Що несе українцям лібералізація трудового законодавства? Позиція профспілок України

Що несе українцям лібералізація трудового законодавства? Позиція профспілок України

В організованій Національною спілкою журналістів України і Федерацією профспілок України  Всеукраїнській онлайн конференції «Атаки на права працівників: позиція профспілок» узяли участь більше 230 редакторів, членів правління і секретаріату НСЖУ, керівників всеукраїнських профспілок і територіальних профоб’єднань ФПУ. І це була найбільша за числом учасників з усіх всеукраїнських онлайн нарад, які проводилися НСЖУ.

До спілкування з представниками засобів масової інформації приєдналися голова Федерації профспілок України Григорій Осовий, провідні спеціалісти ФПУ, юристи, науковці. Вони поінформували про тенденції та результати лібералізації трудового законодавства у світі і в Україні, надали консультації з актуальних питань трудових відносин.

Голова НСЖУ Сергій Томіленко, звертаючись до спікерів, наголосив:

– Ми розглядаємо цю конференцію як майданчик для інформування наших колег про ініціативи Федерації профспілок у справі захисту прав працівників, а також для отримання відповідей на актуальні питання в роботі медіа.

Щодо ініціатив НСЖУ в справі захисту прав журналістів і редакційних колективів ЗМІ Сергій Томіленко нагадав, що нині формується щорічний антирейтинг «Вороги преси», куди вносяться імена чиновників, які перешкоджають роботі редакцій і несуть загрозу свободі слова. Також НСЖУ активно співпрацює з податковим та профільними комітетами Верховної Ради, з урядовими структурами в справі напрацювання пільгового законодавства для медіа та впровадження антикризових заходів у період карантинних обмежень у наслідок поширення короно вірусної хвороби COVID-19.

– У захисті прав творчих колективів друкованих ЗМІ позиція ФПУ проявляється в діалозі з «Укрпоштою», де профспілки намагаються вплинути на національного поштового оператора, адвокатуючи інтереси друкованої преси, відтермінувавши чергове підвищення поштових тарифів. Ми вдячні профспілкам за таку підтримку і чекаємо позитивного результату, – стверджує Сергій Томіленко.

«ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ТА ПРОФСПІЛОК ПІД ЗАГРОЗОЮ» – лейтмотив виступу голови Федерації професійних спілок України Григорія ОСОВОГО

У своєму виступі Голова ФПУ, зокрема зазначив, що реформування законодавства у справі трудових відносин безпосередньо вплине на життєвий рівень практично кожної української сім’ї. За статистикою на українському ринку праці налічується 10 млн. 900 тис. найманих працівників, решта – підприємці, трудові мігранти, 1млн. 700 тис. осіб становлять офіційні безробітні. І якщо в країнах ЄС зайнятість населення становить до 75 відсотків, то в Україні ця цифра сягає тільки близько 57 відсотків. Сьогодні на одне вакантне робоче місце претендують шестеро осіб як мінімум.

Пояснюючи переваги профспілкових організацій, він наголосив, що:

– Трудові відносини формуються через укладення трудових договорів між працівником і роботодавцем. Є також колективні договори – коли згуртовані в організаціях профспілок працівники мають двовекторну систему захисту: через особистий трудовий договір і колективну угоду. Нині колективні договори діють у 98 відсотках підприємств, установ, організацій країни.

Якщо радянська система була більше спрямована на захист найманих працівників, то нинішня ринкова економіка ставить питання про збалансованість трудових відносин  працівника і роботодавця. І тут Григорій Осовий застерігає, що така рівність в умовах високого безробіття може призвести до диктату роботодавця. А також слід враховувати, що нинішня владна політична сила, декларуючи себе як неоліберальна, проводить повну ревізію чинного трудового законодавства. Викликають тривогу, наміри провладної більшості повністю демонтувати систему трудових відносин, що забезпечує права працівників протягом десятиліть. Нещодавно під керівництвом першого заступника голови Верховної Ради Руслана Стефанчука група нардепів подала законопроєкт, що також спрямований  на демонтаж норм і стандартів трудових відносин.

Професійні спілки, як особливо наголошується, виступають проти погіршення існуючих умов праці, проти послаблення трудових прав і трудових гарантій. Минулого року були проведені акції профспілок із залученням міжнародних організацій, що дало можливість призупинити турборежим зміни трудового законодавства.

Але на сьогодні профспілки відзначають другу хвилю атак на права працівників і відсторонення профспілок від процесу їхнього захисту. У відповідь ФПУ напрацювала комплексний покроковий план дій щодо захисту трудових прав українців.

– Економічні вигоди не повинні превалювати над трудовими правами і гарантіями. Профспілки готуються до рішучих протестних дій на захист трудящих і водночас ми готові до діалогу із законотворцями і урядовцями, – завершив свій виступ голова ФПУ Григорій Осовий.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА – ЗАГРОЗИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПРОФСПІЛОК, – стверджує юрист, керівник ГО «Трудові ініціативи» Георгій САНДУЛ.

Зі своєю командою він постійно моніторить реформи в сфері соціальних і трудових відносин, активно розкриває позицію профспілок у ЗМІ.

Георгій САНДУЛ зазначає, що з початком пандемії до профспілок звертається велика кількість журналістів, котрі втратили свою роботу і стикаються з величезною кількістю проблем. Це й неофіційне працевлаштування на телеканалах і в газетах, невиплата заробітних плат тощо. А лібералізація трудового законодавства – перехід від колективних договорів лише на індивідуальні – може боляче вдарити по всіх працюючих. І це, на думку юриста,  дуже актуальна проблема, зважаючи на нинішній високий рівень безробіття в Україні.

Аналізуючи загрозливі, як він вважає, законопроєкти, Георгій Сандул підкреслює:

– Встановлюється дискримінаційний правовий режим регулювання праці на малих та середніх підприємствах, де працюють до 250 людей. А у нас, за статистикою, 70 відсотків населення зайняті на малих і середніх підприємствах. Нинішні законопроєкти  передбачають можливість звільняти працівника без пояснень причини звільнення, що порушує норми міжнародної практики. Водночас з ухваленням цих законопроектів профспілки втрачають механізми захисту працюючих. І сьогодні нам треба дивитися на кращі світові практики, які в період пандемії спрямовані на посилення гарантій працівників і посилення колективного трудового захисту.

Георгій Сандул проаналізував законопроєкти, що врегульовують норми дистанційної роботи. Їх він відзначив як позитив в українському законодавстві.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА  ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ – тема, яку презентувала доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України Яна СІМУТІНА.

Вона звертає увагу, що в контексті реформування трудового законодавства та очікування його результатів з вуст наших можновладців найчастіше звучать терміни «дерегуляція», «дебюрократизація», «децентралізація» тощо. І каже, що Україна не перша в світі країна, де реформування трудового законодавства стоїть на порядку денному тривалий час.

Наймані працівники, як правило, не мають інших джерел доходів, тому, вважає Яна Сімутіна, все, що пов’язано з їхніми умовами праці – надзвичайно важливе. До цього потрібно підходити дуже виважено, з урахуванням як позитивного, так і негативного досвіду інших країн.

Вона звертається до європейського досвіду, коли підкреслюється необхідність розвитку гнучких форм трудових відносин та реформування трудового права в такий спосіб, щоб це сприяло економічному розвитку держави. Це так званий золотий трикутник: більш мобільна робоча сила, більш гнучка державна політика на ринку праці, більш ефективні системи соціального захисту. Зрештою так  в розвинених країнах підтримується  економічна ефективність і зберігається низький рівень безробіття. Класичні приклади такої політики – Данія, США, деякі інші країни, де є значний простір для дій роботодавців, але водночас є підкріплена нормами законодавства та судовою практикою захищеність працівників, відсутня сваволя роботодавців у питаннях звільнення.

– Чи має ставитися за мету в нинішніх українських реаліях саме лібералізація чи дерегуляція трудових відносин? – зазначає Яна Сімутіна. –  Адже метою будь якої реформи має бути створення збалансованого правового регулювання, щоб законодавство не було суперечливим, а було стабільним і мало б повноцінно реалізовуватися на практиці. На жаль, як сумнозвісний законопроєкт  «Про працю», так і точкові зміни до чинного  Кодексу законів про працю, що вносяться, можуть негативно відобразитися на правозастосуванні, що й так на сьогодні є складним і не прогнозованим.

Заступник голови Федерації профспілок України Олександр ШУБІН, який представляє позицію ФПУ в парламентських комітетах, говорив  про 

ВПЛИВ ЗМІН ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА НА РИНОК ПРАЦІ ТА ЗАЙНЯТОСТІ

Зокрема, Олександр Шубін відзначає, що в законопроєктах  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність» і  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин» однією з проблем зазначено необхідність дерегуляції трудових відносин як основного з бар’єрів розвитку бізнесу, доступу інвестицій та розвитку економіки України.

Проте він вважає, що це не зовсім так і посилається на авторитетні джерела інформації:

– У 2019 році експерти Світового банку презентували своє дослідження щодо бар’єрів розвитку України. На диво, поряд із корупцією, засиллям олігархату, не реформуванням судової влади, хаотичності податкової системи та проблемами захисту інвестицій і приватної власності проблеми із ринком праці були поставлені на шостому місці. Але не з причин його зарегульованості, а з причин масового відтоку працівників з України за кордон, елементарного браку робочої сили.  

Посилаючись на опублікований на сайті Федерації роботодавців України індекс впевненості бізнесу-2020, Олександр Шубін зазначає, що й тут про зарегульованість трудових відносин не йдеться. Також на сайті Європейської бізнес асоціації в опублікованому  дослідженні інтересів малого бізнесу відзначається вплив на розвиток малого бізнесу  низької купівельної спроможності, високих податків, проблем з владними інституціями, коронавірусної пандемії і аж ніяк не йдеться про зарегульованість.  

– Тобто реальні опитування засвідчують, що проблема,  яку намагаються вирішити, насправді майже не існує, – підсумовує Олександр Шубін.

Заступника голови ФПУ бентежить позиція розробників законопроєктів, які намагаються  запевнити, що індивідуальний трудовий договір, в який може бути внесено будь-яке положення (навіть якщо воно суперечить законодавству) не буде вважатися таким, що погіршує становище найманого працівника і дасть можливість працівникові вибороти на переговорах для себе кращі умови договору.  Він зазначає:

– Коли сьогодні людина приходить влаштовуватися на роботу, вона ладна підписати будь-що, тільки б отримати цю роботу. А якщо, наприклад, у договорі буде написано, що в період локдауну роботодавець втрачає будь-які обов’язки перед працівником, людина не зможе планувати з таким трудовим договором своє майбутнє.

Також було сказано:

– Законодавець пише про те, що мінімальна заробітна плата не є константою і не виступатиме тригером для підвищення середньої заробітної плати. Нові законопроекти пропонують узаконити те негативне, що є вже й на сьогоднішній момент – неформальні трудові відносини, коли на цілком законних підставах можна буде офіційно платити менше мінімальної зарплати , не платити за надурочну роботу чи компенсації за шкідливі умови праці, частину заробітку виплачувати в конвертах. Відповідно фонди соціального страхування, Пенсійний фонд недоотримають необхідних надходжень.

Нові законодавчі ініціативи, на думку профспілок, не стимулюють до легалізації заробітних плат, створення споживчого попиту, залучення інвестицій. Проте вони абсолютно чітко дають сигнал найманому працівникові, що в цій законодавчій юрисдикції йому вже більше очікувати нічого.  А зовсім поруч є Польща, Словаччина, інші країни Східної Європи, які не дозволяють собі знижувати рівень захисту найманих працівників і куди будуть виїжджати на роботу  наші співгромадяни.

– Це нові бар’єри для розвитку вітчизняного бізнесу – брак кваліфікованих кадрів в Україні і мільярди доларів, які, за оцінками уряду, українці заробляють для країн, де вони працюють, – наголошує заступник голови ФПУ Олександр Шубін.

Василь АНДРЕЄВ, член платформи ГС Україна-ЄС розкрив тему

РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА: МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

Він звернув увагу на великий розрив із зобов’язаннями України щодо Угоди про  Асоціацію Україна-ЄС і апроксимації українського законодавства до європейського. Зокрема щодо тривалості робочого часу, щодо безпеки праці, щодо трудових прав, а також щодо рівності у трудових правах між чоловіками і жінками, де існує певна дискримінація  жінок, виходячи з сімейних зобов’язань, які вони несуть перед своїми дітьми.

Василь Андреєв як голова всеукраїнської профспілки будівельників,  застерігає, що законодавчі зміни, які намагаються протягнути тим чи іншим способом Уряд або окремі народні депутати, мають три основні складові, які турбують. По-перше, це безпечні умови праці, принаймні, раніше ми використовували усі заходи,  у т.ч. і юридичні, для того, щоб тиснути на роботодавця, який наймає наших працівників, і не дає їм формальних контрактів, для того, щоб вони слідували національному законодавству, і стандартам. І це дуже важливо, виходячи з тих несприятливих факторів, які впливають на життя і здоров’я наших людей на робочому місці.

 Після впровадження свободи трудового договору для малих і середніх підприємств, яких у будівельній галузі абсолютна більшість, усі їх працівники залишаться без трудових прав в частині безпеки праці.

Друге, що нас турбує, це тривалість робочого часу. Замість оцих фарисейських розмов, що люди, нібито, хочуть перепрацьовувати, бо вони хочуть заробляти і тому їм потрібно дати таку можливість, а 120 годин на рік позанормових, це вже архаїка, яку потрібно знищити, насправді, люди не хочуть працювати по 400 годин на місяць,  люди хочуть заробляти за годину стільки, щоб вистачало гідно утримати і себе, і членів своєї сім’ї.

І трете, що нас турбує, це формалізація трудових відносин. Василь Андреєв застерігає, що на 1 січня 2022 року таких формалізованих відносин не стане більше, якщо будуть прийняті ліберальні трудові законопроекти.

За результатами нашої дискусії з організаціями роботодавців можна зробити висновок, що не болить їм трудове законодавство. Воно їм не потрібно. Вони вже навчились працювати з існуючими законами.

Він переконаний, що не в інтересах працівників прийняття ліберальних трудових законопроектів, які нав’язуються провладною більшістю. Це призведе  до відчутного погіршення умов праці і змусить їх швидше прийняти рішення залишити Україну, стати трудовими імігрантами.