Безкультур’я безпам’ятсва: непокаране зло Єгора Мороза відіб’ється ще страшнішим злом

Безкультур’я безпам’ятсва: непокаране зло Єгора Мороза відіб’ється ще страшнішим злом

Депутати обласної ради нової каденції вже приступили до виконання своїх депутатських повноважень. Склад ради суттєво оновився. І всі друзі і шанувальники «Запорізької правди»  з надією очікують від народних обранців правильного рішення щодо подальшої долі видатного клейноду Запорізької області – єдиного в регіоні українськомовного друкованого видання із 104-х річною історією!

 Нагадаємо, що битва за відродження газети, поставленої на межу знищення попередниками нинішніх обласних парламентарів за сприяння  начальника управління юридичного забезпечення діяльності ради виконавчого апарату  ЗОР Єгора Мороза, триває вже четвертий рік поспіль.

Згадати Єгора Мороза у цій публікації  мене змусив його  виступ щодо подальшої долі нашої газети на засіданні постійної депутатської комісії з питань бюджету під головуванням  Володимира Кюрчева та за участі голови Запорізької обласної ради Олени Жук і її заступників Владислава Куценка та Геннадія Фукса.

 Зауважу, що саме Єгор Мороз як головний юрист облради свого часу міг би упередити  цю ганебну ситуацію із знищенням видання. Але він зволів за краще  не просто самоусунутись від виконання покладених на нього обов’язків, а саме – роз’яснити депутатам необхідність виконання Закону України про роздержавлення державних і комунальних друкованих ЗМІ, а навпаки – доклав всіх зусиль, щоб у Запорізькій області не залишилось власного унікального українськомовного видання із легендарною історією.

Єгор Мороз виявився для «Запорізької правди» таким  собі Геростратом. Той  в IV ст. до н. е спалив  Храм Артеміди, що знаходився на іонічному узбережжі Малої Азії поруч з античним містом Ефес. А Мороз гне своє – винищує запорізький клейнод.

 Тільки ж стародавні греки затаврували негідника, і з тих пір його ім’я стало прозивним і лайливим для всіх мародерів, що тішаться, винищуючи культурні цінності свого народу. А греки ж зналися на тому, як цінувати свою спадщину і як помститися за її знищення.

Натомість поблажливі українці пробачають такі речі своїм кривдникам. Саме у ці дні ми згадуємо великого сина українського народу – геніального композитора Миколу Леонтовича, автора найвідомішого у світі «Щедрика»,  якого  23 січня 1921 року, рівно 100 років тому,  у власному будинку підступно застрелив з гвинтівки агент російської ЧК. І сталося це саме в той момент, коли у Парижі у відомому Театрі Єлисейських полів (Théâtre des Champs-Élysées) твори Леонтовича зривають овації французької аристократії.

«Досконалість невимовна… мені бракує слів», пише паризька газета «La Press» того ж дня.

«Це одна з найцікавіших подій сьогоднішнього Парижу», зазначає «Journal Des Debats».

«Цей хор є одним із найбільш цікавих явищ. Я навіть наважусь сказати – найкращим з усього, що я коли-небудь чув у своєму житті, день у день слухаючи вистави, про які пишу», зізнається музичний критик «L`Homme Libre».

«Це ніби сам народ висловлює себе. Ніби він промовляє до нашого народу», резюмує «L`Humanité».

 Так світ відгукувася про творчість видатного сина українського народу.

Але підступний чекіст не поніс жодного покарання. Він канув в лєту безкарності. Навіть  ім’я його не відоме. І ми й понині  не знаємо, кому слати свої прокльони за цю ганьбу.

 Тому і понині нащадки таких чекістів продовжують знищувати нашу спадщину, і оком не зморгнувши.

От і Єгор Мороз  продовжує свою підступну діяльність, спрямовану на ліквідацію газети «Запорізька правда», вводячи в оману вже депутатів нового скликання.

Зокрема, на засідання депутатської комісії з питань бюджету він доволі жваво доповідав, як «переміг» колектив видання у  «всіх судах», а відтак, мовляв,  нічого і не залишається, як  ліквідувати газету, приєднавши її до КП «Запоріжжя», яке тільки тим і заробляє, що здає приміщення, які колись належали редакціям провідних газет нашої області, в оренду масажним салонам і шоу-румам нижньої білизни, тощо.

Зрозуміло, що у депутатів чимало інших важливих питань на черзі денній. У всіх сферах і галузях соціально-економічного і культурного розвитку регіону чимало проблем. І на їх вирішення потрібні кошти. У пошуку цих коштів можна посивіти. І все ж, хочу вірити, що депутати нової каденції не стануть сліпо довіряти  «висновкам» Єгора Мороза щодо газети «Запорізька правда», а принаймні перевірять його.

Я зі свого боку зауважу про рішення судів. Нагадаю, що 3 квітня 2019 року У Третьому апеляційному адміністративному суді м.Дніпро було ухвалене рішення, яким  зобов’язав Запорізьку обласну раду виконати Закон про роздержавлення у повному обсязі. Рішення вступило в силу з моменту проголошення його у суді. І юрист облради Єгор Мороз не міг не знати, що воно обов’язкове до виконання, а невиконання рішення суду несе відповідальність у вигляді позбавлення волі до 8 років. Більше того, Єгор Мороз мав повний пакет документів для роздержавлення «запорізької правди», підготовлений  провідними українськими медіаюристами. Нагадаю, що наша газета була обрана на конкурсі одною із п’яти газет України, на базі яких опрацьовувася алгоритм процесу роздержавлення.  Але прискіплива увага широкої громадськості  трохи збентежила   пана Мороза. Тому  касаційну скаргу до Верховного Суду було подано не від облради, а від Запорізької обласної державної адміністрації за підписом її тодішнього очільника – генерала СБУ Костянтина  Бриля. Дивно це було, бо саме ОДА на місцях відповідали за  реалізацію Закону про роздержавлення. Але ж пісні слів не викинути. А Мороз  очікував, що ситуацію «замнемо для ясності».

На щастя народу України, наша батьківщина – все ж правова держава. І у нас панує верховенство права. Верховний Суд у цій справі ( головуючий суддя М.І.Смокович) у Постанові від 16 вересня 2020 року відмовив ЗОДА у задоволенні скарги, а вирішення цього спору відніс до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою верховного суду  від 15 жовтня 2020 року  цю справу було скеровано на розгляд  до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя.

Врешті, суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя І.А.Крамаренко призначив справу до розгляду  на 5 лютого 2021 року. Тож далі буде. Але друзі «Запорізької правди» і тепер  будуть захищати своє видання. Ми готові  знову пройти цей шлях.

 Про ще один суд, «виграний» Єгором Морозом,   не можу не згадати. Мова про суд за приміщення, з якого орендодавець КП «Запоріжжя» намагався викинути «Запорізьку правду».

Нагадаю, що за перемогу в цій справі у суді вищої інстанції –  Центральному  апеляційному господарському суді( подія відбулася 15 червня 2020 року. головуючий суддя  О.Г.Іванов) авторка цих рядків і колега – журналістка, письменниця, правозахисниця  і авторка нашої газети Людмила Віслоух були удостоєні найвищої відзнаки Другого національного  журналістського конкурсу «Суд людською мовою»- «Кращий матеріал про позитивний приклад судового захисту прав людини». Рішення  апеляційного суду оскаржували у Касаційному господарському суді   і  облрада під проводом Єгора Мороза, і КП «Запоріжжя» під проводом  горе-адвоката  Неткала( ця персона нашим читачам теж добре відома з поганого боку). Але обидві касаційні скарги були відхилені. Тож позбавити  газету приміщення ані Мороз, ані будь-хто інший не мають права.

Все було б нічого, якби ж то такі вправи Єгороа Мороза у юриспруденції не коштували так дорого обласному бюджету.

Через те, що Єгор Мороз своєчасно і у повному обсязі не роз’яснив керівникам облради, що позбавлення свого комунального підприємства КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ ( фактично позбавлення ліцензії на виконання єдиного виду виробничої діяльності) створить кризову ситуацію із заборгованістю по виплаті заробітної плати і податків. На поточний момент сума боргу за період з квітня 2019 року по теперішній час наближається до мільйона грн.

Працівники газети весь цей час перебувають у стресі. Через невиплату заробітної плати більшість мусили звільнитися. Чимало сил і коштів, зазначу, власних коштів, авторка цих рядків мусила взяти кредити в банку і  направляти на суди для захисту видання.

 І кінця краю цим випробуванням не видно, бо Єгор Мороз  продовжує стояти на своєму – спонукає депутатів тепер вже нової каденції довершити його справу – знищити таки «Запорізьку правду».

Для цього він склав  і розмістив на сайті облради проект Рішення сесії про приєднання газети до КП «Запоріжжя» і просуває його на засіданнях всіх депутатських комісій. Зокрема, на комісії з питань бюджету він наполягав, що комісія з питань комунальної власності вже ухвалила це рішення.

Наголошую, зазначений проект рішення, який виставили на сайті облради  і який готується до винесення на чергову сесію облради,  про ліквідацію КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР шляхом приєднання до КП «Запоріжжя» ЗОР не є правомочним.

Закликаю народних обранців відхилити цей проект як такий,  що знищує клейнод Запорізького краю – єдину українськомовну газету регіонального рівня із 104(!) річною історією «Запорізька правда». А відродити  видання шляхом виконання Закону України про реформування державних і комунальних ЗМІ. Збережіть історію- врятуйте «Запорізьку правду»!

Гадаю, що вчинки Єгора Мороза по відношенню до «Запорізької правди» мають отримати належну оцінку депутатів. Людина, яка нехтує виконанням законів України апріорі не може очолювати  юридичну службу облради як профнепридатна.

Наостанок процитую Оксану Забужко, українську  письменницю, філософиню, лідерку думок, яка закликає українців по відношенню до власної  культурної спадщини взяти за взірець чехів:

«Чехи як нація – ідеальний взірець культури пам’яті: от уже в кого, справді, «ніхто не забутий, ніщо не забуто», і на кожному своєму, хай би як завгодно скромному, внеску в світову культуру проставлено всі належні «інвентарні номери» і начеплено таблички  «дивіться, це наше!» з букетами гіперлінків, – учімось!»

Наталя Зворигіна,

 в.о.головного редактора КП «Газета «Запорізька правда» ЗОР