Безпечний простір: як на Запоріжжі гарантувати  права  всім у розмаїтому суспільстві

Безпечний простір: як на Запоріжжі гарантувати права всім у розмаїтому суспільстві

Справедливості заради, зазначимо, що кожна людина – унікальне створіння природи, а отже, з тих чи інших причин відмінна від інших, собі подібних осіб. Втім, в соціумі за різними ознаками вирізняють  групи людей, об’єднані спільними рисами – за статусними, професійним, етнічними, расовими, віковими та іншими показниками, в тому числі, і такими, що стосуються сексуальної орієнтації. І саме рівень культури і цивілізованого спілкування представників умовної  більшості із представниками і представницями різних  спільнот, а саме рівень їх безпеки і гарантування їхніх прав,  свідчить про  ступінь загального  цивілізаційного розвитку такого суспільства. І чим вищий ступінь емпатії,  толерантності і терпимості до  відмінних від інших громадян у громадській спільноті, тим досконаліше у соціальному сенсі згадане суспільство.

«Якщо ти ЛГБТ, то ти автоматично мій спаринг-партнер», – нападниця на гомосексуальних людей

Підняти тему толерантності до відмінних у нашій газеті  нас спонукала інформація, що надійшла із столиці. У Києві сталося два напади на молодих людей через підозру у приналежності їх до ЛГБТ-спільноти. Нападниця похизувалась у соцмережі фото постраждалих. «Обожнюю відпрацьовувати прийоми, – написала вона на своїй сторінці під картинкою із відповідним змістом. – Якщо ти ЛГБТ, то ти автоматично мій спаринг-партнер».

Група людей напала на студентів, що відпочивали у дворику на Лук’янівці, повідомляє Громадське. Бійку, за словами потерпілих, почала дівчина, відома своїми радикальними поглядами — вона вирішила, що студенти з ЛГБТ-спільноти.

Про напад повідомила одна з постраждалих студенток Лілія Луцак. Вона розповіла, що відпочивала з трьома друзями, а поруч вже була невідома компанія з 10-15 людей.

«Спочатку усе було мирно. З нами познайомилась дівчинка з їх компанії, ми дружньо поговорили. Розповіли хто ми, де навчаємось. Насторожила лише одна кинута цією дівчинкою, немовби жартома, фраза: «Я прийшла на розвідку», — сказала Лілія.

Пізніше вже інша дівчина звернула увагу на компанію студентів. Вона раптово почала лупцювати дівчат, зав’язалась бійка. На ранок наступного дня Лілія виклала сторіз про побиття. Як каже дівчина, її фото побачила нападниця та вирішила похизуватись своїми «досягненнями» в Instagram. На своїй сторінці вона розповіла, як «побила ЛГБТ-шницю».

Постраждала не приховує, що бісексуалка, але зазначає, що в день конфлікту це жодним чином не можна було зрозуміти, бо вона була з хлопцем (як каже дівчина, його теж побили хлопці з іншої компанії).

Як повідомила Лілія, після нападу постраждалі написали заяву до поліції, але за цей час вона вже встигла загубитись. Згодом вони звернулись до поліції Ірпеня, там пообіцяли направити справу до столичної прокуратури, а статтю перекваліфікувати не на просте побиття, а на ст. 161 ККУ (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками).

У коментарях під постом постраждалої Лілії декілька користувачів впізнали нападницю, вони кажуть, що дівчина має радикальні погляди, називає себе «карателем» і не вперше нападає на людей з неформальною зовнішністю. Сама Лілія каже, що змогла знайти переписку нападниці про цю бійку у Телеграм-групі «Протидія ЛГБТ».  Також Лілія опублікувала скріншоти листування нападниці з друзями щодо бійки.

Про аналогічний напад, що також стався нещодавно,  повідомляється і  на сторінці Мережі параюристів. Це ще один пост про напад на Подолі у Києві. Цього разу жертвою став хлопець, який не є представником ЛГБТ, проте має фарбоване волосся, що скоріш за все і стало причиною нападу.

Зі слів потерпілого: «До мене просто підійшло 5-7 людей, спочатку вони погрожували ножем, потім колективно напали та почали мене бити, напевно вони подумали, що я відношусь до ЛГБТ через пофарбоване волосся, але власне причину нападу мені так і не вдалось з‘ясувати»

Хлопець отримав значні тілесні ушкодження: закриту черепну мозкову травму, перелом кісток носу, тріщину орбіти ока, гематоми та переломи двох ребер.

Також в лікарні, зі слів потерпілого, говорили про те, що в понеділок відбулось мінімум три подібних напади на Подолі, за один вечір.

Наразі хлопець написав заяву до поліції.

Про ці сумні події та вірогідність прояву нетерпимості на місцевому рівні  запорізьку ЛГБТ- спільноту попередили у Інтернет-просторі представники ком’юніті «Гендер Зед».

Ком’юніті центр «Гендер Зед» – безпечний простір для ЛГБТ у Запоріжжі

  • «Гендер Зед» – місце, де тобі завжди раді. Якщо ти належиш до ЛГБТ-спільноти і живеш у Запоріжжі, або приїхав до нас у місто, ми завжди  раді тобі  у нашому ком’юніті центрі, готові познайомитися і створити умови для безпечного спілкування із такими як ти, – підтверджує координатор центру  Костянтин Андрєєв.

Він розповів, що ця організація як ініціативна група діє у нашому обласному центрі з кінця 2000-х, а офіційно зареєстрована як благодійний фонд у 2011-ому році.

  • Проблеми ЛГБТ-спільноти на  той час  актуалізувалися. Тому вирішили об’єднатися, щоб захистити права і доносити до суспільства правдиву інформацію, без викривлень, – зазначає Костянтин.

Щоб виконати поставлене завдання, організація почала розвивати свою діяльність у трьох напрямках. Один із них – просвітництво. Адже саме через брак достовірної інформації про представників ЛГБТ-спільноти у суспільстві відбуваються такі ганебні явища, як їх переслідування, що за своєю жорстокістю часом не мають меж.

Відтоді, як здобули офіційний статус, тут регулярно  проводять  семінари і тренінги для журналістів, лікарів, соціальних працівників, вчителів, вихователів, психологів, поліцейських, представників  інших  цільових груп. За майже десять років такої просвітницької  роботи, вважають у  «Гендер Зед», вдалося суттєво змінити ситуацію на краще. Принаймні, з часом гострота несприйняття людей з відмінною сексуальною орієнтацією послабилася, а кількість випадків нападів на них у Запоріжжі прагне до нуля.

Другий напрямок діяльності – розвиток  ком’юніті центру – безпечного для представників  ЛГБТ-спільноти місця, де вони можуть  спілкуватись у дружній атмосфері. Тут, у центрі, діє свій кіноклуб, організовують різноманітні майстер-класи, створюють цікаві івенти, тощо.

Завдяки рекомендаціям підписників та підписниць ком’юніті центр «Гендер Зед» у соцмережах сформовано  підбірку українських ЛГБТ-блогерів та блогерок в Інстаграм:

Monritta — епатажна діва та ЛГБТ-представниця українського шоубізнесу.

Живе з п’ятьма кішками-Монрошками, а сама вона зовнішнім виглядом та манерою здатна захопити увагу будь-кого, а вчинками — викликати повагу та визнання.

Mashukovsky — актор серіаліті «Київ вдень та вночі», знімає тіктоки разом з top_team_houze робить неймовірні мейкап-туторіали

Maximidow — знімає круті відео на Youtube про гей-культуру та ЛГБТ-життя українця у Німеччині

Moe_dilo — активно ділиться своїми нетривіальними роздумами про бодіпозитив та фемінізм

Veka.gui — ЛГБТ-активістка, блогерка та неймовірно крута волонтерка Маршів Рівності «КиївПрайд»

Lunavmesteslanoi —розповідає про буденне життя лесбійської пари в українській столиці

K0tvolera — особисті переживання, складні теми — його фішка

The99eth — робить круті інста-етери про небінарних людей

Третій напрямок – профілактика ВІЛ-інфекції серед спільноти чоловіків, що практикують секс із чоловіками (ЧСЧ). Іноді представники  цієї групи не ідентифікують себе як ЛГБТ. Для них організовуються медичні тестування, а при необхідності – надаються фахові консультації і подальший супровід лікування.

  • Ми – така ланка, яка забезпечує дружній простір, без осуду, – зазначає Костянтин.

«Суспільство стає більш толерантним. А ЛГБТ-спільнота – більш видимою», – координатор ком’юніті центру «Гендер Зед» Костянтин Андрєєв

Про це свідчать і результати анкетування, які у ком’юніті центрі «Гендер Зед» проводять за результатами семінарів і тренінгів. Згідно цих результатів,  близько 80 відсотків респондентів починають розуміти проблеми ЛГБТ-спільноти – стають до них більш толерантними, починають ставитися із розумінням.

  • Найбільші емпати серед нашої цільової аудиторії, для якої організуємо таке навчання,  – шкільні вчителі і психологи, – підтверджує Костянтин. – Зазвичай вони слухають історії наших «живих книг» ( практика спілкування в процесі тренінгу  з людьми, які розповідають власні історії, таких людей називають «живими книгами».- авт.) із сльозами на очах. Дехто з вчителів  потім ділиться і власним досвідом, коли школярі зверталися до них із своїми проблемами, з якими не могли піти до батьків, а вони співчували дітлахам, але не мали достатньої інформації, щоб надати необхідну підтримку. Завдяки нашим тренінгам, вони стають озброєними необхідними знаннями і досвідом. І готові надавати відповідну фахову допомогу.

Щодо проявів у публічному просторі, то з часів «Веселкових флешмобів», які починали організовувати у Запоріжжі потайки на каскаді фонтанів «Веселка»  у 2012-2013 роках, і які почасти могли сумно завершуватися для окремих учасників заходів, до наших днів, коли, у обласному центрі  відкрито провели повноцінний «ЗапоріжжяПрайд», відбулися певні позитивні зрушення у їх сприйнятті суспільством.

Інформація про ЛГБТ-спільноту стає більш доступною. Відповідно, ЛГБТ-спільнота стає більш видимою.

  • Сміливості додають  позитивні зрушення у суспільстві, – пояснює Костянтин. – Тому  все більше людей знаходять в собі сили вийти до громадськості з власним камін-аутом. Крім того, люди, які не відносять себе до ЛГБТ-спільноти, виходять на наші заходи заради підтримки. Навіть ветерани АТО починають писати в соцмережах, що вони виходять на ЛГБТ-заходи, щоб Україна жила в мирі.

Все більше громадських організацій на Запоріжжі розпочинають співпрацю із ком’юніті центром «Гендер Зед».Серед них ГО «100 відсотків життя», ГО «Взаємодія», організації людей з інвалідністю, жінок, постраждалих від домашнього насильства, інші організації. Торік запросили організувати своє представництво на Алеї громадських організацій в рамках потужного заходу – фестивалю «Хортиця Freedom».

І все ж вирішення проблем дружнього співіснування у суспільстві досі не знято з черги денної. За словами Костянтина Андрєєва,  головним викликом часу залишається протидія насильству по відношенню до представників ЛГБТ-спільноти. Про небезпеку для них свідчать і випадки, про які ми розповідали на початку нашої публікації.

  • Наполягаємо, щоб подібні випадки розслідувались поліцією, а винні несли покарання. І про це повідомлялось публічно, – зазначає Костянтин. –  Тільки  наданням процесу публічності, коли оприлюднюється інформація про невідворотність покарання, ми зможемо запобігти таким випадкам і попереджати насильство по відношенню до представників ЛГБТ-спільноти. Для цього  наполегливо і послідовно співпрацюємо із поліцією. Добиваємося того, щоб такі випадки розслідувались не як прояви хуліганства, а як злочини, які скоєні на ґрунті ненависті. Слід відзначити, поліція іде на контакт.

Все можна пояснити, але не всім

61 % українців вважають дискримінацію проблемою, яка існує в суспільстві. Але п’ята частина респондентів вважає, що це взагалі не проблема, і приблизно стільки ж не змогли відповісти на це запитання. Водночас кількість людей, які вважають дискримінацію дуже серйозною проблемою, за чотири роки зросла з 14 до 18 %. Найбільше дискримінацію як дуже серйозну проблему визначають респонденти в Києві, а найменше – в сільській місцевості.

Вік (40 %) та інвалідність (38 %) опитані називають основними ознаками, за якими відбувається дискримінація в Україні. Також серед основних ознак згадують сексуальну орієнтацію (26 %), стан здоров’я (26 %) та майновий стан – 24 %. Крім того, значна частина респондентів вказала на те, що людей в Україні дискримінують за критерієм статі (23 %) та етнічного походження (21 %).

Третина респондентів особисто стикалася з виявами дискримінації. Ще 14 % не змогли відповісти на це запитання. Водночас понад половину (54 %) заявили, що ніколи не потерпали від цієї  проблеми.

Толерантність

Відповідаючи на запитання, чи потрібно обмежувати права певних соціальних груп, респонденти розділилися. Зокрема, безумовно чи за певних обставин українці готові обмежувати права наркозалежних (63 %), олігархів (50 %), колишніх засуджених (46 %), людей зі специфічними політичними поглядами (46 %) та ЛГБТ (42 %). Середній рівень підтримки обмеження в правах спостерігається стосовно ромів (38 %) та безхатьків (31 %). Респонденти менш готові обмежувати в правах безробітних (18 %) і переселенців з Криму та Донбасу (20 %).

Тож, як порівняти з попередніми опитуваннями 2016 і 2018 років, дещо зріс рівень толерантності й зменшилася готовність населення обмежувати в правах певні соціальні групи.

Йдеться, зокрема, про колишніх засуджених (–3,8 %), представників ЛГБТКІ+-спільноти (–3,2 %), наркозалежних (–1,8 %), безхатьків (–1,8 %), людей з непопулярними політичними поглядами (–1,6 %) та ромів (–1,4 %).

Дані наведені за результатами соціологічного дослідження “Що українці знають та думають про права людини: оцінка змін (2016–2020)”. Опитування показує, як змінювалося ставлення українців до прав людини з 2016 року.

Репрезентативне дослідження у 2020 році проводив Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в співпраці з Центром прав людини ZMINA за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

Це опитування виявило низку змін у порівнянні з попередніми роками, які викликані серед іншого глобальною кризою і пандемією. Серед позитивних тенденцій – більша готовність відстоювати свої права й толерантніше ставлення одне до одного.

“Пандемія COVID-19 зачепила абсолютно всіх і змусила людей переглянути свої погляди та ставлення до інших. У подоланні глобальної кризи важливу роль відіграють толерантність та повага до прав людини. Саме вони зможуть наблизити Україну до реалізації Цілей сталого розвитку та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року”, – зазначила менеджерка проєкту ПРООН “Права людини для України” Світлана Колишко.

«Міфи про ЛГБТ розвінчуємо», – Ірина Куратченко, голова ОПП «Взаємодія»

Директорка Запорізького обласного центру соціально-психологічної допомоги, голова правління Запорізької обласної громадської організації «Об’єднання психологів та психоаналітиків «ВЗАЄМОДІЯ» Ірина Куратченко підтверджує, що головною проблемою у царині формування толерантного ставлення до представників ЛГБТ-спільноти залишається нестача інформації.

  • Досі навіть лікарі  подекуди не можуть дати чітку відповідь на питання: гомосексуальність – це хвороба чи ні? Деякі  педагоги вважають, якщо надати парі гомосексуалів можливість виховувати дитину, то вини неодмінно мають виховати гомосексуала. Представнику ЛГБТ-спільноти, якщо він не приховує своєї орієнтації, працедавець може відмовити у місці  роботи. Досі існує наказ Міністерства охорони здоров’я, яким заборонено таким людям бути донорами крові, – констатує Ірина.– Але такі і подібні до них міфи мусимо розвінчувати, якщо прагнемо бути розвиненим суспільством.

За її словами, у містах і селах, у невеличких населених пунктах місцеві жителі проявляють більшу толерантність, ніж жителі великих міст, де люди  проявляють більшу нетерпимість не лише до представників ЛГБТ-спільноти, але й один до одного. Щодо вікового цензу, то молодь більш чутлива до сприйняття толерантності у стосунках. Хоча  тема ЛГБТ-спільноти у студентів коледжів викликає сум’яття, в той час, як студенти вишів демонструють більш серйозне відношення.

  • Необхідно надавати вичерпну інформацію, в першу чергу, працівникам  сфер освіти,  правоохоронних органів, медицини, соцзахисту, забезпечувати для них відповідну просвітницьку роботу в цій царині,  – наполягає Ірина Куратченко.– Адже по більшій мірі саме від них залежить укріплення толерантності щодо ЛГБТ-спільноти і у суспільстві , в цілому.

Наталя Зворигіна,  «Запорізька правда»

Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цій публікації є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.