«Точка відліку – це зміна життя»

«Точка відліку - це зміна життя»

Вже традіційними стали виїзні  кінопокази клубу  Docudays UA «Долоні» для підопічних Запорізької Філії Міжнародної Антинаркотичної Асоціації ( ЗФ МАА). Але в цей раз модератор Лариса Головко помітила, що більшість людей,  які знаходяться на реабілітації  в  ЗФ МАА змінилась, і тільки декільки учасників показу вже були раніше.

Після знайомства з правилами і роботою мережі кіноклубів Docudays UA, Лариса Головко  підготувала аудіторію до показу і розповіла про документальну стрічку «Точка відліку»  (Польща/2014/25’).

Фільм режисера Міхала Щесняка, який має декілька нагород – це сповідь героїні стрічки Аннети Чешлік перед глядачами .  Аннета, ув’язнена за вбивство вже девять років , починає працювати доглядальницею за літніми людьми, де знайомиться з жінкою на інвалідному візку Геленою. Розмови з нею допомогають Аннеті  усвідомити і переосмислити події свого життя.

Після перегляду  аудіторію запросили до обговорення.

Роман ( ветеран ООС, Запоріжжя)  сказав, що він зовсім не вірить ні Аннеті, ні бабусі Гелені. Аннеті, тому що вона ніколи не виправиться, а це просто маніпуляція перед камерою, щоб її випустили на свободу. А бабусі Гелені – тому, що всі  люди з інвалідністю, які мають фізичні вади – дуже злі на здорових людей, заздрять їм і теж маніпулюють.

Модераторка Лариса Головко подякувала Роману за початок чудової теми для дискусії, але попросила говорити тільки від себе,  не спиратися на стереотипи і,не ототожнювати всіх людей, бо це початок мови ворожнечі. « Не можуть всі люди  бути однаковими. Всі люди різні! Але головне -це поважати один одного.І життя- найбільша цінність. Ніхто не має права забрати у людини життя!».

До діскусії приєднався Дмитро (м. Запоріжжя): «Я думаю, що Аннета все розповідає щиро. Судячі з її розповідей, зрозуміло, що вона вживала якісь психотропні речовини, а їх придбання потребувало грошей. Тому вона і вела аморальне подвійне життя. Вона говорить про насилля в сім’ї з боку її чоловіка.  Вона заслужила покарання за цей проступок. Але жінка змінилася у  в`язниці. Якщо людина в стані афекту зробила злочин, а потім усвідомила і кається, думаю, її можна пробачити. Тим більше,що до неї уві сні приходила бабуся, обіймала і жаліла . Мати Аннети підтримує її, вони разом ходять на цвинтар, спілкуються.  Потім ми бачимо ,з  якою повагою Аннета доглядає за літніми людьми з інвалідністю. Потоваришувала з пані Геленою. Вона ходить до школи. Дуже сумує за  дочкою. Постійно плаче. Треба їй дати шанс. Вона ніколи не повернеться до злочинів».

Христина (Івано-Франківськ, ) , яка вже була на двох показах раніше, відмітила:«Я теж вважаю, що Аннета буде гарною матір’ю для своєї дочки. Вона змінилась і розуміє що таке життя. Вона зможе реалізовати себе в майбутньому і налагодити відношення зі своею родиною. Так ,на це потрібен час. Але я вірю, що в неї все вийде».

Петро (Вольнянськ): «Я звернув увагу що вона пішла до священика і молилась біля ікони святого Гавриіла. А ви помітили,  як до неї ставляться інши ув’язнені? Співчувають їй. Я думаю, що «точка відліку» – це  коли вона зробила злочин, а інша «точка відліку» – це кінець фільму, коли зміниться її життя. Вона втратила свободу, потім її боялась ,і знову отримала. Все в неї вийде добре. Але їй обов’язково треба кудись виїхати, не жити разом зі своею родиною. Тільки іноді спілкуватись.Час допоможе родині  воз’еднатись. Але щоб простити потрібен час».

Модераторка Лариса Головко подякувала всім присутнім за активну участь в обговоренні і нагадала, що цей захід відбувається в    в рамках адвокаційної кампанії мережі кіноклубів Docudays UA «Кампанія з підвищення рівня впливу громади на процеси прийняття рішень на місцях та розвитку демократичних стандартів врядування – на підтримку реформи децентралізації».

Саме зараз кіноклуб  Docudays UA «Долоні»  (Запорізька обласна бібліотека для юнацтва) активно проводить численні виїзні покази документальних стрічок з обговоренням і збирає підписи за створення в Запоріжжі соціального готелю для бездомних «Гавань надії».