матеріали для 3D-принтингу, серед наших партнерів як приватний бізнес, так і потужні підприємства країни, зокрема АТ Мотор Січ, ДП Івченко-Прогрес, ДК Укроборонпром, а також європейські та азіатські компанії.

Спільно з нашими партнерами-медиками ми виготовили сучасні титанові імпланти, в яких зацікавлені медичні заклади. Імпланти з нових низькомодульних сплавів, за біомеханічними параметрами вони перевершують деякі зарубіжні аналоги.  Це нові розробки, цього немає за кордоном. Важливим є той факт, що зазначені роботи реалізуються переважно нашими співробітниками та студентами.

Свій досвід та зв’язки ми готові втілювати на рівні всього університету та відокремлених структурних підрозділів. Я впевнений, що колектив «машинки» спроможний зробити такий прорив. Але, повертаючись до початку розмови, необхідно зазначити, що новий ректор такого потужного університету, як «Запорізька політехніка» повинен бути людиною, яка вже має реальний досвід досягнення поставлених цілей!

  • Не можу не торкнутися питання, яке хвилює сьогодні всіх у «Запорізькій політехніці» – мова про ймовірне злиття цього вишу із Запорізьким національним університетом, який нещодавно успішно поглинув колишню Запорізьку інженерну академію. Що пропонуєте протиставити цьому, сьогодні з огляду на реалії, здається незворотному процесу?
  • Так, ми відчули цю тенденцію. Адже постійна економія фонду заробітної плати і, як результат,  скорочення чисельності штатних працівників та інше.  Але об’єднання можливе тільки при бажанні та за рішенням всього колективу. При сильному ректорі, який буде турбуватися про колектив, а не за себе особисто, таке об’єднання неможливе. До речі, інформацію про об’єднання я чув тільки від «команди Бєлікова – Гугніна», як вони самі себе називають. Важливий факт, Едуард Гугнін – вихованець ЗНУ, і довгий час там працював. Досить дивно, що людина змінила своє ставлення до рідного закладу.  Спонукає замислитися і той важливий факт,  що він на теперішній час входить до наглядової ради ЗНУ (приказ МОНУ  № 1726 від 29.12.2017 р.), інформація розміщена на сайті ЗНУ. Тому це питання більше до тих людей, які про це говорять, а я впевнений в нашому колективі і в собі.
  • Забігаючи наперед, що саме зробите першочергово, якщо Вас оберуть на посаду ректора?
  • Найперше, стабілізую стан робочого процесу університету, який зараз водночас знаходиться під негативним впливом карантину та виборів ректора. По-друге, з’ясую реальну ситуацію щодо матеріально-технічного стану вишу. Адже сьогодні я не маю доступу до цієї інформації. Я впевнений, що нам вистачить коштів вже на весну поліпшити матеріально-соціальний стан наших співробітників, а в тих напрямках, про які я казав, зробити реальні заходи. У нашій команді є розуміння, як та за допомогою кого це зробити, наш  інтелектуальний і моральний потенціал  дозволить нам знайти шляхи вирішення будь-яких інших проблем. Я впевнений, що наше прагнення зробити з «машинки» сучасний, престижний університет зі своєю унікальною особливістю підтримають всі партнери та друзі.

Розмову вела Наталя Зворигіна