Віктор Берковський: «А пісню хтось та й підхопить…»

Віктор Берковський: «А пісню хтось та й підхопить…»

Знову тиждень тому запоріжці зустрілися біля будинку №3 по проспекту Металургів, щоб біля меморіальної дошки барда, композитора і вченого-металурга Віктора Берковського (13.07.1932 – 22.07.2005) відзначити день його народження. Торік у такі ж літні деньки тут відбувся концерт «Співаємо Берковського». Отже, нова традиція зміцніла? Та справа не лише в тому, щоб відзначити якусь певну дату. Подібні зустрічі просто неба мають для нашого індустріального міста зовсім особливе значення…

Запорізький театр поетичної пісні Олени Алєксєєвої, що діє на базі ПК «Титан», як і багато інших творчих колективів, останнім часом змушений був, значною мірою, перейти в дистанційний режим. Дуже успішно! Згадаймо лише його участь у Всесвітньому інтерактивному марафоні, присвяченому Олександру Вертинському. Там 15-хвилинна програма Театру поетичної пісні викликала фурор, розповівши про зв’язок легендарного артиста з Україною (він народився у Києві, а перший гучний успіх до нього прийшов у Дніпрі-Катеринославі).

Та й Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль-майстерня авторської пісні «Сонячний зайчик», душею якого є театр Олени Алєксєєвої, минулої осені теж пройшов онлайн. Відтоді щомісяця співробітники театру готують інтерактивні тематичні зустрічі «У сузір’ї «Сонячного зайчика». То запрошують юних бардів з усієї країни, приміром, на «Квітневу прогулянку», то святкують День Перемоги із піснями Булата Окуджави…

Театр Олени Алексєєвої знімає чимало кліпів і виставляє їх в інтернеті. Зокрема, у дарунок Запоріжжю до Дня металургів недавно показав аж два. Один – на пісню з кінофільму «Весна на Зарічній вулиці». В ньому співають вісім артистів, звучать три інструменти. Другий кліп – теж про Запоріжжя. Вірш «Це місто» написала поетеса Марина Брацило. На музику його поклала молода артистка театру поетичної пісні Аня Тищенко.

Але яким би захоплюючим та плідним не було існування у віртуальному світі Інтернету (значною мірою вимушене, через карантин), та живе дихання авторської пісні нічим не заміниш. Тому липнева зустріч «У Берковського» для запоріжців – щаслива можливість наживо почути її у професійному виконанні ба навіть заспівати самим разом із артистами. Цей свій проєкт театр поетичної пісні, немов той атлант, повністю тримає на власних плечах. Це важко. Недарма Олена Алєксєєва із такою вдячністю називає тих, хто хоч чимось допоміг: ПК «Титан» і ПК Металургів, відділення «Укрпошти» №32…

Торік скульптор Борис Чак виготовив до меморіальної дошки підставку для квітів із половинки справжньої гітари. Але її деревина ледве витримала до нинішнього літа. Тому тепер він безплатно зліпив таку ж гітару з недешевих полімерних матеріалів – кошти на них надала Наталія Бакшеєва (компанія «Прогрес»).

Біля меморіальної дошки Віктора Берковського тиждень тому зібралися, головним чином, зрілі люди. Але була і молодь, були й діти. Чудовою українською мовою програму вів актор Олександр Третьяченко. Хоча Берковський більшість пісень написав на вірші російськомовних поетів, та звучали і композиції українською – або у перекладі, або авторські.

Вихованці Олени Алєксєєвої з гуртка у міському Палаці дитячої та юнацької творчості згодом переходять до підготовчої групи театру поетичної пісні, потім найталановитіші приєднуються до дорослого складу. Так, із 6 років співає Лізочка Нєстєрова. Цього разу вона виступала уже в якості артистки театру.

Але, крім того, «у Берковського» слухачі почули відомих виконавців із Запорізького центру авторської пісні та гостей з Дніпра і Кам’янського. Зокрема, Сніжана й Олександр Казаріни приїхали на концерт із… 9-річною онучкою Веронікою. Дівчинка (у супроводі моложавих дідуся та бабусі) заспівала «Спляшем, Пеггі, спляшем», акомпануючи собі на гавайській гітарі укулеле.

– Ми захоплюємося авторською піснею зі студентських років, – ділиться Олександр. – Якось у Дніпро приїхав Берковський. Пішли на його концерт і… закохалися! У нього неймовірні ліричні пісні! Але поряд із лірикою такі майже трагічні, як ми заспівали сьогодні – «Песня шагом, шагом под британским флагом»…

До речі, у цій пісні на вірші Новели Матвєєвої є слова: «Властью песни быть людьми могут даже змеи. Властью песни из людей можно сделать змей». Чи треба уточнювати, якою магічною силою володіють мелодії нашого земляка?

Віктор Берковський – для Запоріжжя знакова постать. Народився й виріс у нашому місті. До того, як став професором Московського інституту сталі і сплавів, працював на «Дніпроспецсталі». Та на пострадянському просторі нашого земляка знають, насамперед, як автора музики до 200 пісень на вірші кращих поетів. Ви, певне, чули «Под музику Вивальди», «Альма матер», «На далекой Амазонке», навряд чи замислюючись, хто їх написав?

– Наступного літа, 13 липня, виповниться 90 років від дня народження Віктора Семеновича, – нагадує художній керівник театру поетичної пісні Олена Алєксєєва. – До цієї дати знову плануємо концерт «У Берковського». А ще хочемо облагородити майданчик біля його меморіальної дошки. Це місце подобається людям, вони охоче сюди приходять. Жильці будинку №3 просять: частіше проводьте під нашими вікнами подібні душевні концерти. То чому б не зробити його ще затишнішим? Намалювати на стіні щось на зразок театрального задника або завіси, написати імена людей, котрі прославили запорізьку авторську пісню: як от Олександра Кужель, тріо «Екіпаж», Марина Брацило, Олександр Медко… А також тих, хто сприяв її розвитку в Запоріжжі.

Фарби і кошти? «Знайдемо самі», – відповіла на запитання Олена Алєксєєва. І все ж Запорізький Театр поетичної пісні, який так багато робить для нашого міста, сподівається знайти підтримку своїх проєктів у міської або обласної влади. Адже у цього творчого колективу є й позитивний досвід співпраці з чиновниками, які опікуються культурою у нашому регіоні. Принаймні, на підтвердження цього свідчить сам факт увічнення пам’яті Берковського, який би не відбувся без відповідної підтримки представників влади.

Віталіна Московцева